Поняття про психічний розвиток

Проблема психічного розвитку дітей, становлення особистості є однією з найскладніших проблем психології.

Розвиток - це вища форма руху матерії, безперервний процес, який характеризується переходом кількісних змін у якісні.

Філогенез - це процес зміни психіки як продукту еволюції. Основні стадії розвитку психіки в процесі еволюції - сенсорна психіка, перцептивна, інтелект, свідомість.

Онтогенез - це розвиток особистості від народження до кінця життя; це цілісний процес, що знаходить своє вираження в різних і пов’язаних між собою формах: морфологічна, фізіологічна, психічна, соціальна. Кожна з цих форм специфічна і разом з цим між ними є багато спільного.

Для розкриття сутності цього процесу використовують різні поняття, найбільш загальним серед яких є “розвиток”. Це зміни живої людської системи, зміни не випадкові, а необхідні, послідовні, пов’язані з певними етапами її життєвого шляху, і прогресивні, тобто такі, що характеризують її рух знизу догори, від нижчих (простих) до вищих (складних) рівнів життєдіяльності.

Поняття “формування” застосовують, насамперед, для характеристики процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних факторів. У формуванні можна виділити стихійну компоненту (тобто зміни під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних компаній, реклами, моди, музики тощо) та цілеспрямований процес змін особистості або ж її окремих сторін, якостей внаслідок спеціально організованих впливів (виховання).

Під дозріванням розуміють, насамперед, зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів внаслідок дії внутрішніх вроджених факторів.

Поняття “становлення” вказує на набуття нових ознак та форм у процесі розвитку. Наприклад, становлення характеру людини, її мислення тощо.

Л.С.Виготський виділяє два типи розвитку:

1) преформований - це такий тип розвитку, коли є чітко визначені, закріплені і зафіксовані стадії та кінцевий результат розвитку;

2) непреформований - це такий тип розвитку, який невизначений наперед. Наприклад, це розвиток Галактики, Землі, біологічна еволюція, розвиток суспільства, а також процес психічного розвитку дитини.

Дитячий розвиток - це непреформований тип розвитку, але це особливий процес, який детермінується не знизу, а зверху тією формою практичної й теоретичної діяльності, яка існує на даному рівні розвитку суспільства. Ні один процес розвитку, крім онтогенетичного, не проходить за готовим зразком. Людський розвиток проходить за зразком, який існує в суспільстві (Див. додаток Рис. 28).

Л.С.Виготський установив чотири основні закономірності чи особливості дитячого розвитку:

1. Циклічність. Розвиток має складну організацію в часі. Періоди підйому, інтенсивного розвитку змінюються періодами уповільнення, згасання. Такі цикли розвитку характерні для окремих психічних функцій (пам'яті, мови, інтелекту й ін.) і для розвитку психіки дитини в цілому.

2. Нерівномірність розвитку. Різні сторони особистості, у тому числі психічні функції, розвиваються нерівномірно, непропорційно. Тому на кожному віковому етапі відбувається перебудова їхніх зв'язків, зміна співвідношення між ними. Розвиток окремої функції залежить від того, у яку систему міжфункциональних зв'язків вона включена.

3. «Метаморфози» у дитячому розвитку. Розвиток не зводиться до кількісних змін, це ланцюг якісних змін, перетворень однієї форми в іншу. Дитина не схожа на маленького дорослого, який мало знає та вміє і поступово здобуває потрібний досвід.

4. Сполучення процесів еволюції й інволюції в розвитку дитини. Наприклад, дитина, що навчилася говорити, перестає белькотати. У молодшого школяра зникають дошкільні інтереси, деякі особливості мислення, властиві йому раніше. Якщо ж інволюційні процеси запізнюються, спостерігається інфантилізм: дитина, переходячи в новий вік, зберігає старі дитячі риси.