Тема 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1.Сутність, цілі та принципи зовнішньоекономічної політики України

2. Особливості державного регулювання ЗЕД в високорозвинених країнах

3. Органи державного регулювання ЗЕД

4.

5. Платіжний баланс як основний засіб регулювання ЗЕД.

Ключові поняття:

економічні методи регулювання ЗЕД, адміністративні методи регулювання ЗЕД, митно-тарифне регу­лювання, нетарифне регулювання, митні тарифи, прості (одноклонні) тарифи, складні (багатоколонні) тарифи; мито, адвалорне мито, специфічне і змішане мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито, заборона експорту й імпорту, квотування, ліцензу­вання, ''добровільні" обмеження експорту, антидемпінгові захо­ди, імпортний депозит.

Управління ЗЕД підприємства багато в чому залежить від того, які умови будуть створені в країні для розвитку його діяльності в зовнішній сфері, від ролі держави в регулюванні і підтримці ЗЕД на національному рівні.

Перехід до ринкових відносин в Україні об’єктивно потребує активізації зусиль держави щодо регулювання ЗЕД.

Зовнішньоекономічна політика – це діяльність, спрямована на розвиток і регулювання економічних відносин з іншими країнами, що передбачає:

- визначення стратегічних цілей держави у зовнішньоекономічних відносинах взагалі

- вироблення методів і заходів, що забезпечують досягнення поставлених цілей і збереження досягнутих результатів.

Основне завдання зовнішньоекономічної політики – створити сприятливі умови для розширеного відтворювання всередині країни.

Державна зовнішня політика – це певна відповідь на посилення впливу світового господарства на національний економічний розвиток.

Таким чином, державне регулювання ЗЕД передбачає створення відповідних умов та механізмів (правових, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері.

Необхідність регулювання ЗЕД обумовлена наступними факторами:

- інтенсифікацією міжнародних економічних зв’язків та необхідністю інтеграції у світову економіку

- потреба використання переваг міжнародного розподілу праці та можливостей світового ринку

- прискорення ринкового реформування країни для підвищення ефективності національної економіки

Об’єктами регулювання ЗЕД виступають зовнішня торгівля, міжнародний рух капіталів, валютні та кредитні відносини, наукова-технічний обмін, міжнародна міграція робочої сили, зовнішній борг країни, навколишнє середовище, багатства Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.

Суб'єктами регулювання ЗЕД є:

- державні органи в рамках їх компетенції

- самі суб’єкти ЗЕД (підприємства, фірми, організації)

- недержавні органи управління ЗЕД (валютні, товарні, фондові біржі, торгівельні палати)

- наддержавні органи управління і регулювання ЗЕД (СОТ, ограни ЄЕС, МВФ), що здійснюють міжнародну координацію у сфері зовнішньоекономічних відносин

- наддержавні інтеграційні об'єднання (митний союз, ГУАМ)

Україна від самого початку свого формування як самостійна держава виступає за інтеграцію в світовий економічний простір і відстоює міжнародний поділ праці. Така позиція відповідає ліберальній зовнішньоекономічній політиці, що базується на:

- міжнародному розподілі праці замість автаркії

- конкуренції у світовому масштабі замість бар’єрів у зовнішній торгівлі

- балансі інтересів замість економічної конфронтації.

Існують дві моделі зовнішньоекономічної політики: ліберальна (вільна торгівля) і автаркія. За умов лібералізації зовнішня торгівля характеризується відсутністю державних перешкод у сфері діяльності. Системі автаркії, навпаки, властива повна відсутність зовнішньоекономічних зв’язків. Як правило держави комбінують різні форми проведення зовнішньоекономічної політики, але закономірністю для них є політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Основними цілями зовнішньоекономічної політики України як держави є:

- створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб’єктів економіки у здійсненні ЗЕД

- забезпечення раціонального входження економіки України у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світо-господарській структурі)

- реалізації конкурентних переваг країни

- розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни

- раціоналізації експортно – імпортних операцій

Україна належить до держав з високим рівним відкритості економіки, на яку припадає 0,07% світового ВВП і 0,3% світового експорту.

Тому основними принципами зовнішньоекономічної політики держави насамперед є:

- адекватність національним інтересам

- орієнтація на формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку

- врахування вимог сучасного світового розвитку

- у відносинах з іншими державами

- відповідність міжнародній практиці

- демократизація, демополізація, деідеологізація зовнішньоекономічних зв’язків

- селективна підтримка експортного виробництва на основі критеріїв ефективності.

Активна участь держави в організації і здійсненні ЗЕД – характерна особливість високорозвинених країн.

Продумана державна політика регулювання ЗЕД у країнах з розвинутою ринковою економікою стало одним з головних важелів перетворення зовнішньоекономічних зв’язків у дієвий фактор їх розвитку. Зовнішньоекономічні зв'язки, як правило, сприяють інтеграційним процесам у світовому господарстві з максимальним урахуванням інтересів.

У практиці державного регулювання ЗЕД високорозвинені країни використовують широкий арсенал взаємодоповнюючих методів – законодавчих, адміністративно-правових, економічних, неформальних, що дає змогу забезпечувати досягнення поставлених цілей.

Так, японська практика регулювання ЗЕД опирається на широку нормативно-правову базу. Системою заходів законодавчого і адміністративно-правового регулювання є ієрархічна піраміда, яку завершує закон про валютний обмін та зовнішню торгівлю. Цей закон визначає загальну концепцію державного регулювання і має узагальнений характер.

Другий поверх законодавства складають закони, що регулюють основні блоки ЗЕД: експортно-імпортні операції, митно-тарифну сферу, закони про обслуговування зовнішньої торгівлі (закони про експортну інспекцію, страхування зовнішньої торгівлі), стандарти і технічні вимоги, права інтелектуальної власності тощо.

Важливим напрямком державної участі в ЗЕД є інформаційне забезпечення комерційної роботи, збір і аналіз зарубіжної комерційної інформації.

Показовим прикладом є Японська організаційне сприяння розвитку Зовнішньої торгівлі (ДЖЕТРО), яка створена в 1958р. Вона є некомерційною і повністю фінансується урядом. ДЖЕТРО займається вивченням світових товарних ринків, збором і аналізом маркетингової інформації, організацією виставок японських товарів за кордоном і торгових виставок у Японії, рекламою і видавничою справою. Ця організація має 79 представництв у 56 країнах світу. Маючи розгалужену мережу різного роду закладів, ця організація є одним з найбільших джерел комерційної інформації в світі.

У Великобританії до основних задач міністерства зовнішньої торгівлі відносять розробку основних принципів та реалізацію зовнішньоекономічної політики уряду, контроль за зовнішньоекономічними операціями, надання допомоги експортерам, насамперед у страхуванні. Крім того, міністерство надає пропозиції уряду щодо питань розвитку економічних відносин з окремими країнами, групами країн та економічними об’єднаннями, визначає участь Великобританії в міжнародних організаціях та міжнародних торгівельних угодах.

Система органів регулювання ЗЕД має в багатьох країнах світу деякі загальні риси.

По-перше, в кожній країні в регулюванні ЗЕД приймає участь вищий законодавчий орган. В США це Конгрес, у Франції – Національні збори, в Японії – парламент. В Україні таким органом є Верховна Рада.

Незалежно від назви ці органи виконують наступні функції:

- приймають закони, що регулюють ЗЕД

- ратифікують відповідні угоди

- асигнують фінансові засоби для ефективного розвитку ЗЕД

По-друге, в кожній країні є виконавчий орган, який:

- видає розпорядження на основі прийнятих рішень про розвиток ЗЕД

- контролює виконання цих законів

- контролює раціональне використання виділених коштів на розвиток ЗЕД . В Україні таким органом є Кабінет Міністрів.

По-третє, найбільший вплив на розвиток і регулювання ЗЕД здійснюють безпосередньо міністерства, які займаються економічними зв’язками з іншими країнами. В США – це Міністерство торгівлі і Держдепартамент, у Великобританії – Міністерство торгівлі і промисловості, в Японії – міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості і МЗС, в Україні – Міністерство економіки, в рамках якого регулювання ЗЕД займаються безпосередньо 4 департамента.

1. Департамент державної політики в сфері зовнішньої торгівлі, що містить в собі 3 управління:

- Управління зовнішньої політики

- Управління моніторингу зовнішньої торгівлі

- Управління митно-тарифної політики і захисту внутрішнього ринку

2. Департамент міжнародного торгово-економічного співробітництва, нараховує 5 управлінь:

- Управління багатостороннього економічного співробітництва

- Управління іноземних представництв

- Управління торгово-економічних зв'язків з країнами Європи, США, Канади

- Управління торгово-економічних зв'язків з країнами Азії, Африки, Тихоокеанського басейну і Латинської Америки

- Управління торгово-економічних зв'язків з країнами СНД

3 Департамент торгових об’єднань і контролю за ЗЕД, що нараховує 3 управління:

- Управління тарифного регулювання і контрактного обліку

- Управління Контролю за зовнішньоекономічною діяльністю

- Управління торгових обмежень і недобросовісної конкуренції

4. Департамент міжнародного розвитку і європейської інтеграції, що нараховує 4 управління:

- Управління міжнародного кредитного співробітництва

- Управління Європейської і атлантичної інтеграції

- Управління двостороннього співробітництва в галузі координації міжнародної технічної допомоги

- Управління міжнародних інвестиційних програм і проектів

По-четверте, в регулюванні ЗЕД, в розробці і реалізації зовнішньоекономічної політики в країнах світу приймають участь і інші міністерства і державні структури, наприклад Міністерство сільського господарства, структури митниці тощо.

По-п’яте, розвитку і регулюванню ЗЕД сприяють різні недержавні органи і організації. Це торгово-промислові палати, союзи підприємців, об'єднання експортерів (імпортерів), інвестиційні фонди тощо.

По-шосте, в кожній державі функціонують ті чи інші органи місцевого (регіонального) управління ЗЕД.

На регіональному рівні, так як і на державному, відбувається становлення системи управління взагалі і зовнішньоекономічної діяльності зокрема.

До органів місцевого управління ЗЕД в Україні відносять:

- місцеві Ради народних депутатів України і їх виконавчі і розпорядні органи

- територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД України.

Компетенція місцевих Рад, їх виконавчих і розпорядчих органів визначається Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про місцеве самоуправління”. Нормативні акти місцевих Рад народних депутатів України і підлеглих їм виконавчих органів відносно регулювання ЗЕД приймаються тільки в рамках, передбачених законами.

В даний час основним органом управління ЗЕД на місцевому рівні є Управління зовнішніх відносин і зовнішньоекономічної діяльності обласної, Київської і Севастопольської місцевих державних адміністрацій.

Управління підлягає обласній ( міській в Києві і Севастополі) державній адміністрації, Міністерству економіки, Міністерству закордонних справ України і обласній раді народних депутатів в межах делегованих повноважень.

Основними завданнями даного Управління є:

- формування і реалізація на обласному (міському) рівні єдиної державної політики в сфері міжнародних відносин і співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків і іноземного інвестування

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, економічної безпеки, охорони здоров’я, науки тощо

- участь в укладанні угод з іноземними партнерами при співпраці в межах визначеної компетенції

- сприянню експортному потенціалу області (міста)

- сприянню створення належних умов для організації прикордонної і прибережної торгівлі

- сприянню діяльності місцевих органів і прикордонних служб для їх належного функціонування.

Механізм дії засобів державного регулювання ЗЕД в Україні було відтворено в законах України “Про зовнішньоекономічну діяльність” “про режим іноземного інвестування”, “Про операції з давальницькою сировиною”, Митному кодексі України, а також в Декретах та Постановах Кабінету Міністрів України “Про єдиний митний тариф”, “Про квотування та ліцензування експорту товарів (робіт, послуг), “Про встановлення спеціального режиму експорту окремих видів товарів”, “Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності”.

Платіжний баланс - це співвідношення між валютними надходженнями в країну та її зарубіжними платежами, які держава повинна сплачувати протягом певного часу, тобто це статистичний звіт про результати ЗЕД країни за певний період, як правило за рік.

Активний платіжний баланс – коли надходження в країну перевищують її зарубіжні платежі.( Активне сальдо платіжного балансу)

Пасивний платіжний баланс – коли зарубіжні платежі перевищують надходження в країну ( Пасивне сальдо платіжного балансу ).

Структура платіжного балансу:

1. Торгівельний баланс – відображає експорт – імпорт товарів.

2. Баланс послуг та не комерційних платежів складається з :

a. Експорту – імпорту послуг ( оплата перевезень , сервісу, туризму. патентів тощо),

b. Доходів від зарубіжних інвестицій країни ( надходжень ) та доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни.

c. Односторонніх трансферів, некомерційних платежів ( витрат на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги, грошових переказів за кордон тощо )

Сума першого і другого розділів платіжного балансу складає поточний баланс ( баланс поточних платежів ).

3. Баланс руху платежів характеризує приплив та відплив капіталів як договсторкового , так і короткострокового характеру.

4. Баланс золотовалютних резервів :

a. Використання офіційних золото валютних резервів , ресурсів, що знаходяться у розпорядженні центрального банку.

b. Зміни у зобов’язання країни перед іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями.

До золотовалютних резервів належать:

· Золото;

· Вільноконвертована іноземна валюта;

· Міжнародні розрахункові засоби( “ спеціальні права запозичення” )

Заходи держави, щодо усунення диспропорцій платіжного балансу:

· Валютна інтервенція – продаж центральним банком золота та інших золото валютних резервів. Залучення нових іноземних кредитів. Регулювання зовнішнього боргу. Прямий контроль над зовнішньоекономічними операціями ( регламенту- вання, ліцензування, квотування , митні тарифи, збори тощо) . стимулювання експортного виробництва. Зміна валютного курсу. Усунення бартеру.

Питання для контролю: Основні завдання зовнішньоекономічної політики держави. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної політики. Платіжний баланс держави як основний інструмент регулювання ЗЕД. Структура платіжного баланса країни.