Заява графа Штірка і другий проект в справі університетській.

По делєґаційній сесії зачала П а л а т а п о c л і в в дні 22. жовтня 1912. p. вести свої наради, щоби докінчити роботи, що були перервані літними ферія- ми. Президент міністрів граф Штірк виголосив тоді політичну промову та підчеркнув дві важні угодові.

B тім часі предложило нам правительство д p у г и й п p о є к т цісарського письма в справі університетській, але й сей проєкт не відпОвідав нашим домаганням. Наслідом представлення Українського Парляментар- ного Союза заявив президент міністрів граф Ш т і p к, що правительство готове далі переговорювати, а як пізнасть докладно наші домагання, то уложить новий проєкт і буде старати ся справу прискорити...

B дні 24. жовтня 1912. p. помер у Відні наш посол і щирий товариш : Г p и г о p і й Ц e г л и н с ь к и й, один з найвизначнійших діячів українських в Галичині, —- знаменитий педаґоґ, публіцист, автор драматичних творів та розважний парляментарист і діяльний громадянин. Ha його місце прийшов до парляменту п. д-р B о л о д и м и p 3 а г а й к e в и ч.

Тодіприйшов вПалатіпослівпіднараду: буджет д e p ж а в н и й на рік 1913, предложений міністром скарбу Залєским. Правительство графа Штірка спо- дівало ся, що в сім часі небезпеки війни Палата послів негайно і без ніяких закидів приступить до ухвалення правильного буджету. Але сі надії не зовсім здійснили ся, бо невдоволені народи пригадали ся в пригоді. Українці і полудневі Славяне спротивили ся відісланню буджету до комісії і зажадали переведення першого читання. Ми зробили се, щоби пригадати правительству, що воно не додержало зобо- вязань затягнених супроти Українського Союза в часі переговорів в справі військових предложень в червн? 1912. p. Ta коли презес Кола Польського п. д-р Лєс· у своїй буджетовій промові признав потребу мирного співжиття обох народів в краю і намагав ся виказувати, наче би Українці не допускали до порозуміння, то я ствердив, що саме від польської сторони залежить, чи реформа виборча до галицького Сойму буде полагоджена чи ні; що справа університетська не є в ніякій звязи з нашою обструкцією в Соймі, та що за університет, котрий належить ся нам від австрійської держави не будемо платити Полякам ніякими політичними концесіями; що до мирного співжиття накликує нас незвичайна небезпека зі сторони великоросійської аґітації, — бож Поляки піддержують в Галичині російську пропаґанду, та що Поляки мусять покинутн свою дволичну політику і станути на становищи рівноправности супроти українського народу, а тоді наступить згідне пожиттє ■обох народів в краю...

59.