Пояснення до термінів

Велика хартія вольностей – договір (підписаний у 1215 р.), що обмежував в інтересах аристократії права короля, надавав деякі привілегії лицарству, городянам та заможним селянам.

Генеральні штати – загальнофранцузьке зібрання представників трьох станів суспільства доби станово-представницької монархії.

Гофти – великі землевласники у Німеччині, які вийшли з королівських чиновників.

Інвеститура – обряд офіційного введення васала у володіння землею.

Інтендант – посадова особа у Франції, яка здійснювала політику центру на місцях; вона інспектувала суд, адміністрацію міст, фінанси.

Канонічне право – сукупність правових та релігійних норм, створених церквою для регулювання відносин всередині церковної організації, а також між церквою та світськими особами.

Магдебурзьке право – феодальне право міського самоврядування. Виникало в ХІІІ ст. Встановлювало порядок виборів, функції і повноваження органів міського самоврядування, суду, купецьких та цехових об’єднань.

Манор – сукупність земельних володінь окремого феодала; став основою феодального господарства в нормандській Англії.

Паризький парламент – найвища судова палата і найвища апеляційна інстанція феодальної Франції.

Станово-представницька монархія – різновид монархічної форми правління, за якої влада правителя держави до певної міри обмежувалася станово-представницькими установами.

Фрігольдери – в феодальній Англії вільні власники землі.

Щитові гроші – податок «на щит», воєнний податок, який збирався у середньовічній Англії із держателів ленів замість персональної військової служби.