<<
>>

3.6. ГОМЕОСТАТ ЯК ФОРМА ЦІЛІСНОГО БУТТЯ ЯВИЩА САМОРЕГУЛЯЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ОРГАНІЗМУ КРАЇНИ

Система саморегуляції соціального організму країни може стало поставляти у зовнішнє середовище систему функцій тільки за умови, що частину енергії вона направить на підтримання самої себе.

Інакше кажучи, система саморегуляції соціального організму країни має здійснювати самовідтворення за рахунок так званої внутрішньої діяльності. З теорії менеджменту відомо, що така діяльність називається самоуправлінням.

Воно здійснюється на основі доцільності - атрибуту будь- якого соціального суб'єкта, який є формою причинності і спонукає суб'єкт до самодії і прояву власної сутності. Невідмінною основою такої системи є збереження енергії, що витрачається на обслуговування його потреб.

Якщо відбувається процес певного розвитку системи в процесі такого самовідтворення, то - як уже вказувалось - має місце режим гомеорезу.

Якщо ж у підсумку функціонування системи саморегуляції буде мати місце лише повторення вже відомих операцій і не буде вироблятися нічого принципово нового, то це буде означати, що соціальний організм перебуває в режимі гомеостазу.

Можна також говорити про режим розпаду - гомеоклаз, якщо у підсумку функціонування системи саморегуляції породжується те, що викликає загрозу існуванню саморегулятивної системи, робить неможливим існування соціального організму як цілісності.

З цих трьох найбільш типових варіантів розвитку нас, звичайно ж, найбільше цікавить той, за яким система саморегуляції керує рухом соціального організму в зовнішньому середовищі, оскільки вона здатна виявляти власну активність.

Притаманні системі саморегуляції якості, які призначені “для себе” і не можуть спостерігатися ззовні, носять характер умовних значень. Активність цієї суб’єктивності, керованої смислом невидимих для зовнішнього спостерігача якостей, стає важко передбачуваною, оскільки окремих ефектів багато, система має свободу дій, у неї з'являється власна мета (через необхідність самозбереження вона генерується смислами, прогнозними можливостями організму, взаємодією з середовищем).

Принципово це можливо, оскільки соціальний організм є полем активної взаємодії двох відмінних один від одного інформаційних потоків: зовнішнього і внутрішнього. Принцип взаємодії тут аналогічний тому, що діє у системі “людина- середовище”, тобто зовнішня інформація актуалізує (збуджує) у внутрішньому інформаційному потоці те, що в ньому вже заздалегідь містилося. Ця взаємодія інформаційних потоків стала останнім часом предметом самостійної науки - гомеостатики. Остання виникла на перетині таких наук і дисциплін, як кібернетика, системний аналіз, біологія, медицина, психологія, філософія, соціологія, штучний інтелект, екологія, економіка й інших. Серед тих, кому належить суттєвий внесок у розвиток названої науки, особливо слід виділити В. Астафьєва, Ю. Горського, В. Дільмана, К. Бернара, С. Біра, Р. Ешбі,

Г. Кассіля, У. Кеннона, В. Новосельцева, Д. Саркісова,

А. Степанова, Р. Харді.

Сутністю науки гомеостатики є, за визначенням А. Степанова, “вивчення механізмів ієрархічного управління складними

системами, що забезпечують підтримання динамічної усталеності життєво важливих функцій, параметрів, ритмів і трендів розвитку”1. Основною її метою “є вивчення загальних механізмів управління гомеостатичного типу, виявлення в них ролі кооперації, конкуренції і конфлікту та встановлення з управлінських позицій аналогій між системами різноманітної »2

природи [293] [294].

Крім того, при постановці системою саморегуляції мети для соціального організму в останнього з'являється ефект подвійного існування. Суть його полягає в тому, що соціальний організм перебуває в стані структурної напруги, викликаної протиріччям, що виникло між наявним його станом і тим станом, до якого він має бути переведений у майбутньому і який визначається смислом. Але соціальний організм не може водночас перебувати в двох вимірах, тобто мати значні відмінності між морфологічними параметрами і характеристиками функціонування. Соціальний організм починає вирішувати завдання їх суміщення, виходячи з тієї настанови, бажано це для нього чи небажано.

Намагаючись позбавитися напруги, що виникає, соціальний організм змушений переходити зі стану функціонування до фази еволюційного руху.

Про відносну самостійність органа саморегуляції соціального організму свідчить його власне життя, що складається за специфічними законами інформаційного спілкування. Механізмом підтримання динамічної сталості функціонування управлінської системи соціального організму в заданих межах формується особлива управлінська структура в органі управління, що отримала в науковій літературі назву гомеостат. Гомеостат - це базисне функціональне поняття механізму переробки інформації. Він реалізується на різноманітних матеріальних носіях інформації.

Тепер ми можемо навести модель соціального організму в новій якості, тобто при розрізненні в його складі керованої і керуючої підсистем. Що здатні до саморегуляції. Більш за те, саме у процесі взаємодії держави і громадянського суспільства з’являється саморегуляційна функція, що потребує для свого сталого виконання спеціального морфологічного органу, що дістав у науковій літературі назву гомеостату (див. рис. 3.2).

Функціонування системи самоупорядкування соціального організму, що спрямовується необхідністю подолання протиріччя, здатне її розвивати. Але можливі дуже різні режими функціонування: режим самозбереження, тупиковий і режим саморозвитку. У будь-якому випадку, якщо ефект збереження нових якостей, що породжуються задля досягнення необхідної самозміни, буде помітно виражений, то це буде означати, що соціальний організм перебуває в режимі гомеорезу.

Рис. 3.2. Модель системи саморегулювання соціального організму (за розробками проф. В. Беха)

Модель гомеостата та її властивостей розроблена Ю. Горським і викладена в монографіях, численних публікаціях засідань школи-семінару з гомеостатики, на конференціях, міжнародних симпозіумах та конгресах1. У багатоклітинних живих системах гомеостат, на відміну від речовинної одиниці життя - клітини, виступає як інформаційна одиниця життя, тобто тільки за його наявності забезпечується кругообіг неожиття.

Для системи саморегуляції фактично характерні декілька джерел детермінації: одне - з боку суто зовнішніх впливів, друге - з боку її власної внутрішньої динаміки, третє - з боку її минулого (пам'яті). Тому поведінка соціальної особини надто складна для прогнозування, оскільки вона, образно кажучи, “сама часом не знає”, як буде себе поводити. Ця цікава обставина відзначається і в літературі з самоорганізованих систем[295] [296].

Таким чином, для подальшого опрацювання ми маємо робочу гіпотезу про те, що саме у процесі такої взаємодії формується і стало працює гомеостат, що складається з механізму прийняття законів, механізму дії законів, механізму реалізації закону і механізму соціального контролю або зворотного зв'язку. І вся подальша дослідницька робота спрямовується на вивчення морфології цього утворення і його функціональних властивостей.

<< | >>
Источник: Саморегуляція соціального організму країни : монографія / за науковою ред. В. П. Беха ; В. П. Бех (голова), Н. В. Крохмаль, Г. О. Нестеренко ; Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова,2010. - 652 с.. 2010

Еще по теме 3.6. ГОМЕОСТАТ ЯК ФОРМА ЦІЛІСНОГО БУТТЯ ЯВИЩА САМОРЕГУЛЯЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ОРГАНІЗМУ КРАЇНИ:

  1. РОЗДІЛ 7 Актуальні проблеми саморегуляції соціального організму Об'єднаної Європи
  2. РОЗДІЛ 3 Генезис системи саморегуляції у соціальному організмі країни
  3. Походження явища саморегуляції СОЦІАЛЬНОГО ОРГАНІЗМУ КРАЇНИ
  4. У кожній країні державний механізм, що складає ядро системи саморегуляції соціального організму, характеризується специфічними ознаками і численними особливостями, які зумовлені рівнем розвитку демократичних інститутів.
  5. Саморегуляція соціального організму країни : монографія / за науковою ред. В. П. Беха ; В. П. Бех (голова), Н. В. Крохмаль, Г. О. Нестеренко ; Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова,2010. - 652 с., 2010
  6. Оцінка дієздатності механізмів ПРИЙНЯТТЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНІВ, СУДОВОГО супроводу та соціального контролю на етапі становлення соціального організму України
  7. Семантична природа явища саморегуляції СОЦІАЛЬНОГО ОРГАНІЗМУ КРАЇНИ
  8. 3.1. Поняття та виникнення злочинності як соціального явища
  9. Провідні тенденції у функціонуванні систем САМОРЕГУЛЯЦІЇ ОКРЕМИХ КРАЇН: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС
  10. Специфіка саморегуляції соціальних систем
  11. Соціальний організм у дискурсі світоглядно-теоретичного І МЕТОДОЛОГІЧНОГО аналізу: ретроспектива і сьогодення
  12. Нормативна складова системи саморегуляції АБО ІНСТРУМЕНТАРІЙ САМОРЕГУЛЯЦІЇ