Поняття про відчуття, його рефлекторний характер

Відчуття та сприймання - початковий момент пізнання, його нази­вають також сенсорно-перцептивною сферою особистості. За допомо­гою органів чуттів людина отримує інформацію про навколишнє.

Відчуття— це елементарний психічний процес, що полягає у відо­браженні окремих властивостей предметів та явищ дійсності, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

Для нормальної життєдіяльності необхідний певний баланс інфор­мації між людиною і середовищем. Його порушення виявляються у не­довантаженні (сенсорна ізоляція) або перевантаженні. Сенсорна ізоля­ція вивчалась за допомогою такого експерименту: людину розміщували в кімнаті із сірими стінами і без вікон. Туди не надходили звуки, що за­безпечувало мінімум нової інформації. На досліджуваному був спеціаль­ний скафандр і окуляри. Вже з перших хвилин людина відчувала тривогу, а через дві години просила припинити експеримент через його нестерп­ність. Перевантаження інформацією призводить до швидкої втоми.

Не всі вчені погоджуються з тим, що відчуття дають об’єктивну ін­формацію про навколишнє. Щодо проблеми співвідношення відчуття й оточуючої дійсності існують різні погляди. Розглянемо три основних.

Згідно із першим, відчуття - це стіна, що відокремлює нас від зов­нішнього світу. Ми сприймаємо не реальні об’єкти, а стани своїх орга­нів відчуттів (філософи Берклі, Кант, Мах). Цей погляд узагальнює фо­рмула: зовнішній світ - це комплекс відчуттів людини.

На думку інших, відчуття - це знак, ієрогліф, що вказує на об’єктивні предмети. Однакові подразники, що діють на різні органи відчуттів, викликають різні відчуття. Механічний подразник може ви­кликати відчуття тиску, звуку, світла залежно від того, на який рецеп­тор він діє: на шкіру, вухо, око. Цей факт використовується як доказ то­го, що наші відчуття, визначаються специфікою сприймаючих органів тіла людини, а не зовнішніх подразників, тому цей погляд назвали тео­рією специфічної енергії органів чуттів (Гельмгольц, Іоганн Мюллер).

Вітчизняна психологія грунтується на теорії відображення, за якою органи відчуттів спеціалізуються на відображенні різних видів енергії, пов’язують нас із зовнішнім світом, дають його адекватний образ, але не копію.

Фізіологічною основою відчуттів є проходження нервового імпуль­су через ланки рефлекторного кільця: рецептор (орган, що сприймає) - доцентрові нервові шляхи (аферентні) - відповідна ділянка кори голов­ного мозку - відцентрові нервові шляхи (еферентні) - ефектор. Ефектор і рецептор - це один і той же орган, що виконує різні функції.

Частина рефлекторного кільця без відцентрових ділянок утворює аналізатор. Адекватне відчуття забезпечується комплексом аферент­них (до мозку) і еферентних (від мозку) нервових імпульсів.

2.