Поняття про життєтворчість особистості

Предметом творчості людини є не лише навколишній предметний світ, але й вона сама, її особисте життя та життя інших людей. Від сивої давнини людину хвилює питання, чи можна свідомо впливати на своє життя, творити його, змінювати свою долю? Негативна відповідь приз­водить до масового захоплення містикою, окультизмом, цілковитого підкорення своїй долі.

Другий спосіб життєздійснення передбачає розвинуту здатність особистості до рефлексії, до роздумів над своїм життям, його побудо­вою на основі власного світогляду, творчого його конструювання і здійснення. Не можна ототожнювати розум із пізнавальною діяльністю людини чи з розсудком, а його вплив на життєтворчість обмежувати її раціоналізацією.

Розумність, як принцип побудови людського життя, - не просто ви­щий ступінь пізнавальної діяльності людини, здатність мислити, розмі­рковувати. Це духовно-моральна сила людини, що зосереджує в собі її інтелектуальні, емоційно-вольові потенції, які відбивають творчу при­роду й перетворювальну діяльність людини. Розум осягає світ речей, взаємин, явищ, подій за логікою самого предмету, а не так, як людині хочеться.

Питання життєтворчості знайшло відображення у багатьох соціаль­но-психологічних концепціях. Найбільш помітними серед них є концепції:

- життєвих прагнень (Ш. Бюлер);

- тематичної структуралізації життя (К.Левін);

- теорії особистості як суб’єкта життя (С.Л.Рубінштейн);

- теми буття (Х.Томе, У.

- концепції саморозвитку особистості (Г.С.Костюк);

- життєвої програми особистості (Л.В.Сохань, І.О.Мартинюк, Н.І.Соболєва);

- стратегії життя (К.О.Абульханова-Славська).

Життєтворчість - особлива й вища форма прояву творчої природи людини. Це духовно-практична діяльність особистості, спрямована на творче проектування та здійснення її життєвого проекту.

Проектуючи своє життя, людина оволодіває мистецтвом жити, що полягає в особливому вмінні творчої побудови особистістю свого жит­тя, що базується на глибокому його знанні, розвиненій самосвідомості й володінні системою засобів, методів, технологій програмування, конструювання й здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту. Воно не має нічого спільного з пристосуванням до життя. Його сутність полягає у самовдосконаленні особистості, підне­сенні її життєвих спрямувань, в оволодінні моральними чеснотами.

Втілення проекту життя відбувається через вирішення низки послі­довних життєвих задач, до яких належать всі ті кроки людини, які змінюють її долю (поява нових соціальних ролей - батька, матері, пра­цівника, студента тощо; підвищення соціального статусу, покращення добробуту, зміна образу життя). Їх можна класифікувати за сферами життя, цілями життя, перспективою та черговістю виконання, способа­ми вирішення та ресурсами.

Виділення життєвих задач та пошук їх розв’язання відбувається на основі аналізу особистістю обставин свого життя, власних сил, співвід­несення між собою різних можливостей розгортання подій та свого впливу на них із наступним вибором одного з варіантів програмованої поведінки. Важливим є своєчасність прийняття рішень та їх виконання. Інакше виникає ситуація «втрачених можливостей».

Особистісний вибір є сутністю самовизначення особистості і водно­час атрибутом людського буття та слугує відправним моментом для ло­гіки розгортання подальших подій життя людини. У цьому процесі ва­жливу роль відіграють самопізнання та самооцінка. Філософ Микола Бердяєв зауважував, що кожен крок у житті людини - це вибір між до­бром і злом (Н.А.Бердяєв,1990).

Життєвий вибір за формою буває рольовим (рішення щодо вико­нання певних соціальних функцій), ситуативним, громадським, профе­сійним. Останній значно впливає на долю особистості. Він визначає:

— місце особистості у системі суспільного життя, ступінь задово­лення завдяки фаху потреб та використання здібностей особи;

— приналежність до певної соціальної групи;

— місце роботи (характер виробництва та місце його розташування);

— вибір стилю, змісту й режиму життя.

Вибір завжди пов’язаний з ризиком й може виявитись помилковим. Тому важливим моментом у життєздійсненні є ставлення до своїх нев­дач, яке буває різним, як і оцінка особистістю своєї відповідальності у невдачах. Продуктивним є ставлення до помилок як неминучого явища, що орієнтує людину, як їй краще діяти при усвідомленні своєї відпові­дальності.

Способи вирішення життєвих задач можуть бути стандартними, або новаторськими й нетрадиційними, соціально схвалюваними або амора­льними. Використання аморальних, протиправних способів призводить замість життєтворчості до його руйнування.

Життєві задачі вирішуються у певній послідовності, що становить зміст подійної картини життя(термін запровадивО.О.Кронік). Будь- які зміни в житті - це події, що охоплюють усі сфери життя: природу, суспільство, роботу, сім’ю, внутрішній світ особистості, здоров’я, до­звілля. Людина впливає не лише на теперішні події, але й аналізує ми­нулі та програмує майбутні. Ставлення особистості до життя, її само­почуття й задоволення життям залежить від того внутрішнього образу, що називають подійною картиною життя, а саме: яка подійна картина власного життя розгортається у свідомості особистості, як вона бачить цю картину, розуміє її, які акценти вирізняє у ній, що вважає головним, що другорядним.

Сьогодні сформувалась науково-прикладна дисципліна, що займа­ється вивченням та корекцією життя особистості - онтопсихологія (Ан- тоніо Менегетті). Розроблено тренінги, які допомагають упорядкувати картину подійного життя особистості та цим забезпечують її орієнтацію на подолання кризових станів, надію на краще, віру у себе, наснагу до перетворень у своєму житті. Зокрема, комп’ютерна програма «Лайф- лайн» (О.О.Кронік, О.Д.Пажитінов, Б.М.Левін) використовується для корекції життєвого шляху особистості на основі структурування й пе- реструктурування картини життєвих подій. Робота за цією програмою сприяє формуванню навичок позитивного біографічного мислення, тво­рчого ставлення до життя.

Важливим компонентом життєтворчості особистості є перебудова себе, творчість себе, яка полягає у самовдосконаленні. Цицерон розпо­відав, що сучасник Сократа Зопір, який твердив, що вміє розпізнавати характер за зовнішністю, перед великим натовпом почавперелічувати вади Сократа. Люди висміяли його, але Сократ заступився, мовлячи, що ці недоліки у нього дійсно були, але він позбавився їх силою розу- му.Вплив на себе з метою самовдосконалення - самовиховання, що від­бувається на основі самоконтролю.

5.