Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально- виховної установи для дітей і підлітків

"Роз'яснити, що до спеціальних навчально-виховних установ, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 105 КК, направляються неповнолітні, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу і не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру...

До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Статус зазначених установ визначений Законом від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"... (п. 8 постанови).

До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у п. 2 та 3 ч. 2 ст. 105 встановлюється судом, який їх призначає (ч. 3 ст. 105 КК).

"Судам слід мати на увазі, що передбачений ч. 2 ст. 105 КК перелік примусових заходів виховного характеру є вичерпним.

Поряд із застосуванням одного чи кількох із них суд може в передбаченому законом порядку призначити неповнолітньому вихователя" (п. 4 постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 97 КК неповнолітній, який вчинив злочин, може бути звільнений судом від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного харак-теру, якщо буде встановлено, що: 1) злочин вчинено ним вперше; 2) цей злочин є злочином тільки невеликої тяжкості; 3) його виправлення можливе без застосування покарання. Прийняття такого рішення є правом, а не обов'язком суду.

Згідно з ч. 2 ст. 97 КК примусові заходи виховного характеру суд застосовує також до особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, але вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Отже мова в ч.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 згаданої вище постанови підкреслив, "що згідно зі ст. 8 Закону від 24 січня 1995 р. до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації направляються неповнолітні віком від 11 до 14 років включно, а до професійного училища соціальної реабілітації — від 14 років.

Учні тримаються в зазначених установах в межах установленого судом строку, але не більше трьох років: у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації — до досягнення ними 14, у професійних училищах соціальної реабілітації — 18 років, а у виняткових випадках (якщо це необхідно для завершення на-

вчального року або професійної підготовки) за рішенням суду — відповідно 15 і 19 років".

Таке рішення суду відносно осіб, що не досягли віку кримінальної відповідальності, є безумовним.

Що ж до неповнолітніх, до яких судом були застосовані примусові заходи виховного характеру замість покарання (тобто до тих, що є суб'єктами злочину), це рішення є умовним. Згідно з ч. 3 ст. 97 КК у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Таким ухиленням треба вважати і вчинення неповнолітнім під час застосування до нього примусових заходів виховного характеру нового злочину. Відповідальність у таких випадках повинна наставати за сукупністю вироків (ст. 71 КК).