Висновки

Європейське право в період класичного середньовіччя було в царині канонічного права, яке спираючись на «Божу справедливість» виробила чітку ієрархію правових норм і принципів, їх застосування.

Формування національних держав, спочатку в формі станової монархії, а потім пізніше, станово-представницької, спиралось не лише на більш розвинуті соціально-економічних відносини (розвинутого феодалізму та буржуазних відносин, що народжувалися), а і на принципи правового договору, принципи непорушності закону. Правляча еліта змушена рахуватися з інтересами не лише знаті, а й інших, у тому числі й непривілейованих, верств. Королівська влада в своїй боротьбі проти децентралізації та папського престолу, була вимушена визнати права міст, надати їм особливі привілеї, які були оформлені в окрему галузь права – міського права.

У цей період в Західній Європі з’явилися міські республіки, які хоч і були рідкісним явищем, але стали альтернативою існуючим феодальним монархіям.