З. Мотиви творчості

Існують різні погляди щодо природи мотивів творчості. Розглянемо головні з них.

1. Мотиви творчості породжує потреба у самовираженні, становлен­ні себе як особистості (В. Кларк, К.

2. Вони є результатом сублімації сексуальних спонукань (фрейдизм, неофрейдизм).

3. Мотиви творчості є вираженням притаманних людині руйнівних і будівничих прагнень. Створення чогось нового є водночас руйнуван­ням існуючого (М. Штейн, Ш. Хайнце та ін.).

4. Мотиви творчості зумовлені прагненням творця реалізувати свою свободу (З.М. Какабадзе, В.А. Роменець та ін.).

5. До творчості спонукують божественні, надприродні сили (І. Кант, М. Хайдеггер, К. Ясперс, Ж. Марітен).

6. Спонуки творчості є результатом взаємодії особистості з соціа­льним оточенням й культурними традиціями (М.Г.Ярошевський, Мейерсон, Вернан).

Творчість спонукають мотиви різних видів, що розрізняються своєю дієвістю. Спонуки творчої праці часто поділяють на внутрішню і зов­нішню мотивацію (Р. Крачфілд, Р.Вайт, С.Л.Рубінштейн, Б.А.Фролов). Перша характеризується як предметно-змістовна, зумовлена предмет­ним змістом діяльності. Друга породжується соціальними чинниками, потребами, інтересами, прагненнями особистості.

Ю.А. Дмітрієв вирізняє п’ять видів мотивів творчості: інтелектуаль­не задоволення; почуття професійної гідності (схвалення колег, керів­ництва); усвідомлення суспільної значущості своєї діяльнос- ті;матеріальна винагорода;синтез попередніх груп з перевагою третьої групи мотивів.

Є.Талейко виокремлюєтри групи творчих спонук, а саме:особистісні (винагорода, бажання полегшити роботу, досягнення внутрішнього за­доволення, професійні інтереси); суспільні (бажання допомогти, пок­ращити умови і безпеку праці);виробничі (бажання покращити якість продукції, показники підприємства, інтереси економії, рентабельності).

А.В.Антонов подає чотири групи мотивів: внутрішні (50%), мораль­ні, престижні (9,5%), матеріальні (6%).

Особливу роль у мотивації творчості відіграють внутрішні (інтрин- сивні) мотиви. Творчість належить до внутрішньомотивованих форм активності, які здійснюються заради самої діяльності. На думку Р.Вайта, мотивуючим є відчуття ефективності, а результатом активнос­ті - зростання різного роду компетентності. При внутрішніх мотивах людину приваблює сам процес виконання діяльності, яка у цьому випа­дку набуває самостійної цінності. Відомо, що видатні творці не дума­ють про винагороди своєї діяльності й продовжують її навіть коли їх засуджують або ігнорують, переживаючи при цьому значні матеріальні труднощі (Е.Галуа, Г.Галілей. Дж.Бруно). Американський психолог М.Чиксентмихалі вважав сутністю внутрішньої мотивації певний емо­ційний стан («потік») - радість від активності. Він виділив показники такого стану людини (С.С. Занюк, 1997):

• Відчуття повного (розумового та фізичного) занурення у діяль­ність;

• Повна концентрація уваги, думок та почуттів на справі;

• Відчуття того, що чітко знаєш, як слід діяти у той чи інший мо­мент роботи, чітке усвідомлення її цілей;

• Відсутність хвилювання, тривоги перед можливими помилками і невдачею;

• Втрата звичного почуття чіткого усвідомлення себе й свого ото­чення, ніби «розчинення» у своїй справі.

4.