<<
>>

2.1. Мета та рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвести-цій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності74.

Мета державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає:

у використанні зовнішньоекономічних зв'язків для прискорення створення ринкової економіки;

у сприянні підвищенню рівня праці та якості національної продукції, придбання ліцензій та патентів, закупівель новітніх технологій, включенню національних підприємств до світової конкуренції;

у створенні умов доступу національних підприємств на сві-тові ринки шляхом державного, організаційного, фінансового та інформаційного сприяння;

у захисті національних зовнішньоекономічних інтересів і внутрішнього ринку;

сприянні та підтримці сприятливого режиму у відносинах з різними державами та міжнародними організаціями;

у регулюванні обсягу експорту та імпорту;

входженні країни до міжнародного поділу праці;

у зміні (удосконаленні) структури зовнішньої торгівлі;

у забезпеченні країни необхідними ресурсами (сировиною, енергією тощо) та ін.

Існує два основних напрями зовнішньоекономічної політики:

політики вільної торгівлі;

протекціонізм.

Політика вільної торгівлі у чистому вигляді є утриманням держави від безпосереднього втручання у зовнішню торгівлю, лишаючи за ринком роль основного регулятора. Але це не є загальним усуненням держави від впливу на цей напрям господарської діяльності.

Держава укладає угоди з іншими країнами для забезпечення максимальної свободи своїх господарюючих суб'єктів. Вільна торгівля приводить до позитивних політичних наслідків, оскільки країни стають взаємопов'язаними і, відповідно, зменшується загроза ворожих дій відносно одна одної.

Протекціонізм — політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Протекціонізм сприяє розвитку в країні певних галузей виробництва.

Рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності умовно можна поділити:

на міжнародний: всесвітній, регіональний, галузевий;

національний: загальнодержавний, місцевий.

За формою регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна виокремити:

органи та організації, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність;

джерела, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність. За способом регулювання зовнішньоекономічної діяльності виділяють:

ринковий,

державний,

самоврядування (добровільні об'єднання) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або недержавні органи.

<< | >>
Источник: Г. О. Анцелевич, В. О. Голубєва, Т. В. Злуніцина. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. Посіб. . Г. О. Анцелевич, В. О. Голубєва, Т. В. Злуніцина та ін; За заг. ред. О. Х. Юлдашева . — К.: МАУП,2005. — 272 с.. 2005

Еще по теме 2.1. Мета та рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

  1. 3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  2. 4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  3. 3.2. Система інститутів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
  4. 3.1. Види регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
  5. 5. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  6. Тема 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  7. 3.3. Недержавні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  8. 4. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  9. § 4. Правове регулювання договірної (контрактної) форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності
  10. 99. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.