Дві знаменні промови.
Відтак виголосив міністер Б і н e p т знаменну промову. Ha вступі сеї промови заявив він, що правительство з одної сторони приймає запевненнє'льо- яльности бесідників Русско-народного Клюбу, але з другої сторони: національної програми сього сто- ронництва вже з тої причини н e м о ж e п о п и p а т и, бо досі не стверджено, щоби в Галичині і Буковині жило російське населеннє.
A далі звертаючи ся до пп. Будзиновського і Трильовського сказав, що обі ті промови скріпили у нього переконаннє, - що тенденції радикального крила руського національно-демократичного сторонництва є справді такі, як кажуть Поляки...’00)3 промов инших послів незвичайно замітна була промова чеськогореаліста п. Масарика. Він заявив, що Чехи повинні у боротьбі між Русинами і Поляками ділати успокоюючо. Тому буде він і сим разом голосувати за наглістю внесення. Він не годить ся з проявою анархістичного терору і не може похвалити вчинку Січинського. Відносно нас висказуєсь, що сторонництво руських послів виказує добрі прикмети, але має воно також деякі хиби. Членам сторонництва, що в короткім часі через добру організацію і аґітацію дійшло до такої сили, не легко
10°) Підчас промови міністра Бінерта відоввав ся був п. Марків, — як почув, що правительство не узнає русеко-народної партії, — словами: ми се знаємо! Ce значило тоді, що правительство барона Бека не приймило оферти сеї партії. Опісля по розпаді Австрії, в p. 1921. заявив н. Марків перед президентом Української Національної Ради д-ром Ёвгеном Петрушевичем, що його партія була в блуді утверджуючи, наче би в Галичині жили „два руекі народи", — бо там e тільки один нарід руский, котрий називають одні малоруским, а другі українським. Сим м а б у т ь п о к і н ч и л a c ь p о c і й c ь к а п p о п а ґ а и д а в Г а - л ич и н і...
приходить стати добрими парляментарними політиками. B політиці треба мати тер- п e л и в i с т ь i з а ч и н а т и в i д м а л о 'i p о б о т и політичної. A Полякам пригадав він слова Кавура, — що найгірша є політика мести. Вкінці підніс віи голос в обороні Січинського і висказав бажаннє, щоб сей молодий чоловік не заплатив життєм за свій вчинок...
30.