Принципи психології

Принципи науки - це загальні закони, які стали засобом досліджен­ня. Вони тісно взаємозв’язані і утворюють систему. Немає єдності у ви­значенні списку основних принципів, у їх трактуванні та розкритті змісту.

С.Л. Рубінштейн, К.В. Шорохова, М.Г.Ярошевський вважають ос­новним принципом детермінізм. Він протилежний індетермінізму, за яким психічні явища не залежать ані від зовнішніх впливів, ані від змін в організмі, а відкриваються людині у переживаннях під впливом ви­щого розуму, який неможливо пояснити. Таким чином, свідомість від­ривається від реального життя і практичної діяльності

Слід відрізняти принцип детермінізму від механістичного детермі­нізму, за яким психіка - це сукупність реакцій на зовнішні впливи. По­ведінка людини прямо, безпосередньо і однозначно визначається зов­нішніми причинами, а свідомість не має ніякого впливу.

Принцип детермінізму сформульовано у 50-ті роки ХХ ст. С.Л.Рубінштейном: реагування людини на зовнішні впливи залежить не тільки від характеристик цього впливу, а й від особливостей психіки людини (інтересів, досвіду, освіченості, знань тощо). Таким чином, «зовнішні причини діють через внутрішні умови». Людина змінює світ, і в процесі цього змінюється сама; створюючи предмети матеріальної та духовної культури, людина збагачує свій внутрішній світ.

Із принципу детермінізму походить принцип взаємозв 'язку і взаємо­зумовленості психіки і діяльності. Діяльність визначається задумом, ціллю, програмою її досягнення, тобто свідомістю. І, навпаки, на ство­рення задумів, програм впливає практика. Таким чином, діяльність, з одного боку, обумовлена свідомістю, а з другого, - обумовлює її. Пси­хіка і діяльність виступають як дві сторони одного явища. Діяльність - зовнішня сторона психіки, а психіка - внутрішній план діяльності. Цей принцип має важливе значення для обгрунтування методів психологіч­ного дослідження.

Індетермінізм стверджує замкнений характер психіки, її повну неза­лежність від зовнішніх умов, він заперечує, що можна дізнатись про переживання людини за її поведінкою. Єдино можливим методом при цьому проголошується самоспостереження або інтроспекція. Фактично предметом вивчення за допомогою інтроспекції виступає свідомість. Але людина не усвідомлює всіх психічних проявів. Несвідоме опиня­ється за рамками вивчення, неможливо досліджувати цим методом і психіку дитини, і тварини. Разом з тим, цей метод може використовува­тись як прийом у дослідженнях, побудованих на об’єктивних методах.

Основа об’єктивного методу - принцип детермінізму та принцип єдності і взаємообумовленості свідомості та діяльності. Головні вимоги до психологічного дослідження - це об’єктивність і генетичний підхід.

Принцип розвитку психіки та свідомості в діяльності стверджує, що діяльність виступає як умова не тільки прояву, але й розвитку пси­хіки. Виховання і навчання за своєю сутністю є організацією діяльності дитини.

Для вивчення і водночас розвитку психічних особливостей дитини потрібно організувати відповідну її діяльність. Наприклад, творчу уяву можна зафіксувати в малюванні або при створенні казки.

Принцип комплексності, системності й систематичностіпередба- чає, що окреме дослідження не дає повного розкриття психічного яви­ща. Необхідно використовувати комплекс методів дослідження, аналі­зувати не розрізнені факти, а зіставляти їх, простежувати всі сторони психічного явища в їх сукупності.

Відповідно до генетичного принципу, будь-яке явище потрібно ви­вчати у його процесі з виявленням всіх моментів, їх послідовності та зв’язків між ними.

5.