Передмова
Законний вирок або рішення суду - завжди вчасні, тому чини правосуддя завжди перед вибором і доброго, і злого. Відповідно до завдань кримінального та цивільного судочинства України, криміналістика визначається як юридична наука про характерні ознаки злочинних діянь, які сприяють їх розкриттю та ефективному і раціональному розслідуванню, а також зараджують, протегують розгляду цивільних і арбітражних справ.
Сукупність таких ознак фактично й утворює сліди злочинів та сліди цивільно-правових і господарсько-правових відносин. Це означає, що соціум у різнобічних сферах його ускладненого буття надто цікавлять закономірності виникнення таких слідів їх виявлення, фіксації, вилучення, дослідження і використання. У зв'язку з цим було започатковано й стабілізувалося таке поняття, як суб'єкти криміналістичної діяльності - державні органи, посадові та приватні особи, які розкривають злочинні діяння, проводять їх досудове й судове слідство, а також вирішують цивільні та арбітражні справи, тобто такі, що здійснюють кримінальний, цивільний та арбітражний процес або залучаються до нього відповідно до чинного законодавства.Як правильно вважає відомий криміналіст В. Ю. Шепітько, погляд на криміналістику як на юридичну науку сформувався в 1952-1955 рр. та став панівним у правознавстві. Зміст названої концепції, її обґрунтування містяться в таких тезах:
криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об'єкт пі знання перебувають у сфері правових явищ;
криміналістика - правова наука, оскільки її службова функція, її завдання належать до правової сфери діяльності державних органів, пра вових процесів розслідування та судового розгляду;
усі рекомендації з криміналістики мають правовий характер, Грун туються на законі, відповідають його духу та букві;
головним живильним середовищем для криміналістики є право;
багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджується у зміст правових норм;
історично криміналістика зародилася в межах саме правової - кри мінально-процесуальної науки.1
1 Шепітько В.
Ю. Тенденції і перспективи розвитку криміналістики (концеп-туальність підходів і дискусійність поглядів) // Актуальні проблеми криміналістики: Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 верес. 2003 р. / Ред. кол.: М. І. Панов (голов. ред.), В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін.- X.: Гриф, 2003.- С. 7.
Отже, криміналістика як юридична наука дає можливість суб'єктам її діяльності пізнати зміст істини тієї чи іншої події. При цьому завдання криміналістики об'єктивно і змістовно визначаються потребами практики. Тому суб'єкти криміналістичної діяльності, користуючись криміналістичними знаннями, забезпечують науково обгрунтованими методами та технічними засобами належне провадження оперативної діяльності, досу-дового та судового слідства. Проте науково обґрунтовані й апробовані практикою поради криміналістів систематично удосконалюються. Вони оперативно та продуктивно матеріалізуються органами дізнання, досудо-вого і судового слідства. Усе це обумовлено об'єктивним ходом суспільного буття. А фундаментальною основою зазначеного процесу є система за-гальнонаукових та спеціальних компонентів - філософії, філософії права, логіки, загальної психології, соціальної психології, кримінального, цивільного процесу, кримінального права.
Дана робота складається з двох частин та є спробою якоюсь мірою висвітлити наукові погляди з проблем криміналістики. Прагненням автора є також продовжити сакраментальну справу відомих криміналістів Київського національного університету імені Тараса Шевченка - С. Ю. Са-пожнікова, С. І. Тихенка, В. К. Лисиченка, В. П. Бахіна, М. О. Сенчика, В. Г. Гончаренка, Н. І. Клименко, І. І. Котюка. Так, у пропонованій роботі до криміналістичної науки вводяться нові поняття, яким дається тлумачення: зруд; мавикзія; слідовий вібавід; кілери-овпсії; розборсання; засувник; втинок; звичаєва криміналістична тактика, допит особи із застосуванням неусвідомлюваного "побутового" гіпнотичного впливу; психологічний механізм навіювання в ході впізнання; неусвідомлювані особливості допиту в конфліктній ситуації; індивідуальна каліграфія; "ефект присутності" у процесі допиту віч-на-віч та ін. Автор висуває та побіжно мотивує важливі, окремі, концептуальні положення звичаєвої криміналістичної тактики, а також обґрунтовує співвідношення психічного і психологічного впливу.
Висловлюємо щиру подяку докторові філологічних наук, професорові кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Поліні Самарівні Вовк за цінні зауваження та поради.
Будемо завдячувати також усім за суттєві та конструктивні зауваження і побажання, які обов'язково будуть враховані при перевиданні роботи. Адже мудрі криміналісти дають поради, а розумні правоохоронці користуються ними, користуються в ім'я виконання завдань процесуального судочинства, відповідно до провідної природно-соціальної домінанти правової держави: узаконь законного себе - і законність запанує.