Наше становище супроти графа Штірка, 1911. p.

Тнм часом в буджетовій комісії Палати послів велась дебата над буджетовою провізорією і тут промовляв я в дні 5. грудня 1911-, щоби означити становище Українців супроти правительства.

По моїй промові запросив граф Ш т і p к нашу президію до себе, щоби вислухати наш поглнд в справі будови водних доріг. Він заявив наМрщо в сій справі, яка відносить ся також до нашогЬ Краю, не хотів би поступати односторонно і тому йому буде важне почути нашу думку в сій справі. По виясненню нашого становища дійсиими обставинами господарськими нашого краю відповів нам граф Штірк, що він; розуміє і узгляднює наше становище, але поки що> на успокоєннє Поляків згодив ся, щоби в Західній Галичині виконувано роботи каналів Ha малім про сторі від шлеської границі до Висли, — а справа ширшої будови водних доріг буде зревідована. Звіт з сеї інформаційної конференції з през. міністрів приймив наш Клюб до відома.

Опісля розпочалось в Палаті послів друге читаннє буджетової провізорії. B сій дебаті промовляв п. Л а ■■ г о д и н с ь к и й проти правительства графа Штірка та поставив запит, чи правительство задумує на зразок чеської ординації предложити свій проект ординації виборчої до галицького Сойму.

Остаточно ухвалила Палата послів провізорію бу- джетову на перший піврік 1912.p., та за її приняттєм голосували: Поляки, Чехи і Німці. Наша репрезентація видержала в опозиції супроти правительства графа Штірка.

B дні 23. грудня 1911. p., по закінченню перед- святочної сесії відбула президія Українського Клюбу іще одну к о н ф e p e н ц і ю з през. міністрів графом Штірком. B сій конференції заступав я президію з товаришем п. Петрушевичем та ми оба домагали ся від президента міністрів н e г а й н о г о в и к о - н а н н я предложених йому наших домагань, бо в противнім разі будемо примушені витнгнути послідовности

Історія політ, лумкн 38 в нашім поступованню. Ми обстоювали перед усім наші два головні домагання: соймову реформу виборчу як основу нашого правно-політичного становища в краю і український університет як най- важнійшу культурну потребу. У першій справі ми домагали ся, щоби центральне правительство виступило з предложеннєм виборчої реформи до галицького Сойму, та у другій справі жадали ми, щоби правительство вислухало обі сторони і предложило цісареви до вирішення справу нашого університету.

Граф Штірк відповів нам тоді, що він розуміє велике значіннє обох сих справ для нашого народу і робить заходи, щоби їх залагодити по думці наших бажань. Він зазначив також, що сі обі справи лежать в інтересі держави, та поки що заявив нам тільки те, що в справі полагодження сОймової реформи виборчої одержить намісник вказані інструкції, щоби попирав справедливі наші домагання...

Отсе на закінченнє парляментарного року, що був для нас щасливійший від свого попередника, бо м и н e м а л и c e c і ї г а л и ц ь к о г о C о й м у в p.

Отже м а с к а с к и н e н а, сказав намісник Боб- жиньскі видаючи наказ запечатувати ті молитвенні доми...

Справа сеї російської пропаґанди в Галичині се не була давна правописна або домашна справа галицьких Руссофілів. Ce була вже справа міжнародної політики: антиукраїнської і антиавстрійської. Краєві правительства в Галичині передше підсичували pyc- софільство, як намісники: граф Лев Пініньскі і граф Андрій Потоцкі, — щоби Українців ослаблювати та у Відні виказувати, що наш орґанізм є зака- жений московським боляком, та що держава повинна нас винищувати. A тепер вже краєве правительство переконалось, що годі провадити дволичну політику і воно вхопилось м e т о д и p e п p e c і н^[87]).

3 приводу сих незначних репресій виступив добродій „славянства" чеський політик п. Крамарж в обороні „російського" народу в Галичиві та своїми ревеляціями в „Новім Времени" кинув підозрінні-; на наших братів в Росії, начеб вони провадили npona~ і'апду на знищенне Росії...

Посол Семен Вітик назвав у своїй промові в парляменті п. Крамаржа „аґентом" російського правительства в Австрії, та за те п. Крамарж вислав був п. Вітикови своїх заступників, але опісля присмирнів, і на засіданню а в c тp і й c ь к ої д e л є ґ ац ії в дні 29. грудня 1911. p. сказав, що його слова нє вірно передало „Новое Время“, бо він навіть осудив переслідування українського руху в Росії, а так само противить ся переслідуванню руссофільства в Австрії. Завдяки п. Крамаржеви — значну часть засідання австрійської делєґації заняла була дебата в українській справі.

Наш делеґат п. Ц e г л и н с ь к и й прояснив як слід справу українську та заявив, що її мож залагодити в Росії і в Австрії. A до п. Крамаржа сказав він, що не бажає, аби сльози жертв на Україні упали каменем на сумлінне п. Крамаржа, як він опинить ся в різкій суперечности зі своїм народом... Буковинський делеґат п. Василько заявив, що Українці не є противні добрим відносинам Австрії до Росії, але жадають, щоби трийцять міліонів українського народу в Росії могло свобідно розвивати ся, та щоби Росія не мішалась до українських справ в Австрії... До тої полемічної дебати вмішав ся був також презес Кола Польського п. Б і л і н ь c к і та старав ся виказувати шкідність пропаганди православія в Росії і за кордоном ^[88]).

3 причини нападів п. Крамаржа проти українства виступили булй проти нього п. Масарик і чеські реалісти, жаліючи над сим, що п. Крамарж не розуміє визвольної боротьби українського народу; чеська соціяльна демократія та Народний Зїзд нашого національно-демократичного (народного) сторонництва, — що напятнував був з обуреннєм політичні енун- ціяції п. Крамаржа проти самостійного розвитку українського народу...

Такими способами наші приятелі і наші вороги підносили справу українську як справу європейського значіння...

31.