Розділ VI ДИВІДЕНДИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 30. Порядок виплати дивідендів

1. Дивіденд — частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

2. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

3. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.

4. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.

У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

5. У разі реєстрації акцій на ім’я номінального утримувача товариство в порядку, встановленому законодавством про депо-

зитарну систему України, самостійно виплачує дивіденди власникам акцій або перераховує їх номінальному утримувачу, який забезпечує їх виплату власникам акцій, на підставі договору з відповідним номінальним утримувачем.

1. Визначення в ч. 1 коментованої статті поняття дивіденді/ як частини чистого прибутку AT, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу, відповідає в основному положенням Закону ПОПП [34] (п. 1.9 ч. 1 ст. 1) і слугує положенням Закону ПАТ щодо закріплення та забезпечення реалізації права акціонера на отримання дивідендів (статті 25, 26, ЗО) незалежно від типу акцій та класу привілейованих акцій, встановлення обмежень стосовно прийняття та/або реалізації рішення про їх виплату (ст. 31). Тип і клас акцій позначається на розмірі, черговості виплати дивідендів, за акціями одного типу та класу має нараховуватися однаковий розмір дивідендів.

Доволі поширена у 90-х рр. минулого століття практика виплати дивідендів у натуральній формі (зокрема виготовленими товариством товарами), що зазвичай порушує інтереси більшості акціонерів, зумовило включення до Закону ПАТ положення про виплату дивідендів виключно грошовими коштами.

При прийнятті рішення про виплату дивідендів враховуються лише акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано ДКЦПФР у встановленому законодавством порядку (відповідно до ст. 29 Закону ПЦПФР [39] та актів ДКЦПФР: Положення про порядок реєстрації випуску акцій [57]; Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств [61], Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств [60]; Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду [58]).

2. Положення ч. 2 коментованої статті щодо прибутку, за рахунок якого здійснюється виплата дивідендів, відповідає положенням Закону ПОПП [34] (зокрема ст.

рішень про виплату дивідендів за рахунок чистого прибутку за результатами діяльності наступного року). Розмір прибутку (чистого та/або нерозподіленого), що спрямовується на виплату дивідендів, має визначатися рішенням загальних зборів акціонерів (при цьому Закон ПАТ встановлює строк для прийняття такого рішення: не пізніше шести місяців після закінчення звітного року — це стосується розподілу прибутку за результатами минулого/звітного року, а не нерозподіленого прибутку попередніх років, рішення щодо розподілу якого має прийматися разом з основним — про розподіл прибутку за результатами звітного року).

Якщо чистий прибуток AT є виключним джерелом виплати дивідендів за простими акціями, то власникам привілейованих акцій дивіденди можуть сплачуватися за рахунок резервного фонду AT (у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років). У коментованій статті не згадується фонд виплати дивідендів, можливість формування якого (з відповідною фіксацією в статуті AT та/або положенні про нього) закріплена в ч. 5 ст. 14 Закону ПАТ. У разі наявності такого фонду — це основне джерело, з якого мають сплачуватися дивіденди, а у разі недостатності його коштів — дивіденди за привілейованими акціями сплачуються за рахунок РК (з дотриманням вимог ст. 31 Закону ПАТ).

3. Порядок визначення розміру дивідендів залежить від класу акцій, за якими вони нараховуються та сплачуються: їх розмір за простими акціями визначається рішенням загальних зборів акціонерів, а за привілейованими (всіх класів) — статутом AT.

4. Право на отримання дивідендів мають акціонери, тобто особи, які є власниками акцій (про що свідчить зафіксоване у п. 8 ст. 2 Закону ПАТ визначення поняття корпоративних прав, складовою яких є право на отримання дивідендів, а також статті 25, 26). Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, повинен складатися після прийняття рішення про виплату останніх. Конкретну дату складання зазначеного переліку (не може передувати даті прийняття згаданого рішення загальними зборами), а також порядок і строк виплати дивідендів має визначати наглядова рада.

Реалізація акціонером права на отримання дивідендів значною мірою залежить від його поінформованості (що особливо актуально для акціонерів, які не брали участі у загальних зборах, на яких приймалося відповідне рішення). Товариство має забезпечити можливість одержання акціонерами, які мають

право на отримання дивідендів, відповідної інформації шляхом їх повідомлення про наявність такого права, дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів. Додаткові обов’язки покладаються на ПуАТ з огляду на його співпрацю з фондовою біржою/ біржами у формі проходження процедури лістингу (ч. 1 ст. 24 Закону ПАТ): протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів ПуАТ зобов’язане надати перелічені відомості фондовій біржі (біржам), у біржовому реєстрі якої (яких) воно зазначене.

Особливості реалізації права на отримання дивідендів передбачено щодо випадків відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів: у цьому випадку право на отримання дивідендів залишається у особи, зазначеної у такому переліку (тобто у акціонера, який на момент виплати дивідендів уже втратив право власності на акції).

5. Особливості виплати дивідендів передбачені й у разі реєстрації акцій на ім’я номінального утримувача (ним може бути депозитарій або зберігай цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій такі цінні папери передано за дорученням і в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі, — абз. 23 ст. 1 Закону ПНДС [32]). Це зумовлює можливість вибору AT одного з двох варіантів виплати дивідендів: самостійно виплатити дивіденди власникам акцій або перераховувати їх номінальному утримувачу, який має забезпечити виплату дивідендів власникам акцій згідно з договором, укладеним AT з відповідним номінальним утримувачем.

Спори, пов’язані з дивідендами (їх невиплатою або виплатою у меншому, ніж встановлено відповідним рішенням загальних зборів, розмірі), є непоодиноким явищем, що й зумовило включення відповідних положень у постанову Пленуму ВСУ щодо практики розгляду корпоративних спорів [69], п. 35 якої передбачено, що:

— господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру дивідендів у разі їх невиплати попри наявність відповідного рішення загальних зборів товариства або виплати у меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням останніх; при цьому господарським судам необхідно враховувати умови та порядок нарахування й виплати дивідендів, а також обмеження на їх виплату, встановлені ч. З ст. 158 ЦК щодо випадків, коли AT не має права оголошувати та виплачувати дивіденди (аналогічні обмеження встановлені ст. 31 Закону ПАТ);

— у разі коли загальні збори товариства прийняли рішення

не розподіляти прибуток товариства, господарський суд гге може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися в господарську діяльність товариства.

Стаття 31. Обмеження на виплату дивідендів

1. Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

2. Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) товариство має зобов’язання про викуп акцій відповідно до статті 68 цього Закону;

2) поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю.

3. Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, власники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

1. Обмеження щодо виплати дивідендів зумовлені встановленими в ЦК (ч. З ст. 155) та Законі ПАТ (ч. З ст. 14) вимогами щодо підтримання активів AT не нижче зазначеного рівня. З метою попередження неплатоспроможності товариства встановлена заборона для AT щодо прийняття рішення про виплату дивідендів та здійснення такої виплати. При цьому Закон ПАТ розрізняє різні види заборон: 1) залежно від змісту заборон: а) щодо прийняття рішення про виплату дивідендів та його виконання/виплату дивідендів (частини 1 і 3 коментованої статті) і б) лише щодо виплати дивідендів (ч. 2); 2) залежно від типу акцій: заборони щодо простих (ч. 1 і 2) та привілейованих акцій (ч. 3); 3) за критерієм дотримання черговості виплат (п. 2 ч. 2 і

абз. 4 ч. 3). Так, щодо простих акцій заборона на прийняття відповідного рішення та його реалізацію діє у випадках, коли: 1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано ДКЦПФР; 2) ВК товариства менший, ніж сума його СК, РК та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

2. Заборона щодо виплати дивідендів за простими акціями (на підставі прийнятого 33 рішення) стосується випадків: 1) наявності у товариства зобов’язань щодо викупу акцій відповідно до ст. 68 Закону ПАТ (виконання таких зобов’язань має передувати виплаті дивідендів за простими акціями); 2) невиплати чи неповної виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями (оскільки власники останніх мають переважне — перед власниками простих акцій — право на отримання дивідендів).

3. Заборона щодо прийняття рішення про виплату дивідендів за привілейованими акціями та його реалізацію/здійснення виплат стосується випадків, значною мірою подібних до передбачених ч. 1 коментованої статті (перший випадок збігається — відсутність реєстрації ДКЦПФ звіту про результати розміщення акцій, а другий — дещо відмінний з огляду на можливу наявність різного класу привілейованих акцій і стосується ситуації, за якої ВК AT є меншим, ніж сума його СК, РК та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, власники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації).

Дивіденди за привілейованими акціями різних класів мають виплачуватися залежно від наявного у їх власників приорітету (прав) щодо отримання дивідендів (такі права і, відповідно, — черговість повинні бути зафіксовані в статуті AT — п. 7 ч. 2 ст. 13 Закону ПАТ). Відтак, товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями іншого класу, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.