4. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Державна підтримка господарської діяльності
Вивчаючи останнє питання цієї теми, в першу чергу з’ясуйте, що таке метод і форма державного впливу на господарські відносини.
Варто знати, що ГК оперує терміном «засоби регулюючого впливу».
Основними засобами регулюючого впливу держави на суб’єктів господарювання відповідно до ст. 12 ГК є: державне замовлення, державне завдання; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.Після цього охарактеризуйте кожний засіб регулюючого впливу окремо.
Так, державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб’єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.
Законодавством України можуть бути передбачені особливості державного замовлення в певних сферах.
Визначаючи термін «ліцензування», запам’ятайте, що це за-соби державного регулювання господарської діяльності, направ-лені на забезпечення єдиної державної політики у тій чи іншій сфері та захист економічних і соціальних інтересів громадян.
Відносини, пов’язані з ліцензуванням підприємницької діяльності, регулюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2000 р. Крім того, ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р.
№ 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» в Україні діє 34 органи ліцензування. На підставі ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади, господарська діяльність провадиться по всій території України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом виконавчої влади, — на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.Суб’єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний пе-релік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 4.07.2001 р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності».
З’ясуйте, в яких випадках видача ліцензії здійснюється тільки за результатами відкритих конкурсів.
Вивчаючи тексти лекції за темою 2 з підручника, ви зможете з’ясувати, що патентуванню згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері ігрового бізнесу та побутових послуг.
Студентові потрібно чітко розрізняти поняття «торговий патент» і «спе-ціальний торговий патент».
У певних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Стандартизація, за Законом України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р., — це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар’єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву.
Визначте, в яких випадках застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим.
Сертифікація, за Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р., — це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Питанням регулювання цін і тарифів присвячені ст. 21 ГК, а також норми Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 3.12.1990 р. З’ясувавши норми цих актів, ви зможете дійти висновку, що суб’єкти господарювання можуть застосовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або гра-ничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлені державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб’єкта господарювання.
Державні фіксовані та регульо-вані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Держава може надавати дотації суб’єктам господарювання: на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, на виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів, на імпортні закупівлі окремих товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб’єктам господарювання, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримання їх діяльності, для технічного розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених законом.
Держава може здійснювати компенсації або доплати сільськогосподарським товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується ними державі.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб’єктів господарювання визначаються законом.
Держава намагається стимулювати розвиток господарської діяльності.
Насамперед це спрямоване на розвиток окремих видів підприємницької діяльності (Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р., Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» від 21.12.2000 р.) або окремих галузей господарства (наприклад, Закон України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» від 18.11.1999 р. в редакції від 13.12.2001 р., Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001—2004 років» від 18.01.2001 р., Закон України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21.09.2000 р.).