9. Головні тенденції розвитку римського права їх можна визначити таким чином.

По-перше, воно перестає бути суто національним, як це було в часи дії цивільного права. За допомогою іиз ?епііт все більш широкі прошарки «не римських громадян»

122

123

залучаються до участі у цивільному обігу, чому сприяє діяльність перегрінського претора.

По-друге, право все більш відокремлюється від релігії. Головними стають не сакральні санкції, а юридичні засоби впливу, які поступово замінюють «помсту богів» тощо.

По-третє, відповідно зменшенню ролі релігійних клятв втрачає значення культ слова. Перевага надається не зовнішній формі, а дійсній волі сторін. У спірних випадках при тлумаченні контрактів зміст їх визначається не на основі одного лише волевиявлення, але з врахуванням наміру учасників угоди. У зв'язку з цим позови «суворого права» (зігісіі іигіз) поступово поступаються місцем позовам «доброї совісті» (Ьопа йсіез).

По-четверте, ускладнення цивільного обігу, поряд зі спрощенням форми контрактів, зумовлює створення більш розвиненої системи договорів, що охоплює різні сфери. При цьому на перше місце виходять контракти, що дозволяють більш мобільно встановлювати права та обов'язки, які не потребують складної процедури укладення та виконання.

Нарешті, характерною рисою приватного права стає диспозитивність норм, які вже не дають вичерпного переліку прав та обов'язків сторін, характеру їхніх дій тощо, а залишають рішення багатьох питань на розсуд сторін.

Розглядаючи тенденції розвитку права Стародавнього Риму, необхідно також звернути увагу на те, що однією з них є зміни у системі форм правотворчості.

На другий план відходять правові звичаї, закони народних зборів та плебісцити. Разом з тим зростає значення сенатусконсультів та конституцій принцепсів, які займають місце законів.

Крім того, істотно змінюється характер та значення діяльності юристів. В цей період вона здійснюється у різних формах. Серед них можна назвати: сауеге — складення ділових паперів, формулярів угод і т. п.; а^еге — поради відносно подання позову і введення його у суді; гезропйеге — консультації, відповіді на запитання, що

124

надходять від приватних осіб. При цьому формою правотворчості стають висловлювання правознавців, що мають іиз гезропсіепсіі — право офіційних консультацій, що надається з часів Августа принцепсами видатним юристам, думка яких стає обов'язковою для суду.

Наприкінці принципату — початку домінату ці форми набирають більш застиглого характеру. Активність правотворчості дедалі знижується в силу дії низки об'єктивних та суб'єктивних причин. Настає доба кодифікацій, створення узагальнених збірок нормативних актів.

Поміж них треба згадати Постійний преторський едикт, що був збіркою преторських прецедентів, Кодекси Грегорія, Гермогена.

Особливе місце належить Кодексу Теодосія, що був першим офіційним кодифікованим актом римського права і являв собою збірку систематизованих та узгоджених імператорських конституцій.