93.Особливості діагностичного інтерв'ю у дитячій та підлітковій психотерапії.(доопрацювати)

Діагностичне інтерв'ю для дітей і підлітків являє собою структуроване інтерв'ю, що включає 416 пунктів, версія якого нещодавно увійшла в DSM-1V.

Перед початком діагностичного обстеження дитини з метою встановлення первинного контакту з ним рекомендується проводити так зване діагностичне інтерв'ю, яке може стосуватися будь-якої теми.

а) введення - залучення дитини до співпраці «налаштування»;

б) вільні, некеровані висловлювання дитини;

в) загальні питання типу «Ти можеш мені розповісти щось про себе», «Мене б цікавило, раз ми вже трохи познайомилися, як ти граєш з дітьми?» тощо;

г) докладне дослідження;

д) спроба послабити напругу і укладення з виразом вдячності дитині;

Під час діагностичного інтерв'ю звертатися до дитини потрібно тільки по імені;

Запитання, які задають дитині, бувають трьох видів:

а) прямі, що безпосередньо стосуються досліджуваного предмета, наприклад: « Ти любиш сливи? »;

б) непрямі, що знижують небезпеку навіювання, наприклад:« Як ти вчиниш, якщо на столі стоїть ваза зі сливами? »;

в ) прожективні питання, які поєднуються з ідентифіковані дитини з групою або якимось особою, наприклад: «Діти люблять сливи?».

Діагностичне інтерв'ю не повинно бути тривалим і нудним. Необхідно застосовувати різні модифікації відповідно до віку дітей і завданнями діагностики. Добре використовувати з цією метою іграшки, папір, олівці, фломастери; так як діти не вміють описувати свої почуття, їм легше їх виразити в малюнках. Можна запропонувати дитині зіграти сценку, відповідаючи на питання.

Психолог повинен виробити відповідну систему запису для більшої об'єктивності результатів, використання магнітофона з цією метою небажано, тому що вимагає значного часу для переписування і нерідко порушує характер інтерв'ю. Після проведення первинного знайомства з дитиною можна починати власне психодіагностичне обстеження.