Теорія особистості в аналітичній психології К.Г.Юнга

3.1. Поняття про колективне несвідоме і архетип

Карл Густав Юнг (1875-1961) - швейцарський психіатр і психолог, розробник аналітичної психології. В аналітичній психології є низка момен­тів, спільних з психоаналізом З.Фрейда, а саме: увагу сфокусовано на сфері несвідомого; використовується поняття лібідо, хоча і з іншим значенням; стверджується вирішальний вплив на особистість минулого досвіду.

Таблиця 7

Характеристика основних архетипових фігур в аналітичній психології

На відміну від Фрейда, дію несвідомого Юнг поширив на все суспі­льство, запровадивши поняття колективного несвідомого - загально­людської основи («грибниці») душевного життя індивідів, наслідуваної, а не сформованої на базі індивідуального досвіду.На основі досліджен- нядавніх міфів, казок, звичаїв, ритуалів, релігійних вчень, давніх наук Юнг показав накопичення в процесі еволюції біологічного виду «лю­дина» значного масиву колективного досвіду у формі архетипів. Архе- mUn (від грец.

Архетипи виступають готовими формами сприймання й осмислення навколишнього, які концентрують у собі подібний досвід переживань багатьох попередніх поколінь людей. У людини, яка не приймає влас­тиві для її індивідуальної історії архетипи, не усвідомлює їх, виникає хвороблива напруга, яка негативно впливає на систему «Я».

3.2. Тлумачення джерел активності особистості та її розвитку

Енергетичною базою особистості виступає суперечність між свідо­мим і несвідомим, що виникає за принципом полярності. Кожне свідо­ме прагнення викликає протилежну несвідому тенденцію. Цим Юнг по­яснював випадки несвідомої відмови від свідомих намірів. Дія принципу полярності має генералізований характер. Він спостерігається і у відношеннях архетипових фігур («Тінь» - протилежна до «Его» і «Персо­ни»), і у психічних функціях (екстравертованість-інтравертованість) і у властивостях (якщо людина свідомо розвиває у собі стриманість, то емо­ційність, імпульсивність переходить у сферу несвідомого). Порушення принципу полярності призводить до розвитку неврозів.

Незважаючи на полярний принцип будови і функціонування психі­ки, особистість є цілісною завдяки трансцендентній функції. Остання продукує символи, в яких поєднані протилежні тенденції, гармонізова­ний внутрішній конфлікт, врівноважені полюси. Трансцендентна функ­ція є вродженою і несвідомою, спрямована на подолання порушень у розвитку, на розкриття нових перспектив і цілей особистості.

Енергія індивідуального і колективного несвідомого має руйнівну силу, яка може втручатись у свідоме і перешкоджати намірам особис­тості. Так, чим більше людина прагне бути ввічливою, толерантною, розуміючи важливість цих рис у спілкуванні з іншими, тим сильнішою може бути її раптова некерована агресивна реакція, що виглядає неаде­кватною.

Розвиток особистості - індивідуація, за Юнгом, полягає у гармоні­зації свідомого й несвідомого, у формуванні балансу й цілісності осо­бистості шляхом засвоєння індивідуального й колективного досвіду. Він проходить як усвідомлення своїх несвідомих потягів, потреб, по­чуттів, бажань, які тим не менш ніколи не стануть цілком свідомими. Завдяки індивідуації людина долає психічні суперечності, більш чутли­во сприймає навколишнє і виражає свою природну сутність.

У процесі індивідуації особистість зіштовхується з архетиповими фігу­рами, які зосереджують у собі найбільш важливі і типові ситуації людсько­го життя. Індивідуація спрямована на виявлення потенціалу Самості.

Функціонування особистості може набувати неправильного харак­теру, тоді її розвиток блокується. За умови ідентифікації Его з Самістю відбувається відхід до колективного несвідомого - інфляція, за Юнгом. Якщо переважає Самість, людина перебуває у полоні архетипів, відчу­ває над собою владу надприродної некерованої сили, переживає втрату себе. При переважанні Его людина - навпаки - почувається всесиль­ною, обраною, наділеною особливими здібностями і владою. Засвоєння особистістю ідей і образів колективного несвідомого дають їй можли­вість сильно впливати на інших людей.

Аналітична психологія Юнга має численних послідовників, спри­чинила вплив на формування гуманістичної, трансперсональної, екзис- тенційної психології, знайшла відгук у літературі й мистецтві.

4.