Бронхіти

За даними епідеміологічних досліджень, частота захворюваності на гострий бронхіт становить біля 100 на 1000 дітей в рік. У дітей першо­го року життя вона становить 75, у дітей до 3 років — 200 на 1000 дітей.

Бронхіт — захворювання вірусної, вірусно-бактеріальної або бак­теріальної етіології, в основі якого лежить запалення слизової оболон­ки бронхів, клінічним проявом якого є кашель, утворення мокротиння, при ураженні мілких бронхів — задишка.

Етіологія: віруси (парагрип, грип А і С, респіраторно-синцитіаль- ні віруси, аденовіруси); бактеріальна флора (Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Klebsiella pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae); внутрішньоклітинні збудники (хламідії, мі- коплазми); гриби (роду Candida, Aspergillius).

Зумовлюючі фактори:

• порушення дихання через ніс (вузькість носових ходів, аденоїдні вегетації);

• наявність вогнищ інфекції верхніх дихальних шляхів (риніти, си- нусити, аденоїдити, тонзиліти);

• порушення імунітету, у тому числі незрілість імунної системи у ді­тей раннього віку;

• супутні алергічні захворювання;

Патогенез: віруси мають тропність до епітелію дихальних шляхів пошкоджують його та призводять до десквамації циліндричного епіте­лію в бронхах. Віруси також порушують регуляцію бронхіального д_е рева та його трофіку. Крім того вивільнення медіаторів запалення (ц токінів, ферментів) сприяє збільшенню проникності судинної стінки т набряку слизової оболонки бронхів.

Класифікація клінічних форм бронхіту:

• Гострий бронхіт (простий)

• Гострий обструктивний бронхіт

• Бронхіоліт

• Рецидивуючий бронхіт

• Хронічний бронхіт.

Виділяють: бронхіти первинні — при яких етіологічний фактор діє тільки на бронхи. Вторинні бронхіти — розвиваються на фоні захворю­вань інших органів: аномалії розвитку органів дихання, спадкові захво­рювання (муковісцидоз).