Тема 5 Державне регулювання процесу структурної перебудови економіки та інвестиційної діяльності

1. Структура економіки, як об’єкт державного регулювання

2. Міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції, його роль у державному регулюванні економіки

3. Сучасний стан структури економіки України і заходи щодо його реформування

4.

Ключові поняття: Структура економіки. Критерії визначення структури. Основні види структури економіки. Відтворювальна структура. Галузева структура. Види економічної діяльності. Територіальна структура. Соціальна структура

Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції (МГБ). Класифікація МГБ за масштабом. Класифікація МГБ за вимірниками. Класифікація МГБ за характером відображення процесу виробництва.

Три складові МГБ. 1-ий квадрат. Коефіцієнт прямих витрат. Коефіцієнт повних витрат. 2-ий квадрат. Валовий випуск продукції. Основне рівняння МГБ. Витрати на випуск продукції. Друге рівняння МГБ. Третє рівняння МГБ. Значення МГБ для ДРЕ.

Основні цілі структурної перебудови економіки. Основні шляхи структурної перебудови. Заходи держави щодо структурного реформування економіки. Конкретні переваги. Пріоритетна галузь. Критерії пріоритетності галузі. Пріоритети структурної політики України.

Державна інвестиційна політика. Фактори, що визначають інвестиційну політику держави. Основні види інвестиційної діяльності, як об’єкт ДР. Пряме управління інвестиціями. Державні інвестиції. Регулювання умов інвестиційної діяльності. Механізм реалізації інвестиційної політики. Амортизаційна політика. Фінансові джерела інвестиційної діяльності. Основні шляхи залучення інвестицій.

Структура економіки України формувалась понад 70 років у так званому єдиному просторі колишнього СРСР. І дотепер їй притаманні низький рівень НТП, надмірна концентрація виробництва в окремих регіонах, марнотратне використання природних ресурсів.

Структура економіки – це співвідношення різних елементів економічної системи, що відображає народногосподарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

До основних видів структури економіки відносять:

Відтворювальну структуру, яка характеризує використання ВНП на відтворювання основного капіталу, споживання, нагромадження та співвідношення між виробничим та особистим споживанням

Галузеву структуру, яка відображає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів виробництв, сфер національної економіки.

У складі національної економіку України за Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі:

- промисловість

- лісове господарство

- транспорт

- зв’язок

- будівництво

- торгівля і громадське харчування

- матеріально-технічне забезпечення і збут

- заготівля

- інформаційно-обчислювальне обслуговування операції з нерухомістю

- геологія та розвідка надр

- геодезичні та гідрометеоролічна служби.

Визначальною ознакою виділення окремих галузей є однотипність виконання підприємствами та організаціями функцій та видів діяльності. Класифікаційною одиницею галузі є підприємство.

У складі галузі виділяють підгалузі – сукупність підприємств, що випускають однорідну продукцію чи однорідні послуги. Наприклад, у сільському господарстві – тваринництво та садівництво, на транспорті – його окремі види (залізничний, повітряний).

За міжнародною класифікацією ООН до сфери економічної діяльності належать такі види:

- сільське та лісове господарство, мисливство та рибальство

- гірничо будівна промисловість

- обробна промисловість

- електроенергетика, газо - і водопостачання

- будівництво

- оптова і роздрібна торгівля, готельне господарство і зв’язок

- фінанси, страхування, операції з нерухомістю, комерційні послуги

- комунальне, суспільне то особисте обслуговування

Територіальна структура відображає розміщення виробництва в окремих економічних районах, що визначаються певними економічними умовами (наявністю природних ресурсів, кліматичними, географічними, трудовими).

Соціальна структура – характеризує співвідношення між організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації і централізації виробництва та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами), групами населення за рівнем доходу.

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів.

При проведенні структурних перетворень в економіці України необхідно враховувати досвід провідних зарубіжних країн в проведенні структурної політики.

США. Починаючи з 80-х років структура економіки США зазнала суттєвих змін. НТП став основним чинником структурних перетворень у господарстві на всіх його рівнях.

Структурна переорієнтація господарства та підвищення ефективності його функціонування супроводжувались посиленням ролі нематеріальних факторів, таких як наукові знання, інформація, кваліфікація, що завжди активно доповнювали матеріальні елементи. Радикальні зміни відбувались у складі та змісті праці, у функціях робочої сили, у співвідношенні об’єктивних та суб’єктивних чинників виробництва.

Суттєво також змінились інвестиційні пріоритети. Характерною особливістю його стала чітка, переважно соціальна спрямованість. Привертає увагу досить низька частка інвестицій в такі базові галузі як сільське господарство, обробна і видобувна промисловість, виробниче будівництво. Водночас збільшилась частка інвестицій, які спрямовувались на житлове будівництво (до 30% від загальних капіталовкладень)

Японія. Багато в чому досягнення в структурній переорієнтації економіки Японії зіграла ділова співпраця уряду Японії з діловими колами країни.

Основні чинники взагалі вдалої структурної перебудови економіки Японії такі:

- Історичний. Перехід самоізоляції до сучасної економіки відбувався під контролем держави. Створився звичай, коли приватні компанії вважають природним займатися бізнесом під контролем держави.

- Національна свідомість японців. Як ніяка нація в світі японцям притаманне почуття соціальної єдності.

- Високі професійні здібності урядовців. Для служби їх обирають на конкурсних засадах через іспити.

- Зміни форм державного втручання в економіку. Із нарощування потенціалу компаній уряд перейшов до непрямого втручання та підтримки.

- Активність приватних підприємств.

Франція. Структурна політика держави орієнтована на диференційовану підтримку окремих галузей. Зміни відбуваються від прямих капіталовкладень до створення сприятливого інвестиційного клімату.

Створюються так звані нові промислові зони, де підприємствам певної спеціалізації надаються значні податкові пільги, що стимулює їх інвестиційну активність.

Державні інвестиційні програми складають так, щоб частка фінансових ресурсів була мінімальною, а видатки покривались в основному за рахунок коштів недержавних та приватних компаній.

Іспанія. Широкомасштабна структурна перебудова економіки, яка відбулась в 80 роки, багато в чому була ініційована вступом Іспанії до Євросоюзу.

Важливим стимулом для економічного розвитку Іспанії став масовий приплив капіталів з країн-партнерів.

Успішним структурним перетворенням Іспанія завдячує не лише зовнішнім чинникам але й цілеспрямованій і виваженій політиці держави в окремих важливих напрямках:

- відмова від жорсткого втручання у підприємницьку діяльність

- кардинально була змінена часта державного сектору в економіці та її місце

- уряд зосередив зусилля на створенні сприятливих умов для розвитку всіх форм підприємництва, насамперед інноваційної активності. Держава не лише фінансувала ці процеси але виступила їх каталізатором.

Особливе місце в державному регулюванні структурної перебудови економіки належить міжгалузевому балансу виробництва та розподілу продукції (МГБ).

МГБ – це економіко-математична структурна модель, яка відображає існуючі функціональні зв’язки між галузями і сферами економіки, а також взаємозв’язок між загальноекономічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей.

В основу розрахунку МГБ покладена модель американського економіста російського походження В.Леонтьєва, лауреата Нобелівської премії в галузі економіки “витрати – випуск”.

МГБ класифікується за наступними напрямками:

1. За масштабом (широтою охоплення економічних процесів)

- народногосподарські (національні) – характеризує національну економіку в цілому

- регіональні – відображає взаємозв’язки між окремими економічними районами та регіонами країни

2.

- натуральні – характеризує зв’язки, що складаються у процесі виробництва і споживання всієї номенклатури продукції, яка виробляється національною економікою у натуральних величинах

- вартісні – відображають зв’язки щодо виробництва та розподілу створеного продукту на відновлення, нагромадження і споживання

- натурально-вартісні дають можливість в одній схемі відобразити міжгалузеві зв’язки і конкретизувати їх за найважливішими пропорціями і основними продуктами.

3. За характером відображення

- статичні – фіксують стан національної економіки за певний період і базуються на попередніх обсягах і структурі кінцевого споживання та наступному визначенні обсягів виробництва окремих галузей (причому обсяг інвестицій є попередньо визначеною величиною)

- динамічні – відображають процес відтворення у динаміці: попередньо визначається частина кінцевого продукту – невиробниче споживання, сальдо зовнішньої торгівлі, а долі на цій основі розраховуються обсяги виробництва, потреби та розподіл капіталовкладень за галузями.

МГБ складається з трьох частин (квадратів).

1-й квадрат основний. У ньому відображається рух проміжного продукту, тобто частина створеного продукту, як не виходить з виробництва і не призначена для кінцевого споживання. Тут горизонтально розміщені галузі, що виробляють продукцію (і-галузі) вертикально, у тому ж порядку – галузі, що споживають цю продукцію ( - галузі).

Показники 1-ого квадрату характеризують зв’язки між галузями, а саме використання продукції однієї галузі для виробництва іншої за допомогою КОЕФІЦІЄНТІВ ПРЯМИХ ВИТРАТ

- кількість продукції і-галузі, спожитою - галуззю

- валовий випуск продукції і-споживача ( - галузі)

Коефіцієнти а і в 1-ому квадраті є технологічними коефіцієнтами прямих витрат, тобто характеризують кількість продукції однієї галузі необхідної для виробництва одиниці продукції іншої галузі ( - галузь).

Розраховують також коефіцієнти повних витрат, які характеризують витрати (Ві ) будь-якого продукту на виробництво продукції у всьому ланцюгу взаємопов’язаних галузей.

2-ий квадрат відображає використання продукту, який було створено для кінцевого споживання (у), а саме:

- особисте споживання (сімейними господарствами)

- нагромадження (інвестиції)

- амортизація

- чистий експорт (різниця між експортом та імпортом)

- інше

Сума показників 1 і 2 квадратів (по горизонталі) відображає валовий випуск продукції певної галузі (х ) – валовий випуск продукції народним господарством в цілому (ВНП)

х - валовий випуск галузі (і=1,2... )

хі - кількість продукції і-галузі, спожитою - галуззю

- проміжний продукт

- кінцевий продукт

- кількість галузей Це перше (основне) рівняння МГБ

3-ій квадрат – додана вартість ( ), включає в себе: доходи населення, підприємців, держави.

Сума показників1 і 3 квадратів (по вертикалі) відображає витрати на випуск продукції певної галузі (х ), а баланс стовпчиків ( ) – витрати на створення продукції у всьому народному господарстві(ВНП)

- валовий випуск галузі споживача

- - матеріальні витрати галузі - споживача

- додана вартість

- кількість галузей

Це друге рівняння МГБ.

, звідки

Це третє рівняння МГБ.

Застосовуючи МГБ при державному регулюванні економіки можливо дати повний макроекономічний аналіз, бо саме МГБ представляє усі фактори, сфери, сектори, матеріальні потоки, секторно-імпортні зв’язки та показники розвитку національної економіки. (ВВП, національний дохід, проміжне споживання, кінцеве споживання, амортизація, інвестиції, експорт, імпорт, добавлена вартість).

МГБ використовується для макроекономічного прогнозування, зокрема за допомогою першого рівняння можливо розраховувати валовий випуск продукції.

МГБ виявляє роль різних факторів, секторів та галузей в розвитку національної економіки.

Структурні зрушення в економіці України, насамперед в промисловості, що тривають з 1993 року, характеризуються зростанням питомої ваги важкої індустрії (енергетика, паливна промисловість, чорна металургія) та різким падінням частки машинобудування та легкої промисловості.

На сучасному етапі основним завданням структурної перебудови економіки України стає формування сучасної, ефективної, раціональної, екологічно безпечної структури економіки та створення конкурентноздатного вітчизняного виробництва.

Виходячи з цього можливо виділити наступні основні цілі структурної перебудови економіки України:

- формування енергозберігаючої, інноваційної моделі розвитку економіки

- посилення соціальної орієнтації економіки

- реструктуризація та технологічне оновлення виробництва

- підвищення конкурентно спроможності виробництва

- створення цілісного, місткого національного ринку

- підвищення експортного потенціалу

- створення ефективних структур регіональної економіки

Розглянемо заходи держави, необхідні щодо структурного реформування економіки.

1. Насамперед – це вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови економіки.

2. Необхідно створити сприятливі умови для реалізації конкурентних переваг, формування реального національного ринку.

Конкурентні переваги – це наявність специфічних ресурсів, використання яких за відповідних умов забезпечують додатковий ефект завдяки нижчим витратам на одиницю продукції.

До конкурентних переваг України можна віднести:

- кваліфіковані трудові ресурси

- значні вільні виробничі площі, використання яких дає можливість нарощувати виробництво з відносно невеликими витратами

- вигідне географічне положення та транспортна інфраструктура

- велика кількість вигідно розташованих сільськогосподарських угідь

- значний наукова-технічний потенціал 3. Виділення пріоритетних галузей і виробництв, їх державна підтримка.

Пріоритетна галузь – розвитку якої держава надає перевагу, враховуючи її значення для економіки України.

Основними критеріями, а якими держава визначає пріоритетність галузі є її перспективи попиту на внутрішньому ринку, зниження ресурсо-місткості виробництва, експортний потенціал галузі, зменшення залежності від імпорту, швидка віддача, сприяння соціально-економічному розвитку:

- макроекономічна стабілізація

- ефективні державні інвестиційні та інноваційні політики

- розробка макроекономічних прогнозів що формування сучасної структури економіки

- розробка макроекономічних прогнозів щодо формування сучасної структури економіки

- розробка загальнонаціональних та регіональних програм структурних перетворень

- раціональне залучення іноземного капіталу, який здатен вплинути на структурні перетворення в економіці.

Виходячи з вище розглянутих конкурентних переваг та критеріїв пріоритетності можливо виділити наступні пріоритетні групи структурної політики України.

1-а група – наукомісткі та технологічні галузі

2-а група – галузі та підгалузі АПК, що мають унікальні природні основи, традиції виробництва та експорту (харчова, виробництво олії, комбікорму)

3-я група – транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання міжнародних послуг у галузі транспорту і зв’язку

4-а група – рекреаційно-туристичні та оздоровчо-лікувальні комплекси Причорномор’я, Приазов’я, Карпат.

5-а група – заходи, що пов’язані із забезпеченням здоров’я людини, охорони навколишнього середовища.

Стимулювати та регулювати структурні перетворення держава може застосовуючи методи прямого впливу та методи опосередкованого впливу.

До методів прямого впливу на структурні перетворення належать:

- державні програми і плани

- система державних замовлень і контрактів

- дотації і субсидії

- цільове фінансування сфер, суб’єктів діяльності.

До методів опосередкованого впливу належать:

- правове регулювання

- податкове регулювання

- пільгові кредити

- митна політика

- політика прискореної амортизації

В умовах виходу України з кризового стану надзвичайно важливого значення набуває активізація інвестиційних процесів, оскільки не можливо здійснити прогресивні структурні зрушення в економіці, провести оновлення реального сектору, підвищити конкурентоспроможність та забезпечити сталий соціально-економічний розвиток держави.

Нинішній механізм регулювання інвестиційної діяльності не повною мірою відповідає сучасним вимогам і не має відпрацьованої комплексної методологічної бази.

Одним із шляхів вирішення цієї важливої проблеми є створення сприятливого інвестиційного клімату, який забезпечив би залучення та раціональне використання коштів у так звані точки зростання – найбільш ефективні високотехнологічні виробництва, які створять умови для запуску інвестиційного мультиплікатора та розвитку суміжних виробництв.

Складність регулювання інвестиційної діяльності в тому, що вона охоплює різні сфери економічного життя, науково-технічний прогрес, державне управління економікою, фінансово-банківську діяльність, ціноутворення тощо.

В економічній науці тривалий час інвестиції ототожнювали з капіталовкладеннями на створення основних фондів підприємств (ОФ), що утворюються і розширення, реконструкцію й технічне переозброєння існуючих.

Але аналіз цілей, функцій та особливостей інвестицій дав змогу визначити їх як, сукупність засобів формування комплексної ресурсної бази відтворення основного капіталу з метою одержання соціального і економічного ефекту.

Виходячи з цього ДЕРЖАВНА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА – це діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяльності з метою реалізації цілей економічної, науково-технічної та соціальної політики.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає:

- пряме управління інвестиціями

- регулювання умов інвестиційної діяльності (опосередковане управління)

- контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності усіма учасниками та інвесторами.

Партнерами в інвестиційній сфері виступають суб’єкти: органи державного управління, підприємці, фінансові інституції. У цьому партнерстві кожному суб’єкту відводиться певна роль. Схема інвестиційного партнерства приведена нижче.

Реальні Фінансові Інтелектуальні

Інвестиції інвестиції інвестиції

Вкладення в основний вкладення в цінні купівля патентів

Капітал (придбання ( акції, облігації, ліцензій,ноу- хау,

машин, обладнання, сертифікація), вкладення в

будівництво тощо) валюту тощо науку, в людину

(освіту, охорону здоров’я, тощо )

Схема інвестиційного партнерства .

Таким чином, інвестиційне партнерство є принципом здійснення інвестиційної політики. Він передбачає узгодження суб’єктами інвестиційних відносин цілеспрямованої інноваційно-інвестиційної діяльності, яка повинна забезпечити її активізацію для якісних зрушення у розвитку національної економіки.

Пряме управління інвестиціями здійснюється центральними та місцевими органами влади. Насамперед, пряме управління інвестиціями передбачає:

- прогнозування, планування та програмування розвитку національної економіки, її елементів

- передбачення і державному бюджеті обсягів державного фінансування інвестиційних процесів

- планування централізованих державних засобів

- розміщення держконтрактів та контроль за їх виконанням

- визначення умов реалізації інвестиційних проектів та їх експертизу

- проведення інвестиційної діяльності (державні інвестиції).

Державні інвестиції фінансуються за рахунок:

- державного бюджету

- прибутку державних підприємств

- емісії грошей

- випуск внутрішніх державних позик

- зовнішніх позик уряду.

На нинішньому етапі розвитку економіки України загальний обсяг інвестицій для оновлення основних фондів повинні перебувати у межах 20-25% ВВП.

Важливим елементом процесів інвестування є забезпечення сприятливого інноваційного клімату

Таким чином,

- забезпечення сталого економічного розвитку можливе лише за умов активної інвестиційної політики держави на принципі “інвестиційного партнерства” всіх суб’єктів інвестиційної діяльності

- формування сприятливого інвестиційного партнерства багато в чому залежить від інвестиційного клімату, що визначають такі фактори, як політична стабільність, ступінь державного регулювання, податкова політика, свобода руху капіталу та прибутку, валютні ризики.

На Україні розроблено ряд нормативних актів напряму направлених на регулювання та стимулювання інвестиційної діяльності: Закон України “Про інвестиційну діяльність”, “Про режим іноземних інвестицій”.

- активізація інвестиційних процесів неможливе без розробки регіональних інвестиційних програм.

Питання для контролю: Поняття структури економіки. Види структури. Світовий досвід структурної перебудови економіки. Структура МГБ. Значення МГБ для структурної перебудови економіки. Напрямки ДР інвестиційної діяльності.