56.Особливості психотерапії тривожних розладів у дітей та підлітків.

При лікуванні тривожних розладів використовуються психодинамічний підхід, поведінкова, когнітивна та сімейна терапія або комбінація цих методів, що часто приводить до успіху . У деяких випадках також прописують ліки.

Оскільки дітям зазвичай важко розпізнати і зрозуміти свої почуття і мотиви, багато психотерапевтів, особливо ті, хто належить до психодинамическими напрямку, в ході лікування використовують ігрову терапію. Вони спостерігають за тим, як діти опосередковано виражають свої почуття і конфлікти, граючи з іграшками, малюючи картинки або пишучи історії. Потім терапевт інтерпретує цю діяльність і, знову використовуючи гру і фантазію, допомагає дитині подолати конфлікт і змінити свої відносини, емоції і поведінку. Крім того, так як діти зазвичай добре піддаються гіпнозу, деякі терапевти пробують використовувати гіпнотерапію, для того щоб допомогти маленьким пацієнтам справитися з сильними страхами.

Конструктивна гра. Терапевти можуть використовувати ігрові методи для того, щоб розібратися в процесах, що протікають у психіці дитини, допомогти дітям висловити свої почуття і думки і навчити їх краще розуміти самих себе та інших.

При генералізованих страхах можна намалювати їх образ. малюнки монстрів, павуків, чудовиськ і т.д. Уява допомагає впоратися з передбачуваним страхом. Інший спосіб допомогти підліткові подолати страх - попросити його докладно розповісти про те, як виникає страх або тривога, в яких випадках вдається впоратися зі страхом, на що звертає увагу підліток, коли виникає страх. все переживання можна зменшити, якщо навчити підлітка допомагати собі самому.

Когнітивний підхід пропонує використовувати раціонально - емотивну техніку, розроблену А. Еллісом. При когнітивному підході допомогу в подоланні страхів спрямована на формування нових способів вирішення складних травмуючих ситуацій, що викликають надмірні побоювання.

У екзистенційно-гуманістичних техніках допомоги враховується те, що підліток не усвідомлює до кінця всіх можливих наслідків своїх дій. Від цього у них з'являються зайві побоювання зробити помилки. Тому акцент робиться на розвитку особистісних потенціалів, увагу підлітка звертається на нього самого, його свободу вибору дій і думок, що особливо важливо для корекції соціальних страхів.

При психоаналітичних підходах, особливо неофрейдистской, при страхах приділялася менша увага дитячим конфліктам між Ід і Суперего і біологічним інстинктам в цілому. Навпаки, пізні послідовники З. Фрейда акцент в допомозі при страхах і фобіях ставили на соціальній мотивації, соціальному оточенні підлітка в даний час, а не в минулому. Зокрема, Г. Салліван вважав, що необхідно знизити тривогу до терпимого рівня в результаті спілкування з оточуючими і побудови уявлень про себе як про добру людину.

Із книги «окна в мир ребкнка»: «С детьми нужно разговаривать об этих страхах. Некоторые из таких страхов возникают в результате ошибочных представлений, другие основываются на реальных ситуациях или появляются вследствие неравного положения ребенка в обществе. Он нуждается в том, чтобы все его страхи признавались, принимались, уважались… Соприкосновение со скрытыми чувствами, которые связаны со специфическим страхом - необходимый шаг в начале терапевтического процесса…. Иногда дети выражают свои страхи, не указывая на какой-либо предмет, с которым связан специфический страх. Превалирует неопределенная, недифференцированная тревога. Рисование служит великолепным средством для проникновения в мир страха…. Страхи, основывающиеся на фантазии, вполне реальны для ребенка.»