Гострий обструктивний бронхіт (ГОБ)

запальний процес в сли­зовій оболонці бронхів, який перебігає з синдромом бронхіальної об­струкції внаслідок набряку, гіперсекреції, бронхоспазму. Частіше хворі­ють діти перших 3 років життя, які мають анатомо-фізіологічні особли­вості бронхіального дерева (значна васкуляризація, розповсюдженість мілких бронхів, фізіологічна вузькість бронхів).

В етіології ГОБ переважно відіграє роль парагрипозна інфекція та PC — інфекція.

Патогенез. У формуванні гострого обструктивного бронхіту відіграє роль гіперсекреція, набряк з потовщенням стінки бронхів, скорочення бронхіальних м’язів.

Діагностичні критерії:

• початок захворювання проявляється симптомами ГРВІ;

• ознаки бронхіальної обструкції з’являються на 3-5 добу захворю­вання;

• задишка (експіраторна);

• шумне свистяче подовжене дихання (wheezing);

• задишка супроводжується участю допоміжних м’язів: втяжіння міжреберних проміжків, надключичних ямок, роздування крил носа;

• дистанційні хрипи;

• кашель сухий, нападоподібний, довго триває, наприкінці першого

тижня переходить у вологий;

• посилюється блідість шкіри, ціаноз носогубного трикутника;

• емфізематозне здуття грудної клітки;

• перкуторно визначається коробковий відтінок перкуторного то­ну над легенями;

• аускультативно — сухі свистячі та дифузні різнокаліберні вологі хрипи на фоні жорсткого або послабленого дихання.

Додаткові методи обстеження:

Загальний аналіз крові — зміни такі ж, як при простому бронхіті.

Рентгенологічні ознаки ГОБ:

• підвищення прозорості легеневих шляхів зі збідненням легенево­го малюнка по периферії,

• розширення кореня легень,

• низьке стояння куполів діафрагми,

• горизонтальне розташування ребер.

Диференціальна діагностика: вогнищева пневмонія, стороннє тіло дихальних шляхів, бронхіальна астма, муковісцидоз, застійна серцева недостатність, вроджені вади розвитку бронхо-легеневої системи.

Лікування: основні принципи лікування гострого обструктивного бронхіту такі ж як гострого простого бронхіту. Разом з тим, діти з тяж­ким перебігом бронхообструктивного синдрому потребують обов’яз­кової госпіталізації. За тяжкого перебігу БОС необхідне проведення оксигенотерапії.

• Бронхолітична терапія:

• інгаляційні р₂-агоністи короткої (швидкої) дії через небулайзер або спейсер (сальбутамол);

• якщо не має поліпшення протягом 1 години — використовува­ти М-холінолітики або комбіновані препарати. М-холінолити- ки: іпратропіуму бромід (атровент — 5-20 крапель до 3-4 разів на день). Комбінований препарат: іпратропіуму бромід + сальбута­мол (беродуал) — 0,5 мл до 3 разів на день;

• Еуфілін — препарат резерву, призначається у випадку неефектив­ності р₂-агоністів короткої дії — в/в крапельно у добовій дозі до 4-6 мг/кг.

• Застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів;

• За тяжкого перебігу БОС — системні глюкокортикоіди (дексаме­тазон із розрахунку 1-1,2 мг/кг/добу або преднізолон із розрахун­ку 2-4 мг/кг/добу).