ДРУГИЙ ПЕРІОД, 1861 — 1867.

заступництва інтересів суспільнихстанів(кляс) в краях і державі. Насійосновіпоявивсяцісар- ський дипльом з 20. жовтня 1860. p., та опісля цісарський патент з 26. лютого l86l.pw, щоби перевести заповіджений лад конституційний.

Отсим патентом надав цісар всім краям монархії: октройовані краєві статути і виборчі ординації до краєвихсоймів,щоби,яксказано, права і свободи „вірних станів" у краях — по обставинаміпо- требам сучасним розвинути, перетворити та погодити з інтересами всеї монархії. Звідсі вийшли також: кра евий статут і краєва ординація виборча для королівств Галичини і Володимирії з князівствами Освєн- цім і Затор та вел. князівством Краківським.

Тим державним актом австрійської політики злучено галицьких Русинів (Українців) і Поляків в один край, ріжнородний національними областями, а краєва орДинація виборча, уложена на куріяльнім системі, поставила нас як меншість національну супроти Поляків.

A як запитаємо ся. чому воно так стало ся, то на те маємо одну відповідь. Політика Австрії не мала здорової думки політичної, щ о п e p e д б а ч у в а л а б н на дал ь ш у мету, а тільки від часу до часу впроваджувала такі установи, щоби закрити головие недома- ганне та далі перетягнути біду.' Замість в сам час приступити до вирішення права націй, що творили австрійську державу, — тогочасна політика австрійська виминає отсе питаннє, а навертаєсь до „вірних станів" і заманює їх до автономії країв. A таке по- ставленнє справи нікого не вдоволило і з часом привело моиархію австрійську до її розпаду...

Основний закон про представництво фепрезента- цію) держави покликав до ради державної: палату послів, зложену з 343. членів, з котрих 85. призначено на Угорщину, яка сього ие приймила— а між иишими краями на Галичину: 38 членів, котрих мав вибирати галицький Сойм краевий. Таким чином, обіслаинє Державної Ради поставлено до волі Соймів краєвих і звідсі вийшов новий спін