Передмова
Але правові норми різних за ступенем розвитку суспільств можуть суттєво відрізнятися і навіть прямо суперечити одна одній. Але що ж таке тоді «закон»? І чи є якийсь сенс у відстоюванні тих правил гри для суспільства, що гучно іменуються правом?
Пропонована вам, майбутнім правознавцям та правоохоронцям, навчальний посібник «Загальна історія держави і права зарубіжних країн» ставить на меті дати часткову відповідь на поставлені запитання. Ви побачите, як різні суспільно-економічні формації створювали власні, притаманні лише їм форми держави, і як право цих держав намагалося стимулювати їх функціонування та розвиток. Але, окрім чисто економічних факторів, величезний вплив на чинні державно-правові норми мали існуючі в суспільстві традиції, релігія, географічний чинник тощо. Право не могло випереджати загальний культурний рівень населення.
Ця навчальна дисципліна вивчає досвід - як позитивний, так і негативний - світових наддержав та невеликих країн, які водночас зуміли зробити якісний стрибок у своєму розвитку. Коли і чому законодавець вдається до посилення або, навпаки, до послаблення санкцій за делікти і злочини? Чи завжди успішні реформи приносять стабільний прогрес? Якщо взяти до уваги ту обставину, що саме особистості з юридичною освітою у будь-якій державі світу становлять її політичну еліту: парламентаріїв, міністрів, верховних суддів, то вивчення історії держави і права на правових факультетах вищих навчальних закладів видається зовсім незайвим і навіть життєво необхідним.
Пропонований посібник адаптований до вимог навчальної програми у системі вищої освіти як для підготовки працівників правоохоронних органів, так і для цивільних установ.
Різниця полягає в обсязі навчальних програм - 72 години для курсантів інститутів внутрішніх справ та 120 годин - для студентів денної форми навчання юридичних факультетів університетів. Пересічно мова йде про 20 лекцій у першому випадку та 31 лекція (включаючи вступну) - у другому. Сучасна концепція вищої школи передбачає певну самостійність вищих навчальних закладів (особливо тих, які мають статус національних) у визначенні обсягу викладання навчальних дисциплін та співвідношення їх складових. Тим самим навчальна програма, для прикладу, національного університету імені Тараса Шевченка у Києві може не збігатися в окремих деталях з програмою Харківського університету внутрішніх справ, а обсяг навчальних годин Львівського інституту внутрішніх справ буде значно меншим, ніж на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Тим самим завдання створення посібника, який би задо-вільнив усі вимоги, неймовірно ускладнюється. В одних вузах в історію держави і права зарубіжних країн включають кілька лекцій з історії Росії, в інших вважають, що в курсі історії держави і права України ці питання дублюються. Післявоєнна історія держави і права по суті достатньо викладена в навчальному курсі «Державне право зарубіжних країн».У посібнику пропонується ЗО лекцій, з врахуванням того, що перша лекція - завжди вступна і кожний конкретний викладач по-своєму бачить програму курсу, обсяг та розподіл навчальних годин, має власну оцінку рекомендованої навчальної та джерельної літератури. Лекції, помічені в посібнику зірочкою «*», на думку автора, передбачаються як додаткові -для відносно більш розширеної програми юридичних факультетів.
У разі, якщо на думку читача, пропонована в даному посібнику інформація видаватиметься неповною чи сумнівною, автор рекомендує звернутися до такої літератури:
Підручники
История государства и права зарубежных стран. Ч. 1.- М., 1988.
История государства и права зарубежных стран. Ч. 2.- М., 1991.
История государства и права СССР. Ч. 1.- М, 1985.
История государства и права СССР. Ч. 2.- М., 1986.
Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн.- К., 1994.
Федоров К. Г. История государства и права зарубежных стран.-Л., 1977.
Черниловский 3. М. Всеобщая история государства и права.- М., 1995.
Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн.- К., 1994.
Навчальні посібники
Бостан Л. М, Бостан С. К. Держава і право епохи станово-кастового суспільства. Навчальний посібник.- Запоріжжя, 2000.
Бродський Р. М., Енольський 3. А. Нова історія країн Азії та Африки.- К., 1979.
Жидков О. А. История государства и права стран Латинской Америки — М., 1967.
Исаев И. А. История государства и права России.- М., 1993.
История государства и права зарубежных стран: Рабовладельческое и феодальное государство и право.- М, 1988.
Катрич В. М. Держава і право Стародавнього Риму,- К., 1974.
Катрич В. М. Історія держави та права Стародавньої Греції- К., 1969.
Ливанцев К. Е. История буржуазного государства и права.
Макарчук В. С. Основи римського приватного права.- К., 2000.
Рабовладельческое и феодальное государство и право стран Азии и Африки.-Харьков, 1981.
Страхов М. М. Основні закономірності становлення буржуазної держави і права у провідних країнах Європи і в Північній Америці.- К., 1991.
Джерела
Гроссман Ю. М., Лісовий 1. А. Історія Стародавнього світу. Практикум.-Львів, 1985.
Документы по истории зарубежного права.- М, 1987.
Конституции буржуазных государств.- М., 1982.
Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII-XIX вв.-М., 1957.
Сборник документов по всеобщей истории государства и права- Л., 1977.
Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв.- М, 1990.
Хрестоматия памятников феодального государства и права.- М., 1961.
Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран- М., 1984.
Хрестоматия по истории Древнего мира.- М., 1956.
Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія.-К, 1995.
Еще по теме Передмова:
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова