Тема 11. Державне регулювання природоохоронної діяльності.

1. Природне середовище як об’єкт державного регулювання.

2. Національний та регіональні рівні державного регулювання природоохоронної діяльності.

3. місцевий рівень управління природоохоронною діяльністю.

Ключові понятті:

Навколишнє середовище. Екологічна політика. Рівні регулювання природокористування. Основні завдання державного регулювання природокористування. Національний рівень регулювання природокористуванням. Державна регіональна еколого – економічна політика. Регіональні природоохоронні фонди. Місцевий рівень управління природоохоронною діяльністю.

1) Державному регулюванню підлягає , насамперед , стан навколишнього середовища, тобто сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів, природні ресурси, як залучені до господарського обігу, так і ті, що на цей час не знаходяться у використанні (земля, надра, атмосферне повітря, ліси і природні комплекси тощо).

Державній охороні від негативного впливу, несприятливій екологічної ситуації підлягають також здоров’я та життя людей.

Суть державного регулювання охорони навколишнього середовища визначається екологічною політикою держави.

Державне регулювання сфери природокористування має забезпечити :

· систему гарантій екологічної безпеки;

· упорядкувати систему управління в галузі природокористування;

· підвалини гармонійного узгодження екологічних інтересів суспільства з інтересами економічного розвитку.

Основним шляхом розв’язання соціально-економічних та екологічних проблем є чітке функціонування механізму охорони довкілля і раціоналізації природокористування.

Система управління, як структурний елемент господарського механізму природокористування, містить в собі такі функції:

- організація;

- регулювання;

- контроль;

- облік;

- експертиза;

- нагляд та інш.

Усі природні елементи, які у сукупності утворюють природну складову національного багатства є об’єктами права власності.

Стаття 4 Закону України „Про охорону навколишнього середовища” вказує на те, що в державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих в колективну чи приватну власність. І далі: „Право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України”. Тобто, право розпорядження природними ресурсами належить вищому законодавчому органу, тоді як вищий виконавчий орган – Кабінет Міністрів „забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування”(ст..16 Конституції України).

Залучення до господарського обігу природних ресурсів здійснюється фізичними та юридичними особами згідно з Законом України „Про підприємства”(ст. 11). Підприємства здійснюють користування природними ресурсами у встановленому порядку за плату, а у випадках, передбачених Законом України – на пільгових умовах.

Основні принципи регулювання природокористування в Україні здійснюється на підставі принципів, визначених Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

З метою реалізації функцій державного регулювання охорони та раціонального використання природних ресурсів визначено три рівні управління: національний, регіональний і місцевий.

2) На національному рівні до функцій управління природоохоронною діяльності належать:

* розробка методологічного, нормативно-методичного та правового забезпечення;

* проведення державної екологічної експертизи та виконання її на національному рівні;

* державна політика щодо до зон надзвичайних екологічних ситуацій;

* визначення нормативів якісного стану природних ресурсів;

* формування та використання державних, позабюджетних фондів охорони навколишнього середовища;

* регулювання використання ресурсів державного значення;

* державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, зокрема ядерної та радіаційної безпеки;

* здійснення єдиної науково-технічної політики щодо охорони природи та раціонального природокористування;

* реалізація державної політики щодо збереження біорізноманіття;

* забезпечення екологічної безпеки як складової національної безпеки;

* виконання міжнародних угод та підтримка міжнародних відносин у природоохоронній сфері;

* екологічна освіта та виховання населення.

Органами регулювання природоохоронною сфери на національному рівні в Україні є:

- Верховна Рада України та Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

- Кабінет Міністрів України та Уряд Автономної Республіки Крим;

- Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки;

- Міністерство економіки України;

- Міністерство у справах науки і технологій;

- Держкомстат;

- Державний комітет із стандартизації, метрології та сертифікації;

- Державний комітет з гідрометеорології;

- Державний комітет з геології та використання надр;

- Держкомзем;

- Міністерство охорони здоров’я;

- Міністерство юстиції та інші.

Міністерству охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки надані контрольно-інспекційні функції щодо суміжних міністерств в питаннях екологічної безпеки.

Організаційні заходи щодо до природоохоронної діяльності підтримуються насамперед системою державного моніторингу навколишнього середовища – загальнодержавної системи спостереження, оцінювання й прогнозування його стану.

Ключовими завданнями системи державного моніторингу навколишнього середовища є такі:

· спостереження за станом природного середовища, рівнем і джерелом забруднення;

· оцінювання існуючого стану;

· прогнозування змін і оцінювання можливого стану довкілля;

· забезпечення органів державного управління систематичною інформацією про стан навколишнього середовища;

· забезпечення взаємодії міністерств та відомств, які входять до системи державного моніторингу навколишнього середовища.

Екологічний моніторинг є однією з основних функцій органів Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки.

На регіональному рівні управління охороною природного середовища включає в себе такі функції:

· регулювання природних ресурсів регіону;

· визначає нормативи забруднення природного середовища;

· впроваджує екологічний моніторинг та веде обмін об’єктів природокористування та забруднення довкілля;

· проводить державну екологічну експертизу;

· контролює дотримання природоохоронного законодавства;

· досліджує стан навколишнього середовища;

· розробляє програми впровадження природоохоронних заходів, визначає та реалізує інвестиційну політику;

· інформує населення та заінтересовані організації з екологічних питань.

Основу регіонального еколого-економічного механізму становлять регіональні природоохоронні фінансові фонди.

Джерелами фінансового забезпечення регіональних природоохоронних фондів мають бути цільові кошти:

· державного бюджету природоохоронного призначення;

· бюджетів природоохоронного призначення областей, міст, регіонів;

· підприємств – природо користувачів;

· регіональної частини плати за використання природних ресурсів;

· регіональної частини платежів за забруднення природного середовища;

· страхових внесків природо користувачів за ліквідацію забруднення природного середовища внаслідок аварій;

· інші кошти.

Одним з основних напрямків державної екологічної політики є розробка системи економіко-екологічних нормативів:

· нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації (ГДК))

забруднюючих речовин у навколишньому середовищі; гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного радіаційного та іншого впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування; гранично допустимі викиди (ГДВ) та скиди (ГДС) у навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин;

· нормативи використання природних ресурсів;

· нормативи платежів і тарифів за використання природних ресурсів і навколишнього середовища.

Нормативи екологічної безпеки є державними загальнодержавними стандартами.

В Україні розроблені і діють нормативи ГДК майже для 900 хімічних сполук, розроблено понад 500 нормативів щодо вмісту хімічних сполук у воді.

На основі затверджених органами Міністерства охорони навколишнього середовща та ядерної безпеки України нормативів ГДВ і ГДС підприємства та організації розробдяють ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

3) До компентенції органів, які керують природоохоронною діяльностю на місцевому рівні, входить контроль за використанням природоохоронного законодавства.

До складу зазначених органів належать місцеві ради та їх виконавчі та розпорядчі органи, державні обласні управління з охорони навколишнього середовища, районні та міські державні інспекції з охорони навколишнього середовища.

Виконавчі та розпорядчі органи місцевої ради у галузі охорони природного середовища в межах своєї компетенції виконують функції:

· реалізують рішення відповідних рад;

· координують діяльність місцевих органів, підприємств, установ, організацій, розташованих на теріторії місцевих рад;

· організують розроблення місцевих екологічних програм;

· визначають у встановленному порядку нормативи плати та розміри платежів за забруднення навколишнього середовища і розміщення відходів;

· затверджують за наданням місцевих органів Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки для підприємств, установ та організацій ліміти, використання природних ресурсів, за винятком ресурсів республіканського значення, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище;

· організують збирання, переробку, утилізацію і захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території;

· формують і використовують місцеві, позабюджетні екологічні фонди;

· організують екологічну освіту та виховання громадян;

· приймають рішення з питань організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Таким чином, функціями державного управління в галузі охорони навколишнього середовища, пов’язаними з виробленням єдиної екологічної політики виступають:

· облік природних ресурсів та оцінювання їх стану;

· ведення державних кадастрів природних ресурсів;

· планування та прогнозування природокористування;

· фінансування та матеріально технічне забезпечення природоохоронної діяльності;

· нормування якості навколишнього середовища;

· розроблення і видання відповідних правових актів;

· стандартизація природоохоронних заходів;

· проведення екологічної експертизи, контролю, моніторінгу та наукових досліджень.

Питання для контролю: Рівні державного регулювання природоохоронної діяльності. Органи державного регулювання природоохоронної діяльності в Україні. Джерела фінансування регіональних природоохоронних фондів.