5. Методи порівняльно-правових досліджень
Як відомо, методи пізнання служать засобами розкриття його предмета, відповідно, методи, що входять у структуру методології порівняльно-правових досліджень, дозволяють розкрити і вивчити його предмет.
Конкретні методи, використовувані в рамках методології порівняльно-правових досліджень, є результатом інтерпретації і конкретизації вищезгаданих концептуальних підходів і методологічних принципі».
Основна функція методу — внутрішня організація і регулювання процесу пізнання або практичного перетворення того чи іншого об'єкта.
Тому метод (у тій чи іншій своїй формі) зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання і дії. Він є система розпоряджень, принципів, вимог, які повинні орієнтувати у виконанні конкретних завдань, досягненні певного результату в тій чи іншій сфері діяльності, Він дисциплінує пошук істини, дозволяє (якщо правильний економити сили і час, рухатися до мети найкоротшим шляхом. Істинний метод служить своєрідним компасом, за яким суб'єкт пізнання і дії прокладає свій шлях, дозволяє уникати помилок1.5.1. Порівняльно-правовий метод — основний метод порівняльно-правових досліджень
Порівняльно-правовий метод є основним методом у системі методології порівняльно-правових досліджень, який виступає як сукупність способів і прийомів виявлення, на основі порівняльного вивчення загальних і специфічних закономірностей, виникнення, розвитку, функціонування різних правових систем.
На думку О.Ф. Скакун, порівняльно-правовий метод — це зіставлення однопорядкових юридичних понять, явищ, процесів і з'ясування між ними схожості і відмінності. Залежно від об'єктів,
1 Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник. — Ростов н/Д.: Феникс, 1999. — С. 167-168.
64
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
65
цей метод застосовується вибірково за обов'язкової умови їх зіставлення1.
Порівняльно-правовий метод є способом пізнання державно-правових явищ, що відіграє виключно важливу роль у системі методів юридичної науки, і в рамках методології порівняльно-правових досліджень має особливий статус, що дозволяє йому повністю розкритися.
Порівняння, яке має місце всередині однієї правової системи, називається внутрішнім або внутрішньо-типовим порівнянням однотипних об'єктів усередині правових систем, а порівняння різних об'єктів, що належать різним правовим системам, називається зовнішнім або міжтиповим порівнянням.
Порівняльно-правове дослідження може проводитися за принципом одночасності, тобто синхронно, або за принципом часової послідовності, тобто діахронно.
При використанні діахронного методу предметом дослідження виступає не сам об'єкт, а процес його розвитку, тобто вивчається послідовність станів.
Наприклад, за допомогою діахронного методу можна з'ясувати процеси формування й основні етапи розвитку різних правових систем.Порівняння може також здійснюватися або у формі зіставлення, або у формі протиставлення. При зіставному порівнянні кожен із порівнюваних об'єктів може бути одночасно і тим, що порівнюється, і тим, з чим порівнюється. Зіставлення, яке називають ще контрастним, передбачає виділення одного об'єкта в статусі головного, який потім протиставляється решті всіх порівнюваних об'єктів.
Якщо метод зіставлення ефективний при проведенні внутрішньо-типового порівняння, то метод протиставлення найбільш ефективний при проведенні міжтипового порівняння державно-правових явищ.
Порівняння різних державно-правових систем може проводитися на мікрорівні, тобто на рівні правових норм і інститутів, і на макрорівні — на рівні правових систем.
' Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна; Упоряд. О.В. Кресін, О.М. Редкін. — К-, 2006. — С 7.
На думку К. Цвайгерта і X. Кьотца, при проведенні порівняльних досліджень на макрорівні акцент робиться не на конкретних проблемах та їх вирішенні, а на дослідженні методів поводження з правовим матеріалом, процедурах вирішення суперечок або ролі окремих елементів права1. Наприклад, на макрорівні можна порівнювати різну законодавчу техніку, стиль кодифікації, способи тлумачення різних законодавчих актів, а також обговорювати правову роль прецедентів, значення методології для розвитку права, методику підготовки судових рішень. На цьому ж рівні увага може бути сконцентрована на загальних питаннях судочинства в різних країнах, на питаннях правотворчості, на проблемах законності й конституційності, на питаннях правозастосування. На відміну від макрорівня, порівняльне правознавство на мікрорівні має справу не із загальними проблемами, а зі спеціальними, тобто з правилами, використовуваними для вирішення конкретних проблем (наприклад порівняння конкретних правил, направлених на регулювання аналогічних ситуацій, у рамках різних правових систем).
Серед інших способів порівняння виділяються такі:
функціональне порівняння, так визначається А.Х.
Саїдовим як дослідження правових засобів і способів вирішення схожих або однакових соціальних і правових проблем різними правовими системами2. Функціональне порівняння передбачає порівняння функцій, що виконуються різними державно-правовими інститутами;нормативне порівняння, що передбачає суто юридичний аналіз і зіставлення схожих правових норм і законодавчих актів.
При цьому активно використовуються юридичні терміни, поняття і категорії, що визначають специфіку правових систем;
проблемне порівняння, при якому порівнюються лише шляхи вирішення проблем у різних правових системах і можливість застосування цього рішення для даної національної правової системи;
текстуальне порівняння, направлене на з'ясування того, який текст найбільш прийнятний для імплементації в національне законодавство;
1 Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 2000. — С. 12.
2 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение: Краткий учебный курс. — М: Норма, 2006. — С. 9.
66
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
67
концептуальне порівняння, направлене на виявлення і
вивчення основних концепцій і положень порівнюваних об'єктів,
що визначають напрям їх розвитку;
бінарне порівняння, суть якого полягає в тому, що порівняльно-правовому дослідженню часто піддається не безліч співіснуючих політичних і правових систем, а тільки дві паралельно існуючі системи, що розвиваються. Наприклад, порівняння правових систем релігійного і світського типу та ін.
Таким чином, порівняльно-правовий метод є основним методом при розкритті предмета порівняльного правознавства. У рамках методології порівняльно-правових досліджень даний метод розкривається повністю мірою. Разом із тим, він не вичерпує всю методологію порівняльно-правових досліджень.