Тема 2 Методи державного регулювання економіки

1. Сучасні принципи державного регулювання економіки

2. Основні форми впливу держави на соціально-економічний розвиток

3. Методи державного регулювання економіки

4. Система органів державної влади в Україні та їх функції в управлінні

Ключові поняття:

Принципи ДРЕ, економічні функції держави, форми ДРЕ, бюджетно-податкове регулювання, кредитно-грошове регулювання, адміністративно-економічне регулювання, цінове регулювання, методи ДРЕ, методи прямого впливу, методи непрямого впливу.

Держконтракти, держзамовлення, державне асигнування , держдотації, субвенції, трансферні платежі, субсидії , ліцензування , квотування, прямі витрати уряду, державні норми і стандарти.

Економічні методи, адміністративні методи, система органів державної влади, Міністерства, Державні комітети.

Ринковий механізм та державне регулювання є діалектичною єдністю, атрибутом змішаної економіки.

У стабільній економіці основним механізмом регулювання виступає ринковий механізм, а ДРЕ виконує допоміжну роль.

Основна задача ДРЕ – створення нормальних умов для функціонування ринку.

Державне та ринкове регулювання часто доповнюється функціонуванням інституту соціального партнерства, що дає можливість найкращим чином узгоджувати інтереси суб’єктів національної економіки.

Державне втручання в економіку має бути раціональним – надмірна активність держави може породжувати негативні тенденції і наслідки.

Це пов’язано з тим, що будь яке втручання держави в економіку передбачає:

- певні адміністративні витрати (на утримання управлінського апарату)

- існування так званих побічних ефектів – фіаско державного регулювання”

Виникнення побічних ефектів насамперед зумовлено тим, що ринок як органічний механізм, змінює умови взаємодії на даному ринці, ринкову кон’єктуру при будь-якому державному втручанні.

“Фіаско” державного регулювання обумовлено:

1.

2. можливості помилок в прийняті управлінських рішень

3. існування проблеми часових часів – ефекту запізнення в процесі постановки цілей, прийняття рішень, виборі інструментів регулювання.

4. повноваження владних повноважень, використанням цього інструмента на користь вузького кола осіб.

Проаналізувавши світовий досвід можливо виділити загальні принципи державного регулювання економіки:

1. принцип пріоритетності права над економікою

2. постійне розширення органічно взаємопов’язаних форм державного регулювання

3. поєднання національно-державного підходу та інтернаціонального досвіду державного регулювання в умовах реформування економіки

4. принцип ефективності – державне регулювання має передбачати кінцевий економічний ефект

5. принцип погодження інтересів – державне регулювання має виступати механізмом поєднанням інтересів різних суб’єктів економіки: загальнодержавних, регіональних. Групових (підприємців, робітників, споживачів)

6. принцип стабільності – забезпечує необхідний вплив на економіку з метою вирівнювання підйомів і спадів ділового циклу, стримування безробіття, підтримку економічного розвитку

7. принцип системності – обумовлений функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні і елементи. Передбачає комплексний, системний підхід до вирішення економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем

8. принцип цілеспрямованості – державне регулювання має спрямовуватися на вирішення конкретних цілей

9. принцип адекватності – система державних регуляторів економіки та засоби їх застосування відображали реалії сучасного часу, а також оцінку загально політичної та економічної ситуації

10. принцип наукової обґрунтованості – враховує вимоги об’єктивних економічних законів, а також сучасних досягнень економічної науки

11. принци комплексності – необхідність використання державою всього арсеналу засобів та інструментів, що є в її розпорядженні.

Виходячи з вищеназваних принципів можливо виділити основні мінімальні функції держави:

1. створення правової бази

2. захисти конкуренції

3. мінімізація негативних екстерна лій

4. забезпечення економіки необхідною кількістю грошей

5. розподіл і перерозподіл доходів

6. виробництво суспільних товарів і благ

7. захист національних економічних інтересів.

З метою виконання своїх функцій і завдань, держава використовує різні форми і методи впливу на економічні процеси.

В цілому форма – “спосіб організації та взаємодії елементів і процесів явища як між собою, так й із зовнішніми умовами”.

Форми ДРЕ – це загальні напрями регулювання соціально-економічних процесів, що відбуваються в країні.

До основних форм державного регулювання економіки належать:

1. бюджетно-податкове регулювання, що містить в собі:

- визначення джерел надходження коштів у державну казну

- формування системи оподаткування, визначення об’єктів та рівнів оподаткування

- регулювання процесів формування витрат господарських суб’єктів через норми амортизації, відрахування в різноманітні фонди тощо

- визначення статей державних витрат

- регулювання дефіциту державного бюджету.

2. кредитно-грошове регулювання, що містить в собі діяльність держави, спрямовану на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки. Здійснюється через:

- емісію грошей

- контроль за грошовим обігом та інфляцією

- встановлення розміру облікової ставки

- операції на відкритому ринку

- встановлення розмірів офіціальних резервів

- регулювання діяльності комерційних банків

- валютне регулювання.

3. заходи адміністративно-економічного регулювання, що включають в себе:

- демонополізацію економіки

- роздержавлення, приватизацію

- макроекономічне планування і регулювання

- націоналізація (денаціоналізація)

- формування системи економічних, екологічних, соціальних стандартів і нормування

- ліцензування, квотування, контингування

- регламентування зовнішньоекономічної діяльності

- встановлення фіксованих цін

- перерозподіл амортизаційних відрахувань

- списання кредитної та податкової заборгованості.

4. цінове регулювання – вплив держави на ринкове ціноутворення за допомогою законодавчих. Адміністративних, судових заходів з метою здійснення кон’юнктурної та структурної політики, приборкання інфляції, стимулювання виробництва, посилення конкурентноздатності національної економіки.

До основних форм державного регулювання належать також комплексне (індикативне) планування, прогнозування розвитку народного господарства, реалізація національних і комплексних програм, система соціального захисту населення.

Державне регулювання економіки передбачає використання ряду методів.

Під методами державного регулювання економіки розуміють способи впливу держави в особі законодавчих та виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор з метою створення умов для їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

За засобами впливу на суб’єкти ринку методи державного регулювання поділяють на дві групи: прямо та непрямого (опосередкованого) впливу.

До методів прямого державного впливу належать такі:

- держконтракти і держзамовлення – це договори між державою і суб’єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг з метою задоволення соціально-економічних потреб споживача, стимулювання виробництва дефіцитного товару у тому числі на експорт, стимулювання пріоритетних галузей і виробництва, впровадження нових технологій, виконання міжнародних угод

- державне асигнування і дотації – це певні суми витрат, виділені із централізованих і децентралізованих джерел, фінансових ресурсів на покриття певних цілей.

Залежно від економічної ролі ці засоби державного впливу мають відповідні характеристики:

1. субвенції – кошти, що виділяються з державного бюджету місцевим бюджетом

2. трансфертні платежі – будь які прямі виплати з державного бюджету населенню або підприємствам, що здійснюються у вигляді субсидій, пенсій та допомоги на соціальні потреби, оплати відсотків за державний борг.

3. субсидії – фінансова допомога, що надається населенню або госпрозрахунковим підприємствам і організаціям.

До прямих субсидій належать дотації, державні інвестиції, підтримка нових форм власності.

До непрямих субсидій належать пільгове оподаткування, політика прискореної амортизації, пільгове кредитування.

4. державні дотації – кошти, що спрямовуються на відшкодування різниці в цінах, спричиненої державною політикою регулювання цін.

Ліцензування, квотування, контингентування.

Ліцензійною системою передбачається, що держава через уповноважене відомство видає дозвіл на здійснення зовнішньоекономічних операцій певним товарам, занесеними до списків ліцензування та експорту та імпорту. Ліцензування та квотування дає змогу раціональніше використати іноземну валюту, обмежувати експорт ринку продукції. Ліцензування полегшує вирівнювання торгівельного та платіжного балансу, особливо коли потрібно швидко зупинити зростання зовнішньо-торгівельного дефіциту, а також використовується для одержання зустрічних поставок (на умовах взаємності) і як засіб у відповідь на дискримінаційні дії країн – торгових партнерів.

Прямі витрати уряду

Встановлення фіксованих цін та тарифів – держава встановлює певний рівень цін на ті чи інші товари і тарифи на послуги

Встановлення державних стандартів і нормативів:

Соціальні стандарти – офіційно встановлені нормативи у сфері соціальних відносин (мінімальна зарплата, мінімальна пенсія, рівень прожиткового мінімуму, тривалість робочого дня, відпустки).

Харчові стандарти – встановлені державою вимоги до якості продукції.

Екологічні стандарти – вимагають норми безпечного викиду шкідливих речовин у повітря чи водостоки, рівень радіації тощо.

Методи непрямого (опосередкованого) впливу групуються переважно на товарно-грошових важелях. До цих методів належать:

- оподаткування, рівень оподаткування і система податкових пільг

- регулювання цін та рівня їх співвідношення.

Втручання держави у процес ціноутворення передбачає насамперед, спостереження за рівнем цін.

- плата за ресурси, відсоткові ставки за кредит і кредитні пільги

- митне регулювання експорту, імпорту, валютного курсу та умов обміну валют

В залежності від інструментів державного регулювання, які застосовуються, методи ДРЕ поділяють на:

- економічні – основні інструменти: ставки податків, облікова ставка, митні тарифи, норми амортизації

- адміністративні – базуються на використанні сили державної влади. Це засоби заборони, дозволу чи примусу

Згідно зі ст..75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України.

Відповідно до ст.85 на Верховну Раду покладені наступні повноваження щодо вирішення питання соціально-економічного розвитку:

- прийняття законів, постанов та інших законодавчих актів та контроль за їх виконанням

- затвердження Державного бюджету України та внесення змін та доповнень до нього, контроль за виконанням Держбюджету

- затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, охорони довкілля

- розгляд і прийняття щодо Програми діяльності Кабінету Міністрів України

- оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації

- затвердження переліку об'єктів права власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до ст..92 Конституції лише Верховній Раді надані повноваження в прийнятті законів щодо:

1. засад використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту та зв’язку

2. основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення, регулювання праці і зайнятості, екологічної безпеки

3. правовий режим власності

4. правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання

5. засад зовнішньоекономічної політики, митної справи.

Згідно зі ст..113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст..116 Конституції за кабінетом Міністрів України закріплені наступні повноваження:

1. забезпечення проведення цінової, фінансової, інвестиційної, податкової політики, політику у сфері праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування

2. розроблення і здійснення загальнодержавної програми економічного, соціального і культурного розвитку України

3. забезпечення рівних умов для різних форм власності, здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до законів України

4. розроблення проекту Державного бюджету України

5. організація і здійснення зовнішньоекономічної політики, митної справи

6. координування роботи міністерств інших органів виконавчої влади.

У структурі кабінету Міністрів України важливе місце посідає Міністерство економіки, основними функціями якого є:

- безпосередня участь у реалізації соціально-економічної стратегії держави

- визначення пріоритетів розвитку національної економіки

- розробка програм соціально-економічного розвитку країни

- участь у розробці соціальної, зовнішньоекономічної, фінансової, кредитної політики.

Згідно з указами Президента України від 15 грудня 1999 р. “Про систему центральних органів виконавчої влади”, “Про зміну у структурі центральних органів виконавчої влади” до системи органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби), центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

За законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р. – місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До органів місцевої (регіональної) влади й управління належать:

1. органи місцевого самоврядування

- рада народних депутатів відповідного рівня (обласні, міські, районні, селищні)

2. органи виконавчої влади на місцях

- держадміністрації відповідного рівня

Органи місцевої влади наділені всією повнотою державної влади на своїй території, є самостійними учасниками зовнішньоекономічних зв’язків, здійснюють розпорядження у користуванні природними ресурсами, управляють місцевим бюджетами

Питання для контролю: Назвіть основні принципи ДРЕ. Охаректеризуйте основні форми ДРЕ. Назвіть прямі методи ДРЕ. Що відносять до непрямих методів ДРЕ ?