Висновки
Принцип вільного пересування працівників сформувався як продовження принципу вільного пересування осіб, який є однією з підвалин Європейських Співтовариств. Розвиток правового регулювання та застосування принципу з ійснювався поступово, в міру того, як зростало усвідомлення його значення в процесі економічної інтеграції.
Особливу роль у формуванні принципу відіграла практика Суду ЄС. Останній виробив передусім дуже широку дефініцію “працівника” у розумінні європейського права, чим збільшив коло осіб, які мають право на вільне пересування. Це не означає, що поняття “працівника” стало цілісним. І над алі виступають ві дмінності у межах самої категорії; адже надання статусу не визначає прав, які надаватимуться д аній особі. Ліберальна лінія практики Суду виявилася при тлумаченні права в’ їз у та виїз у. Спочатку це право забезпечувалося на під ставі наявності пропозиції праці. Суд ЄС розширив це право. Відтоді право на міграцію працівників мають також особи, які шукають роботу. Доробок су ової практики Су у Європейського Співтовариства також ав підстави для дуже широкого розуміння заборони на искримінацію по ві ношенню о всіх умов праці з платнею включно. Ця заборона була віднесена також д о права звертатися з проханням про прийняття на роботу. Значним д осягненням було зміцнення прав родини працівника, хоча вони і надалі залишаються похід ними правами, які безпосеред ньо витікають із прав мігруючого працівника. Суд ЄС сприяв також виробленню вузького тлумачення принципу свободи пересування, передусім щодо “державної служби”, а також зміцненню практики взаємного визнання дипломів та кваліфікації державами-членами ЄС. І нарешті, він зайняв позицію дуже широкого розуміння соціальних та податкових прав.Принцип вільного пересування працівників початково був лише о атковим фактором по ві ношенню о економічної інтеграції, яка була головною метою Співтовариств.
Проте з часом економічне значення принципу зросло, через те що він став інструментом, який служить повному та раціональному використанню ресурсів праці Співтовариства. Вільнепересування працівників стало засобом, який служить
врегулюванню загальної політики Співтовариства, яка особливо зміцнюється на рівні політики з працевлаштування
Співтовариства. Одночасно зміцнилося справжнє значення принципу вільної міграції, тобто свободи вибору працівника, а не мобільності, яка диктується необхідністю та відсутністю місць праці в країні, з якої особа походить, або способом держав-членів ЄС знижувати рівень безробіття.
Принцип вільного пересування працівників став фактором, який не тільки пі тримує економічну інтеграцію, але й фактором, який інспірує інші площини інтеграції. Особливо він сприяв виникненню та закріпленню європейського громадянства. Адже право вільного пересування та перебування
на території держави-члена ЄС стало центральним правом громадян Союзу. Принцип вільного пересування працівників призвів також до виникнення європейської соціальної політики. Міграції робочої сили дали змогу усвідомити необхідність запровадження “соціального виміру” принципу з метою уникнення визначень, некорисних рішень для працівників.
Реалізація принципу вільного пересування працівників є динамічним процесом. Він формувався і надалі буде формуватися під впливом економічних та соціальних факторів. Принцип вільного пересування працівників також є дуже гарним приклад ом європейської концепції “позитивної інтеграції”. А же функціонування вільного пересування працівників овело, що не д остатньо прийняти сам принцип. Надзвичайно важливо зробити відповідні кроки у союзному масштабі, які б спрощували його реалізацію. Величезне значення у цій галузі мають пропагандистські дії, які виконуються на рівні Співтовариства.
Еще по теме Висновки:
- Дослідження висновку експерта
- 132 КПК України), в обвинувальному висновку (ст.
- висновки
- висновки
- Висновки
- Висновки
- Висновки
- 5.5. Висновки
- Висновки
- Висновки
- Висновки