<<
>>

Права й обов’язки ревізорів

Посадові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів виконавчої влади. Законні вимоги посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби обов’язкові для виконання посадовими особами для ревізії й перевірки об’єктів.

Ніхто інший (за винятком передбачених законодавством випадків) не має права втручатися в діяльність посадової особи державної контрольно-ревізійної служби.

Працівники органів державного контролю, здійснюючи ревізії й перевірки підлеглих підприємств, організацій та установ, мають певні права й обов’язки. Тому кожний ревізор повинен уміло користуватися наділеними правами, а також виконувати покладені на нього обов’язки.

Права

Працівникам контрольно-ревізійної служби надається право ревізувати й перевіряти на підприємствах, в установах і організаціях грошові, бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження й витрату коштів і матеріальних цінностей, перевіряти фактичну наявність цінностей (коштів, цінних паперів, сировини й матеріалів, готової продукції, устаткування).

Під час проведення ревізій і перевірок перевіряючі мають право безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для їхнього обстеження й з’ясування питань, розглянутих у ході контролю. З ініціативи керівника групи і її членів можуть припинятися операції на розрахункових (інших) рахунках у банку й інших фінансово-кредитних установах у випадках, коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, заважає членам ревізійної групи виконувати свої обов’язки.

Коли програма ревізії містить питання, які не можуть бути перевірені штатним персоналом контрольно-ревізійних підрозділів, їхнє керівництво може залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення ними контрольних дій, що потребують спеціальних знань і умінь.

Якщо буде потреба, ревізори мають право зажадати від керівників ревізованих підприємств проведення інвентаризації основних коштів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, опечатувати каси й касові приміщення, склади, архіви.

При виявленні підробок, інших зловживань членам ревізійної групи дозволяється вилучати на строк до закінчення ревізії необхідні документи, залишаючи на об’єкті акт вилучення й копії (реєстри) вилучених документів.

Крім цього контролерам дано право одержувати від Національного банку України і його установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції і залишках коштів на рахунках ревізованих підприємств. Від інших підприємств і організацій можуть бути отримані довідки й копії документів про операції й розрахунки з ревізованими або перевірюваними підприємствами, організаціями.

У ході перевірки ревізори можуть вимагати від керівників та інших посадових осіб контрольованих об’єктів усунути виявлені порушення, а також ставити перед відповідними органами питання про припинення фінансування й кредитування, якщо отримані підприємствами кошти і позички використовуються не на ті цілі, на які отримані.

Одержання від посадових і матеріально відповідальних осіб ревізованих об’єктів, що перевіряються, письмових пояснень з питань, що виникають у ході ревізій і перевірок, - це одне з прав, яким наділені ревізори.

У випадках, коли перевіряючі з’ясовують причетність до розкритого в ході контролю порушення окремих працівників підприємства, що перевіряється, вони можуть накладати на винних посадових осіб адміністративні стягнення.

Обов’язки

Поряд із правами, якими користуються ревізори в процесі контролю, вони виконують обов’язки, покладені на працівників контрольно-ревізійної служби. За невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків співробітники контрольно-ревізійної служби притягуються до дисциплінарної й кримінальної відповідальності відповідно до діючого законодавства.

Працівники органів контролю зобов’язані дотримуватися Конституції України, законів України, захищених законом прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій.

У випадку виявлення зловживань і порушень чинного законодавства перевіряючі зобов’язані передавати в правоохоронні органи матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання, порушення державним органам та органам, які управляють державним майном.

У разі вилучення документів підприємства, що перевіряється, у зв’язку з їхньою підробкою або виявленими зловживаннями, слід обов’язково повідомити про це правоохоронним органам. Вилучені документи повертають після закінчення ревізії або перевірки.

У процесі проведення ревізій і перевірок ревізори повинні забезпечувати дотримання комерційної й службової таємниць.

Якщо розглядати ревізійний процес із позиції взаємин між контролерами й працівниками підприємства, що перевіряється, то можна говорити про те, що права перевіряючих, з одного боку, є обов’язками для перевірюваних - з іншого.

Поряд із цим простежується деякий взаємозв’язок між самими правами й обов’язками працівників контрольно- ревізійної служби. Так, при наявності права піддавати перевірці різні документи ревізори зобов’язані зберігати комерційну й службову таємниці. Розкриваючи в процесі контролю порушення законодавства й жадаючи від керівництва підприємства їхнього усунення, перевіряючі повинні, крім повного відображення результатів контролю в акті ревізії, інформувати правоохоронні органи про факти незаконної діяльності. Також не допускається вибіркове інформування відповідних органів про виявлені зловживання.

Таким чином, з метою підтримки репутації органів державного контролю й формування поважного ставлення до функцій, які вони виконують, ревізори повинні строго дотримуватися прав та обов’язків працівників контрольно- ревізійної служби.

1.5.

<< | >>
Источник: ПАВЛЮК В.В., СЕРДЮК В.М., АКАЄВ Ш.М.. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури,2006. - 196 с.. 2006

Еще по теме Права й обов’язки ревізорів:

  1. Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".

    Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.