Розділ V ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ АКЦІОНЕРІВ

Стаття 25. Права акціонерів — власників простих акцій

1. Кожною простою акцією акціонерного товариства ЇЇ власнику — акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Акціонери — власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

1. Проста акція засвідчує стандартний набір корпоративних прав, що належать її власникові та закріплені в ч. 1 ст. 167 ГК, п. 1 ч. 1 ст. 195 ЦК, ст. 6 Закону ПЦПФР [39], ст. 10 Закону ПГТ [25], п. 8 ст. 2 Закону ПАТ, а саме прав на: 1) участь в управлінні AT; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації AT частини його майна або вартості останнього. Крім того, коментована стаття встановлює {як стандартну складову корпоративних прав, що дозволяє ефективно реалізовувати вищезазначені корпоративні права) право на отримання інформації про господарську діяльність AT. Наявність зазначених прав не пов'язується з кількістю наявних у акціонера акцій, оскільки кожна проста акція AT засвідчує наявність у її власника — акціонера однакової сукупності прав, зокрема права на один голос при вирішенні на загальних зборах питань, що належать до компетенції цього органу, за винятком проведення кумулятивного голосування (п. 9 ст. 2, ч. З ст. 53, ч. 2 ст. 57, ст. 73 Закону ПАТ). Наявність у акціонерів — власників простих акцій однакової сукупності прав не свідчить про рівність їх можливостей, оскільки зазначені в коментованій статті корпоративні права (в тому числі право голосу як складова права на участь в управлінні товариством) надаються однією простою акцією.

рішень з питань порядку денного) залежать від кількості належ - них акціонеру акцій. У зв’язку з відсутністю заборони щодо володіння певною (значною) кількістю акцій товариства (як загальне правило) одна особа може бути власником більшості (і навіть усіх) простих акцій товариства і відповідно — володіти більшістю голосів на загальних зборах або навіть приймати рішення, що належать до компетенції загальних зборів, одноособово (останнє притаманно AT з одним акціонером — ст. 49 Закону ПАТ).

Крім стандартних (вищенаведених) корпоративних прав, власники простих акцій AT можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства і статутом AT (наприклад переважне право на придбання акцій ПрАТ, що відчужуються його акціонером, порядок запровадження та реалізації якого визначається ст. 7 Закону ПАТ і статутом ПрАТ).

У разі порушення прав та законних інтересів власників простих акцій такі особи мають право на захист шляхом звернення:

1) до органів AT, а у разі створення в AT арбітражної комісії (внутрішнього арбітражу) — до такого органу;

2) до уповноважених органів (ДКЦПФР, антимонопольних органів, державного реєстратора тощо) — у разі порушення, відповідно, — вимог законодавства про цінні папери, антимонопольного законодавства, Закону ПДР [26] і за умови, якщо зазначені органи можуть застосовувати за певне порушення передбачені законодавством санкції (наприклад, у разі набуття акціонером без отримання попереднього дозволу Антимонопольного комітету чи КМУ значного за розмірами пакета акцій AT, що призводить до кваліфікованої економічної концентрації, антимонопольні органи можуть застосувати до такого акціонера відповідні санкції, в тому числі штраф згідно з п. 12. ч. 1 ст. 50, ст. 52, ч. 1 ст. 48 Закону ПЗЕК [28]);

3) до суду (згідно зі ст. 16 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК та пунктів 2 і 6 постанови Пленуму ВСУ про практику розгляду корпоративних спорів [69] до підвідомчості господарських судів належать справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, здійсненням акціонерами корпоративних прав і виконанням обовязків (крім трудових спорів).

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 ГК, згідно з котрою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на

участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої від,повідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

За загальним правилом акціонери можуть звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки українським законодавством право на подання непрямих/ похідних позовів (в інтересах іншої особи) не передбачається (за окремими винятками). У зв’язку з цим п. 11 зазначеної постанови Пленуму ВСУ [69] підкреслено, що акціонери товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Проте згадана постанова приймалася до набуття чинності Законом ПАТ і, відповідно, — не врахувала окремі випадки подання похідних позовів (акціонера в інтересах товариства), що передбачаються цим Законом: зокрема ч. 2 ст. 72 закріплено право не лише товариства, а й будь-кого з його акціонерів вимагати визнання вчиненого з порушенням вимог ст.

Див. також додаток 4 «Права акціонерів».

Стаття 26. Права акціонерів — власників привілейованих

акцій

1. Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику — акціонеру надається однакова сукупність прав.

2. У статуті акціонерного товариства визначається обсяг прав, які надаються акціонеру — власнику кожного класу привілейованих акцій, у тому числі визначаються:

1) розмір і черговість виплати дивідендів;

2) ліквідаційна вартість і черговість виплату разі ліквідації товариства;

3) випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

4) порядок отримання інформації.

3. Акціонерне товариство виплачує дивіденди за привілейованими акціями, крім випадків, передбачених частиною другою статті 31 цього Закону, в установленому статутом розмірі.

4. Акціонери — власники привілейованих акцій товариства мають право голосу тільки у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті та статутом акціонерного товариства.

Одна привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом акціонерного товариства може передбачатися спеціальний порядок підрахунку голосів — разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.

5. Акціонери — власники привілейованих акцій певного класу мають право голосу під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства таких питань:

1) припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

2) внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів — власників цього класу привілейованих акцій;

3) внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів — власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.

Статутом приватного товариства акціонеру — власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

6. Рішення загальних зборів акціонерного товариства, що приймається за участю акціонерів — власників привілейованих акцій, які відповідно до частини п’ятої цієї статті мають право голосу, вважається прийнятим у разі, якщо за нього віддано три чверті голосів акціонерів — власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні з цього питання, якщо статутом товариства з кількістю акціонерів 25 осіб і менше не встановлюється вимога стосовно більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.

Під час голосування акціонерів — власників кількох класів привілейованих акцій відповідно до частини п’ятої цієї статті голоси за такими акціями підраховуються разом, якщо інше не передбачено статутом товариства.

7. У разі зміни типу акціонерного товариства з приватного на публічне надання прав, не передбачених цим Законом для акціонерів — власників привілейованих акцій публічного товариства, припиняється.

1. Власнику привілейованої акції одного класу надається однакова сукупність прав незалежно від кількості таких акцій.

2. Обсяг корпоративних прав, що надаються акціонеру — власнику привілейованих акцій (незалежно від їх класу) відрізняється від обсягу корпоративних прав акціонерів — власників простих акцій: власники перших (привілейованих) отримують певні привілеї майнового характеру (щодо розміру та порядку отримання дивідендів, черговості виплат у разі ліквідації AT) взамін за втрату (як загальне правило) можливості брати активну участь в управлінні товариством (насамперед право голосу при прийнятті рішень загальними зборами акціонерів, за винятком низки випадків). Відтак, стандартний набір корпоративних прав акціонера — власника привілейованої акції (будь- якого їх класу) включає права на отримання: дивідендів, частини вартості майна товариства у разі його ліквідації, інформації про діяльність товариства.

3. Якщо розмір дивідендів за простими акціями визначається за результатами фінансово-господарського року AT і прийнятим його загальними зборами відповідних рішень про затвердження: річного звіту, розподілу прибутків і збитків AT; розміру річних дивідендів (пункти 11, 12, 15 ч. 2 ст. 33), то розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті AT, а прийняття рішення про їх нарахування та виплату відносно залежить від результатів фінансового господарської діяльності AT (лише у передбачених ч. З ст. 31 Закону ПАТ ви-

падках товариство не має право приймати такі рішення). Черговість виплат за привілейованими акціями різних класів (у разі їх наявності) визначається статутом AT.

4. Відсутність права голосу у акціонерів — власників привілейованих акцій є загальним правилом, з якого в Законі ПАТ передбачаються винятки: це прийняття рішень з питань, які безпосередньо зачіпають інтереси саме власників таких акцій і визначаються ч. 5 коментованої статті та статутом AT. У разі виникнення обставин, з якими пов’язується виникнення у власника привілейованої акції права брати участь у голосуванні при прийнятті загальними зборами акціонерів певних рішень, застосовується стандартний принцип визначення кількості голосів у одного акціонера: одна привілейована акція — один голос. Оскільки за одне й те саме рішення на загальних зборах (ч. 5 коментованої статті) можуть голосувати власники як простих, так і привілейованих акцій різних класів, виникає проблема підрахунку голосів. Вона може бути вирішена шляхом закріплення у статуті AT положень щодо спеціального порядку підрахунку голосів {разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій).

5. Частина 5 коментованої статті закріплює відкритий (для ПрАТ) і закритий (для ПуАТ) перелік питань, з прийняттям рішень з яких законодавець пов’язує виникнення у власників привілейованих акцій права участі у голосуванні стосовно: припинення AT (шляхом злиття, поділу, приєднання, перетворення — статті 80, 81, 83—85, 87 Закону ПАТ), що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери; внесення змін до статуту AT, що передбачають обмеження прав акціонерів — власників цього класу привілейованих акцій або розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації AT, або збільшення обсягу прав акціонерів — власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації AT. У статуті ПрАТ можуть бути визначені й інші питання, у разі включення яких до порядку денного загальних зборів власники привілейованих акцій отримують право голосу.

6. Закріплений у ч. 5 коментованої статті перелік питань свідчить, що зазначені рішення, згідно з ч. 5 ст. 42 Закону ПАТ, мають прийматися кваліфікованою більшістю голосів, однак це положення стосується прийняття рішень загальними зборами за участі власників простих акцій. Частина 6 коментованої статті встановлює особливості прийняття зазначених рішень й за участі власників привілейованих акцій (у разі наявності у

них права голосу): доля подібного рішення визначається залежно від волевиявлення і власників привілейованих акцій як безпосередньо заінтересованих у них осіб (таке рішення вважається прийнятим у разі якщо за нього віддано три чверті голосів акціонерів — власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні з цього питання), В AT з кількістю акціонерів 25 осіб і менше статутом товариства може бути встановлена вимога щодо більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.

Оскільки Закон ПАТ окремо не визначає особливості визначення легітимності рішення загальних зборів у разі участі в голосуванні власників 1) простих і 2) привілейованих акцій, слід вважати що у цьому випадку мають бути дотримані вимоги щодо наявності кваліфікованої більшості голосів і перших (ч. 5 ст. 42), і других (ч. б ст. 26).

Абзац 2 ч. 6 коментованої статті закріплює можливість визначення статутом AT порядку підрахунку голосів при голосуванні за участю акціонерів — власників привілейованих акцій різних класів — окремо за кожним ісласолі таких акцій. У разі відсутності в статуті подібних положень голоси за такими акціями підраховуються разом.

7. Зміна типу AT (з приватного на публічне) тягне відповідні наслідки для власників його привілейованих акцій, які мали привілеї/особливі права {наприклад придбання за собівартістю продукції AT), що надавалися самим ПрАТ з відповідною фіксацією у його статуті (абз. 2 ч. 5 коментованої статті): надання таких прав (безпосередньо не визначених у Законі ПАТ) припиняється у разі зміни типу AT з приватного на публічне.

Див. також коментар до ст. 25 і додаток 4 «Права акціонерів».

Стаття 27. Переважне право акціонерів при додатковій

емісії акцій

1. Переважним правом акціонерів визнається: право акціонера — власника простих акцій придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій;

право акціонера — власника привілейованих акцій придбавати розміщувані товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу у загальній кількості привілейованих акцій цього класу.

2. Переважне право надається акціонеру —^ власнику простих акцій у процесі приватного розміщення обов’язково, в порядку, встановленому законодавством.

Переважне право надається акціонеру — власнику привілейованих акцій, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства,

Не пізніше ніж за ЗО днів до початку розміщення акцій з наданням акціонерам переважного права товариство письмово повідомляє кожного акціонера, який має таке право, про можливість його реалізації та публікує повідомлення про це в офіційному друкованому органі.

Повідомлення має містити дані про загальну кількість розміщуваних товариством акцій, ціну розміщення, правила визначення кількості цінних паперів, на придбання яких акціонер має переважне право, строк і порядок реалізації зазначеного права.

У разі розміщення привілейованих акцій повідомлення має містити інформацію про права, які надаються власникам зазначених цінних паперів.

3. Акціонер, який має намір реалізувати своє переважне право, подає акціонерному товариству в установлений строк письмову заяву про придбання акцій та перераховує на відповідний рахунок кошти в сумі, яка дорівнює вартості цінних паперів, що ним придбаваються.

У заяві акціонера повинно бути зазначено його ім’я (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість цінних паперів, що ним придбаваються. Заява та перераховані кошти приймаються товариством не пізніше дня, що передує дню початку розміщення цінних паперів. Товариство видає акціонеру письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості цінних паперів.

4. У разі порушення акціонерним товариством порядку реалізації акціонерами переважного права Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може прийняти рішення про визнання емісії недобросовісною та зупинення розміщення акцій цього випуску.

1. Коментована стаття закріплює переважне право акціонерів при додатковій емісії акцій, визначаючи його (права) особливості залежно від виду акцій, що належать акціонеру (прості чи привілейовані). Так, акціонер — власник простих акцій має право придбавати розмішувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій; за власником привілейованих акцій закріплюється право придбавати розмішувані товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації AT, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу у загальній

кількості привілейованих акцій цього класу. Відтак, реалізація переважного права акціонером стосується лише того виду акцій (простих чи привілейованих) чи класу (щодо привілейованих акцій), власником яких він є.

2. У свою чергу, наявність переважного права у власника простих акцій залежить від виду емісії: лише у разі приватного розміщення таке право обов’язково надається, а порядок його реалізації визначається коментованою статтею, ч. 2 ст. 28 Закону ПЦПФР [39] і затвердженими ДКЦПФР положеннями: про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу AT [51]; про порядок реєстрації випуску акцій [57]). Наявність переважного права у власників привілейованих акцій залежить від наявності в статуті AT відповідних положень.

Реалізація переважного права передбачає низку етапів, першим. з яких є повідомлення товариством коленого із своїх акціонерів (письмово) про наявність у нього такого права, про можливість його реалізації та публікація відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі (у значенні п. 13 ст. 2 Закону ПАТ). Вимоги до змісту повідомлення та згаданої публікації: наявність у них відомостей про загальну кількість розміщуваних товариством акцій, ціну розміщення, правила визначення кількості цінних паперів, на придбання яких акціонер має переважне право, строк і порядок реалізації встановленого права; у разі розміщення привілейованих акцій — ще й інформацію про права, які надаються власникам таких акцій.

3. Другим етапом реалізації закріпленого в коментованій статті переважного права є подання товариству акціонером, який має намір його реалізувати, в установлений строк письмової заяви (із зазначенням свого імені/найменування, місця проживання/місцезнаходження) про придбання акцій (в тому числі їх кількості) та перерахування ним на відповідний (зазначений в повідомленні) рахунок коштів у сумі, яка дорівнює вартості цінних паперів, котрі він має намір придбати (відповідно до ціни акцій, зазначеній в повідомленні). Закон ПАТ встановлює граничний строк вчинення зазначених акціонером дій та їх прийняття AT (не пізніше дня, що передує дню початку розміщення цінних паперів — у значенні п. 18 ст. 2 Закону ПАТ). На підтвердження прийняття товариством заяви та коштів заінтересованого у реалізації переважного права акціонера товариство має видати йому письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій.

4. Порушення товариством встановленого порядку реалізації акціонерами переважного права може мати для AT негативні наслідки у вигляді прийняття ДКЦПФР рішення про визнання емісії недобросовісною та зупинення розміщення акцій цього випуску

(відповідно до ст. 36 Закону ПЦПФР [39] і Порядку визнання емісії цінних паперів недобросовісною та недійсною [66]).

Стаття 28. Захист прав акціонерів--працівників товариства

1. Посадові особи органів акціонерного товариства та інші особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах, не мають права вимагати від акціонера — працівника товариства надання відомостей про те, як він голосував чи як має намір голосувати на загальних зборах, або про відчуження акціонером — працівником товариства своїх акцій чи намір їх відчуження, або вимагати передачі довіреності на участь у загальних зборах.

У разі порушення вимог цієї статті посадова особа товариства притягається до адміністративної і майнової відповідальності, звільняється із займаної посади, трудовий (цивільно-правовий) договір з нею розривається відповідно до закону.

1. Закріплення в окремій статті положень, спрямованих на захист прав акціонерів-працівників зумовлене переважно приватизаційними процесами у сфері економіки, що мали наслідком перетворення державних унітарних підприємств на ВАТ. Серед акціонерів останніх — значна кількість працівників, які реалізували своє переважне право на участь у приватизації і придбали на пільгових умовах акції такого AT (відповідно до ст. 25 Закону ППДМ [35]). Оскільки такі працівники зазвичай є дрібними акціонерами, вони не спроможні впливати на прийняття загальними зборами рішень. Більше того, непоодинокі випадки тиску на акціонерів-працівників з боку посадових осіб органів AT щодо голосування на загальних зборах акціонерів (зокрема надання довіреності на упасть у таких зборах: певним посадовим особам), відчуження акцій, надання відомостей про свої наміри щодо голосування з питань порядку денного загальних зборів, продажу акцій.

Вчинення посадовими особами органів AT та іншими особами, які перебувають з AT у трудових відносинах, передбачених у коментованій статті дій тягне для них негативні наслідки у формі притягнення до відповідальності: адміністративної (згідно зі ст. 163⁵ КпАП], майнової — у разі завдання шкоди подібними діями (відповідно до пунктів 7 і 8 ч. 2 ст. 16, ст. 1166 ЦК — якщо така особа працює за цивільно-правовим договором, матеріальної — згідно з КЗпП, якщо вона виконує відповідні обов’язки за трудовим договором), з нею також має бути розірваний договір (цивільно-правовий чи трудовий) згідно з абз. 2 коментованої статті та встановленим (відповідно — ст. 651 ЦК або КЗпП) порядком, проте останній не містить чітких положень щодо розірвання трудового договору з підстав, передбачених коментованою статтею.

Стаття 29. Обов’язки акціонерів

1. Акціонери зобов’язані:

дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства;

виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства;

виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі пов’язані з майновою участю;

оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов’язки, у тому числі обов’язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання.

2. Акціонери можуть також мати інші обов’язки, встановлені цим та іншими законами.

1. Акціонери мають подвійний статус, оскільки вони є: 1) власниками акцій відповідного AT, що засвідчують їх корпоративні права стосовно цього AT як 2) його учасників. Саме друга складова зумовлює виконання ними низки обов’язків (майнових і немайнових) щодо AT, які є традиційними для учасників/членів господарських організацій корпоративного типу. До майнових обов’язків належать: а) виконання зобов’язань перед товариством, пов’язаних з майновою в ньому участю (наприклад, щодо капітального ремонту приміщень, переданих на праві користування товариству у формі плати за придбані акції, якщо це передбачено договором між AT і акціонером); б) оплата додаткових акцій (у разі їх придбання акціонером). До немайнових належать обов’язки щодо: а) дотримання статуту, інших внутрішніх документів AT; б) виконання рішень загальних зборів, інших органів товариства; в) нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність AT.

Крім того, у акціонера можуть бути обов’язки, які важко беззастережно віднести до майнових чи немайнових. Це стосується, зокрема, обов’язку акціонера ПрАТ, у статуті якого передбачено переважне право акціонерів і самого товариства на придбання акцій, що відчужуються акціонером, повідомити AT та його акціонерів про свій намір продати акції (частини 2—4 ст. 7 Закону ПАТ).

Оскільки AT є найбільш яскравим представником господарських товариств — об’єднань капіталів, у його учасників-акціо- нерів відсутній обов’язок персональної участі в діяльності AT.

Однак ця обставина може гальмувати (а то й унеможливлювати) діяльність AT, якщо більшість акціонерів не бажає реалізовувати своє право на участь в управлінні AT (насамперед, участь у загальних зборах) І, відповідно, — не приймаються необхідні для AT рішення з питань, що належать до виключної компетенції цього органу. Компромісним варіантом вирішення зазначеної проблеми може бути закріплення в статуті AT положення щодо можливості укладення між акціонерами договору, за яким на акціонерів покладається обов’язок участі у загальних зборах та/або інші додаткові обов’язки та відповідальність за їх недотримання.

2. Закріплений у ч. 1 коментованої статті перелік обов’язків акціонерів не є вичерпним, оскільки інші обов’язки можуть передбачатися Законом ПАТ (вищезгаданий випадок щодо попередження про відчуження акцій ПрАТ — ст. 7, обов’язок повідомити відповідні органи AT про наявність у акціонера заінтересованості стосовно вчинення правочину — ст. 71 та ін.), а також іншими законами (наприклад, обов’язок акціонерів — членів створеної у формі AT фондової біржі щодо дотримання правил цієї біржі — ст. 25 Закону ПЦПФР [39]). За невиконання покладених на акціонера обов’язків може бути застосована передбачена законом відповідальність чи інші негативні наслідки для акціонера. Так, у разі порушення встановлених ст. 71 вимог щодо вчинення правочину, в якому акціонер має заінтересованість, такий правочин може бути визнаний недійсним за позовом товариства або будь-кого з його акціонерів, а акціонер-порушник може бути зобов’язаний відшкодувати товариству завдані збитки та/або моральну шкоду (ч. 2 ст. 72 Закону ПАТ).