2. Мiжнароднi правовi акти про зайнятiсть

З самого початку створення МОП, вже на першiй Мiжнароднiй конференцiє працi, що вiдбулася у Вашингтонi з 29 жовтня 1919 по 27 сiчня 1920 р., розглядалися питання зайнятостi.

нвенцiю № 2 про безробiття, в якiй були розглянутi питання органiзацiє бiрж працi, облiку робочих мiсць i вiльноє робочоє сили, надання матерiальноє допомоги безробiтним тощо. iншi конвенцiє першоє сесiє Мiжнародноє конференцiє працi були присвяченi

тривалостi робочого часу, працi жiнок, дiтей, неповнолiтнiх. Конвенцiя № 2 була доповнена

Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян

183

Рекомендацi§ю № 1 про безробiття. Конвенцiя № 2 про безробiття ратифiкована постановою Верховноє Ради Украєни вiд 4 лютого 1994 р.

На другiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi, що вiдбулася в Генує з 15 червня по 10 липня 1920 р., було прийнято конвенцiє № 8 про допомогу по безробiттю у разi корабельноє аварiє та № 9 про працевлаштування морякiв. Цi конвенцiє були доповненi Рек

омендацi§ю № 10 про страхування по безробiттю

для морякiв.

На третiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi в Женевi в жовтнi-листопадi 1921 р. була прийнята Рекомендацiя № 11 про вiдвернення безробiття в сiльському господарствi.

Вже тiльки цей короткий екскурс до перших рокiв дiяль-СВiДЧИТЬ про те, що ця органiзацiя пiсля першоє i^i^ередЬднi пiсляво§нноє депресiє, коли вiйськова гiь пбчiиiа скорочуватись, кiлькiсть робочих мiсць зменшуватись, а демобiлiзацiя з армiй збiльшил

а кiлькiсть працiвникiв, якi шукали роботу i не завжди знаходили, змушувала свiтове спiвтовариство шукати шляхи подолання проблеми забезпечення роботою усiх бажаючих.

Наступний етап нормотворчоє дiяльностi МОП щодо питань зайнятостi та безробiття був викликаний свiтовою економiчною кризою 1929-1933 рр., коли безробiття в багатьох капiталiстичних краєнах охопило вiд 20 до ЗО вiдсоткiв працездатного населення.

у тi роки налiчувалося бiля 12,8 млн безробiтнiх, в Нiмеччинi - понад 5,5 млн, в Англiє - бiльше 2 млн чоловiк.

Конвенцiє i рекомендацiє МОП в 30-тi роки визначалися вже бiльшим ступенем покладення на держави вiдповiдальностi за органiзацiю працевлаштування i страхування по безробiттю. Так, Конвенцiя 1933 р. № 34 про платнi бюро зобов'язувала держави лiквiдува

ти рiзнi приватнi установи i органiзацiє, що займались влаштуванням на роботу за винагороду. Ця конвенцiя була доповнена Рекомендацi§ю № 42 про бюро зайнятостi.

На дев'ятнадцятiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi 4-25 червня 1935 р. була прийнята Рекомендацiя № 45 про безробiття серед молодi. Двадцять п'ятою сесi§ю Мiжнародноє конференцiє працi 8-28 червня 1939 р. була прийнята Конвенцiя № 66 про вербуванн

я, працевлаштування i умови працi тру-

184

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

дящих-мiгрантiв, доповнена Рекомендацi§ю № 61 пiд такою ж назвою.

В 1934 р. були прийнятi Конвенцiя № 44 про допомогу особам, якi § безробiтними з незалежних вiд них обставин, i Рекомендацiя № 44 про страхування на випадок безробiття i про рiзнi види надання допомоги безробiтним. Конвенцiя з багатьма застереженнями

i винятками зобов'язала держави - учасницi МОП створювати системи обов'язкового i добровiльного страхування по безробiттю. Рекомендацiя дещо розширила коло осiб, якi мають право на одержання допомоги по безробiттю, i встановила бiльш сприятливi умов

и для страхування.

Крiм того, в нормотворчiй дiяльностi МОП знайшли вiдображення певний розвиток i регламентацiя професiйного навчання як один iз засобiв полегшення працевлаштування. До другоє свiтовоє вiйни з цього питання було прийнято ряд рекомендацiй, а саме: № 15

- про розвиток технiчного навчання в галузi сiльського господарства (1921 р.); № 42 - про бюро зайнятостi; № 57 про професiйне навчання (1939 р.); № 60 - про учнiвство (1939 р.).

Обмеженiсть мiжнародних нормативних актiв, прийнятих в цей перiод, з питань зайнятостi поляга§ в тому, що в бiльшостi з них навiть не ставилося завдання вирiшення проблеми безробiття в цiлому, хоча вже намiтилась тенденцiя покладення на державу вiдпо

вiдальностi за органiзацiю системи працевлаштування, страхування по безробiттю, професiйне навчання.

Перед закiнченням другоє свiтовоє вiйни пiдхiд до проблеми трудовоє зайнятостi почав змiнюватись.

досягнення повноє зайнятостi було включено до Статуту МОП. В 1948 р. була прийнята Загальна декларацiя прав людини, в якiй проголошувалось, що <кожна людина ма§ право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi i на зах

ист вiд безробiття>.

МОП знову звернулася до питань зайнятостi. В 1948 р. була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служб зайнятостi, яка остаточно встановила обов'язок держав створювати нацiональнi служби зайнятостi пiд керiвництвом держави. З рекомендацiй особливо н

еобхiдно вiдзначити Рекомендацiю 1944 р. № 71 про урегулювання питань зайнятостi в перiод переходу

Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян

185

вiд вiйни до миру, якою була запропонована досить докладна програма заходiв щодо забезпечення роботою великих мас людей, котрi повиннi були влитися на ринок працi в зв'язку iз закiнченням вiйни. У разi запровадження державою цi§є програми вона могла

б певною мiрою полегшити проблему працевлаштування у пiсляво§нний час.

Тридцять першою сесi§ю Мiжнародноє конференцiє працi 17 червня - 10 липня 1948 р. в Сан-Франциско була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служби зайнятостi, яка була доповнена Рекомендацi§ю № 83 пiд такою ж назвою.

Було прийнято також ряд рекомендацiй: № 87 - про професiйну орi§нтацiю (1949 р.); № 88 - про професiйне навчання дорослих, включаючи iнвалiдiв (1950 р.); № 99 - про пере-iiю iнвалiдiв (1955 р.).

iВСЬМОю сесi§ю Мiжнародноє конференцiє працi в ii'Прийнята Конвенцiя № 122 про полiтику в областi i. В ст. 1 цi§є Конвенцiє зазначалося, що з метою <лiквiдацiє безробiття i неповноє зайнятостi кожний Член Органiзацiє проголошу§ i здiйсню§ як основну

мету активну полiтику, що спрямована на сприяння повнiй, продуктивнiй i вiльно обранiй зайнятостi>. Ця полiтика ма§ за мету забезпечити, щоб! а) була робота для всiх, хто готовий приступити до роботи i шука§ роботу; б) така робота була б можливо найб

iльш продуктивною; в) iснувала б свобода вибору зайнятостi i найширшi можливостi для кожного трудящого одержати пiдготовку i використати своє здiбностi для роботи, до якоє вiн здатний, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, релiгiє, полiтичних пог

лядiв, iноземного походження або соцiального становища.

Статтею 2 Конвенцiє проголошено, що кожний Член Органiзацiє визнача§ i щорiчно перегляда§ в рамках координованоє економiчноє i соцiальноє полiтики заходи, яких необхiдно вжити для досягнення мети, що вказана в ст. 1, а також здiйснити необхiднi кроки

до застосування цих заходiв, включаючи, коли це доцiльно, розробку спецiальних програм.

Статтею 3 передбачалось, що при застосуваннi Конвенцiє представники пiдпри§мцiв i трудящих залучаються до консультацiй в галузi полiтики зайнятостi, з тим щоб повнiстю врахувати єх досвiд i думки та заручитися єх пiдтримкою, спiвробiтництвом у формув

аннi та реалiзацiє такоє полiтики.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Конвенцiя № 122 доповню§ться Рекомендацi§ю № 122 з цi§ю ж назвою, яка пропону§ досить докладний перелiк загальних i спецiальних заходiв щодо здiйснення полiтики зайнятостi, зокрема по стимулюванню безперервного економiчного зростання, усунення сезонн

их коливань зайнятостi тощо.

Конвенцiя № 122 ратифiкована Президi§ю Верховноє Ради УРСР 29 травня 1968 р.

Конвенцiя 1958 р.

их поглядiв, соцiального походження i нацiональноє належностi.

В Конвенцiє № 111 передбача§ться, що краєни, якi єє ратифiкували, а Украєна ратифiкувала цю Конвенцiю ЗО червня 1961 р., проводять полiтику лiквiдацiє дискримiнацiє вiдповiдно до умов i практики краєни, скасовують або змiнюють будь-якi законодавчi аб

о адмiнiстративнi положення, що не вiдповiдають цiй полiтицi, i вживають позитивних заходiв, якi можуть сприяти в загальнiй практицi рiвностi можливостей i звернень.

У 1984 р. МОП прийняла Рекомендацiю про полiтику в галузi зайнятостi. Але, враховуючи розмах безробiття i неповноє зайнятостi, що зачепили рiзнi краєни незалежно вiд етапу єх економiчного розвитку, зокрема проблеми молодi, значна частина якоє перебув

а§ у пошуках першоє роботи, сiмдесят п'ята сесiя Мiжнародноє конференцiє працi у 1988 р. прийняла Конвенцiю № 168 про сприяння зайнятостi i захист вiд безробiття.

Стаття 2 цi§є Конвенцiє передбача§, що кожна держава - член МОП вжива§ вiдповiдних заходiв до координацiє сво§є системи захисту вiд безробiття i сво§є полiтики в сферi зайнятостi. Для цього вона намага§ться забезпечити, щоб єє система захисту вiд без

робiття, зокрема методи надання допомоги по безробiттю, сприяли створенню повноє, продуктивноє i вiльно обраноє зайнятостi i мали б такий характер, що пiдпри§мцi були б зацiкавленими пропонувати трудящим продуктивну зайнятiсть, а трудящi - шукати так

у зайнятiсть.

Конвенцi§ю повне безробiття визначено як втрата заробiтку з причин неможливостi одержати пiдходящу роботу особою, яка здатна працювати, готова працювати i дiйсно шука§ роботу.

Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян

При встановленнi, яка робота § пiдходящою, необхiдно, щоб враховувалися вiк безробiтного, трудовий стаж за попередньою спецiальнiстю, який досвiд вiн ма§, тривалiсть перiоду безробiття, становище на ринку працi, наслiдки вказаноє роботи для його особ

истого i сiмейного стану, а також та обставина, що робоче мiсце може бути незайнятим внаслiдок зупинки виробництва у зв'язку з тим, що проводиться трудовий спiр.

Конвенцi§ю передбаченi також юридичнi, адмiнiстративнi та фiнансовi гарантiє, що повиннi увести держави для осiб, якi потребують захисту.

З метою змiцнення процедур контролю Адмiнiстративна Рада МОП неодноразово приймала рiшення запропонувати урядам краєн, що не ратифiкували цi§є Конвенцiє, представляти один раз в чотири роки доповiдi по єє дотриманню вiдповiдно до ст.

Адмiнiстративна Рада вiдзначила, що такi iдоповiдi необхiдно вимагати незалежно вiд доповiдей, що подаються з iнших актiв, i що уряди повиннi вiдповiдати на обмежену кiлькiсть питань, якi стосуються в основному труднощiв з ратифiкацi§ю Конвенцiє, якi

заходи вживаються для подолання цих труднощiв та якi перспективи ратифiкацiє Конвенцiє iснують.

Одним з мiжнародних нормативних актiв, в якому придiля§ться увага питанням зайнятостi i боротьбi з безробiттям, § Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права 1966 р. В ст. 6 цього пакту вказу§ться, що держави, якi беруть участь у ньо

му, <визнають право на працю, яке включа§ право кожноє людини на одержання можливостi заробляти собi на життя працею, яку вона вiльно обира§ або на яку вона вiльно погоджу§ться, i зроблять необхiднi кроки для забезпечення цього

права>.

В пiсляво§нний перiод дальший розвиток одержала нор-мотворча дiяльнiсть в галузi професiйного навчання. Тут також проявля§ться тенденцiя покладення вiдповiдальностi на держави i включення цього питання до сфери загальноє соцiальноє полiтики. Так, Рек

омендацiя 1962 р. № 117 про професiйне навчання передбача§ створення нацiональних систем професiйного навчання, регламенту§ єх планування i управлiння, встановлю§ заходи щодо професiйноє орi§нтацiє та вiдбору, допро-фесiйноє пiдготовки, органiзацiє с

амого навчання тощо, тобто фактично пропону§ детальний план державних заходiв щодо органiзацiє професiйного навчання.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

В 1962 р. ЮНЕСКО прийняла рекомендацiю по професiйному i технiчному навчанню, пов'язуючи цi питання з потребами науково-технiчного прогресу. Запропонована докладна схема планування, управлiння i органiзацiє професiйно-технiчноє освiти. Незважаючи на

те, що цi норми § досить прогресивними, вони прийнятi лише у формi рекомендацiє, що значно знижу§ єх цiннiсть.

У лютому 1968 р. Конференцiя по професiйнiй освiтi i технiчним удосконаленням, скликана Всесвiтньою федерацi§ю профспiлок, прийняла Хартiю про професiйне навчання.

в'язком держави, повинно стати складовою частиною планiв соцiального i економiчного розвитку i включатися в загальну систему освiти. Конференцiя спецiальною резолюцi§ю запропонувала МОП прийняти нову конвенцiю про право всiх трудящих на професiйну пi

дготовку, постiйне професiйне навчання i технiчне удосконалення.

У 1979 р. була прийнята Всесвiтня програма зайнятостi. Вона базу§ться на Декларацiє принципiв i програмi дiй, що прийнятi Всесвiтньою конференцi§ю з питань зайнятостi в 1976 р. За наслiдками Всесвiтньоє конференцiє з питань зайнятостi, що вiдбулася у

1979 р., була прийнята резолюцiя про заходи щодо виконання програми зайнятостi.

Короткий огляд мiжнародного регулювання зайнятостi свiдчить про те, що мiжнародне спiвтовариство прагне розробити заходи щодо повноє, продуктивноє i вiльно обраноє зайнятостi. Але в жоднiй краєнi такi програми повноє зайнятостi реалiзувати не вдалося

.