Професійна ідентичність у структурі самосвідомості особистості

Професійна ідентичність виступає важливою характерис- тикою особистості і розглядається як особлива форма органі- зації особистого досвіду, набутого у процесі засвоєння профе- сійної діяльності.

ність акцентує увагу на специфіці професійного шляху як сфери розвитку ідентичності.

Професійну ідентичність як компонент особистісної іден- тичності, що забезпечує успішну професійну адаптацію, і як домінантний фактор професійної кар’єри, що ґрунтується на компетентності, профпридатності, інтересі до роботи і ба- лансі із середовищем, розглядає О. П. Єрмолаєва [8].

Професійна ідентичність має низку спільних рис із соціа- льною ідентичністю, зокрема, усвідомлення своєї належності до соціальної групи, особистісно значуще переживання цієї належності, пов’язане з оцінкою членства в ній, наділення себе певними психологічними ознаками групи.

На нашу думку, професійна ідентичність особистості мі- стить поєднання особистісної та соціальної ідентичності. Йдеться про взаємну зумовленість цих двох видів ідентично- сті в межах самосвідомості особистості, де особистісна іден- тичність забезпечує індивідуальну своєрідність — те, що від- різняє мене від інших як професійного суб’єкта, а соціальна ідентичність — те, з ким я себе ідентифікую, до кого себе від- ношу, які характеристики при цьому собі приписую.

Професійна ідентичність має низку відмінностей від соціа- льної та інших видів ідентичностей, що визначають специфіку її змісту, особливості вияву і процес формування. Специфіка даного феномену виявляється перш за все в тому, що профе- сійна ідентичність розглядається як частина професійного Я особистості — продукту професійної самосвідомості, що є психологічною категорією, яка є результатом визначення лю- диною своєї позиції в системі професійних взаємин.

Професійна ідентичність виступає системним утворенням, а її формування відбувається на основі комплексу різнома- нітних механізмів (когнітивного, мотиваційного, ціннісно- го). Перетворення індивіда в професіонала розглядається як процес формування суб’єкта професійного шляху, що здатен розв’язувати комплекс проблем професійного розвитку в ці- лому.

Згідно з поглядами Е. Еріксона, ідентичність — результат взаємодії самоідентифікації та ідентифікації ззовні. Побудова професійної ідентичності — це створення власної моделі по- ведінки, що має такі властивості: 1) мінлива протягом людсь- кого життя; 2) достатньо тривала для реалізації на практиці [34].

У структурі професійної ідентичності виділяють когнітив- ні, мотиваційні і ціннісні компоненти. Когнітивна складова професійної ідентичності полягає у засвоєнні норм, цінностей і традицій відповідної професійної групи [9]. Жодна профе- сійна діяльність і особистісні новоутворення в ній неможливі без когнітивної активності суб’єкта, спрямованої як на пізнан- ня професійного світу, так і на самопізнання.

Окрім усвідомлення себе як професіонала, у процесі іден- тифікації відбувається усвідомлення себе всередині профе- сійного середовища як частини професійного простору. Цей простір включає не лише соціальне оточення — колег, не лише носіїв певних професійних норм, він містить і об’єкт праці, тобто реальність, на яку особистість спрямовує власну актив- ність.

Професійна ідентичність, як один із провідних критеріїв становлення особистості професіонала, тісно пов’язана з та- кими категоріями, як професіоналізація, Я-концепція, профе- сійне самовизначення, професійна самосвідомість, професій- ний статус тощо.

Головна мета досягнення почуття професійної ідентично- сті полягає у переході від зовнішніх джерел підкріплення і зворотнього зв’язку в професійній діяльності до внутрішніх джерел, тобто до самопідкріплення. На початковій стадії фор- мування професійної ідентичності підтримку особистості ви- являють близькі люди, друзі і зацікавлені співробітники ор- ганізації.

Механізмом формування професійної Я-концепції завдя- ки засвоєнню функціонально визначних професійних ролей

та динаміці оцінки себе як фахівця виступає професійна само- ідентифікація. Професійна самоідентифікація розглядається як результат фахової підготовки та професійного становлення [24].

Професійне самовизначення — невід’ємна складова жит- тєвого та особистісного самовизначення особистості, один із важливих факторів становлення і реалізації фахівця у сфері професійної діяльності. Професійне самовизначення перед- бачає дієве ставлення людини до себе і виконуваної діяльнос- ті, що виявляється в числених актах професійного вибору.

Методологічні основи психологічного підходу до пробле- ми самовизначення були закладені С. Л. Рубінштейном, який розумів самовизначення як самоідентифікацію, де внутрішні умови виступають як причини (проблема саморозвитку, само- руху, рушійні сили розвитку, джерело розвитку знаходяться у самому процесі розвитку як його внутрішні причини), а зов- нішні причини виступають як умови, як обставини. Підхід, окреслений С. Л. Рубінштейном, інтенсивно розвивається у працях інших психологів, зокрема К. О. Абульханової-Слав- ської, Л. І. Божович, А. В. Брушлинського, С. Д. Максименка, Л. Е. Орбан-Лембрик та ін.

Етапи самовизначення як ідентифікацію себе із певним способом розуміння і взаємодії з навколишнім середовищем розглядає М. С. Пряжников [29]. Серед них — самовизначен- ня в найближчому соціальному оточенні, ідентифікація з різ- номанітними рольовими позиціями, самовизначення у світі ідей, цінностей, самовизначення у способах засвоєння і вико- нання професійної діяльності.

З позиції професійного становлення і розвитку професій- ного самовизначення розглядається як тривалий процес, що супроводжує увесь професійний шлях людини [3; 23]. Згід- но з даним підходом, як зміст професійного самовизначення розглядають вибір конкретної професії, професійної сфери, набуття професійної ідентичності; виділення і перегляд кри- теріїв, норм для самооцінки відповідно до етапу розвитку.

зультати професійного самовизначення з погляду представ- ників даного підходу може змінюватися залежно від стадії професійного розвитку.

Інтеграція загальної психології із психологією професій- ного розвитку виступає основою для різноманітних періоди- зацій професійного розвитку. Професійний розвиток особи- стості група авторів розглядає як інтеграцію двох процесів: розвитку особистості в онтогенезі і професіоналізації особи- стості з початку професійного самовизначення до завершення активної трудової діяльності.

Досить поширеними є періодизації професійного розви- тку, що базуються на досягнені особистістю рівня професіо- налізму. Серед таких класифікацій варто згадати класифіка- цію А. К. Маркової, яка вважає критеріями визначення етапів розвитку і становлення професіонала, рівня професіоналізму, а саме: допрофесіоналізм, що містить етап первинного озна- йомлення з професією; професіоналізм, що містить етапи адаптації до професії; самоактуалізації у професії; вільного володіння професією у формі майстерності; суперпрофесіона- лізм, що містить етапи вільного володіння професією у формі творчості, оволодіння низкою близьких професій, творчого самопроектування себе як особистості; непрофесіоналізм, що зумовлює виконання праці за професійно деформованими нор- мами й деформацією особистості; післяпрофесіоналізм, що зумовлює завершення професійної діяльності [23].

Становлення професійної ідентичності є, з одного боку, наслідком і результатом професійної діяльності, засвоєнням професійної ролі, проходженням через різноманітні профе- сійні випробування, а з другого, необхідною умовою профе- сійної успішності.

Загалом процес становлення професійної ідентичності для людей різних професій розвивається за єдиною логікою і передбачає проходження приблизно одних і тих самих стадій з більш-менш однаковим результатом для кожного з них. По- руч із цим, кожен фах, кожна спеціальність, диктує свої осо-

бливості, власну специфіку, яка закономірно відображається в особливостях формування та результуючих характеристи- ках професійної ідентичності.

В умовах розбудови національної системи освіти особли- вого значення набуває проблема формування професіоналіз- му сучасного педагога. Але не зважаючи на доволі значний об- сяг теоретичних та експериментальних досліджень з питань розвитку професійної ідентичності, стан розроблення про- блеми ідентичності вчителів перебуває на етапі аналітичного вивчення, а професійна ідентичність вихователя дошкільного закладу залишається поза увагою науковців. Неузгодженими залишаються погляди науковців на структуру професійної ідентичності спеціалістів педагогічного профілю, взаємо- зв’язок професійної ідентичності та ідентичності соціальної й особистісної. Очевидна актуальність вказаних проблем і їх недостатня опрацьованість зумовили необхідність у структу- руванні моделі професійної ідентичності вихователя дошкі- льного навчального закладу.