Поняття людини, індивіда, індивідуальності, особистості

Вивчення особистості допомагає окреслити підходи до з’ясування глибинних причин поведінки, що мають своїм джерелом взаємозв’язки суспільства і людини. Знання цих питань необхідне, щоб сприяти мак­симальному виявленню можливостей людини, її сил на користь суспі­льства.

няття серед названих - людина, що позначаєживу істоту, яка володіє мовленням, свідомістю, здатна створити знаряддя і користуватись ними у спільній праці. Це назва виду «homo sapiens» з системою ознак, що відрізняє людину від інших видів живих істот.

Індивід - окремий представник виду, якому властиві і загальні, і ча­сткові, і неповторні якості. Загальні якості характеризують усіх людей без винятку, часткові - притаманні окремим групам людей (професій­ним, віковим, релігійним, національним тощо), неповторні якості уні­кальні і одиничні, які наявні тільки у певної людини.

Індивідуальність —сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від інших. Цей термін відображає неповторні риси людини, се­ред яких є і біологічно визначені особливості організму, і соціально обумовлені риси характеру. Стосовно інших понять індивідуальність- становить: 1) сторону особистості, що фіксує її унікальність, цінність для суспільства, її своєрідність; 2) вищий рівень розвитку індивіда як особистості (Б.Г.Ананьєв).

До особистісних властивостей з усього розмаїття рис людини від­носять ті, які зумовлюють суспільну поведінку або діяльність. Це, в пе­ршу чергу, мотиви і задачі, які людина ставить, риси характеру, що зу­мовлюють вчинки; здібності, які забезпечують придатність людини до суспільно корисної праці. Слово особистість застосовується до людини лише з певного етапу її розвитку.

Іноді ми можемо назвати людину індивідом, але не особистістю. Це випадки, коли йдеться про новонародженого, про людину з глибокими розумовими розладами, про так званих «вовчих дітей» або «дітей- Мауглі».Відомі факти, коли діти виростали у вовчій зграї. Так, в індій­ських джунглях знайшли двох дівчат - Амалу і Камалу, приблизно двох і восьми років. Їх поведінка більше нагадувала тваринну, ніж людську. Пересувались вони на чотирьох кінцівках, не вміли розмовляти, відтво­рювали звуки, схожі на вовчі. Спроби навчити їх суспільним формам поведінки були невдалими. Вони оволоділи приблизно десятьма слова­ми. Коли за ними стежили, пересувались на двох кінцівках, а коли ні - повертались до звичного способу на чотирьох. Було зафіксовано кілька подібних випадків, сукупність яких і назвали «діти Мауглі» або «вовчі діти». Зрозуміло, що особистість у цих випадках є зовсім нерозвине- ною.

2.