ПЕРЕДМОВА

Глобалізаційні процеси, які визначають останнім часом тенденції і напрями розвитку суспільства в політичній, економічній, культурній, екологічній, демографічній, і, звичайно ж, у правовій сферах, зумовлюють необхідність діалогу правових систем.

Для досягнення цих глобальних цілей необхідно проникнути в суть і зміст правових систем з тим, щоб виявити спільне, відмінне і особливе в цих унікальних правових явищах, на що спрямовані порівняльно-правові дослідження.

Порівняльне правознавство в даному контексті є могутнім інструментом у вирішенні не тільки суто правових проблем, але й загальноцивілізаційних проблем.

Формування, становлення і розвиток порівняльного правознавства зумовлене самою логікою суспільного розвитку. Його місце в системі гуманітарних і правових наук визначається не тільки необхідністю проведення порівняльно-правових досліджень із метою теоретичного осмислення різних правових явищ, але й необхідністю виконання конкретних практичних завдань, що стоять не тільки перед конкретними національними правовими системами, але і завдань загальнолюдського масштабу.

Необхідність, корисність проведення порівняльно-правових досліджень у рамках порівняльного правознавства сприяє розвитку правової науки в цілому.

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

Дослідження феномена правової системи неможливе і непродуктивне без її розгляду в тісному зв'язку із загальноцивілізацій-ними явищами, такими, як традиції, звичаї, релігія, етика, культура, філософія, ідеологія та ін. Цими обставинами пояснюються певні зміни в структурі навчальної дисципліни «порівняльне правознавство», викладені в даному підручнику.

Крім того, це забезпечує об'єктивний розгляд не тільки правових систем у цілому, але й таких їх складових, як правові традиції, правові культури, правовий менталітет, а також різний підхід до праворозуміння, що разом є визначальним у функціонуванні правових систем. Співіснування різних не тільки за формою, але й за змістом правових систем, робить свій внесок до формування загальної правової панорами світу, завдяки чому вона стає багатоликою, різнокольоровою, багатоваріантною.

У даній роботі автор також виходить із необхідності, по мірі можливості, пропорційного викладення матеріалу, висвітлюючи різні правові системи, не поділяючи їх на основні і другорядні, що дозволяє представити більш повну правову панораму не тільки сучасного світу, але й ту, що існувала впродовж розвитку суспільства.

Втім, запропонована автором концепція викладення навчального матеріалу не виключає іншого порядку його викладення відповідно до різних навчальних програм.