ЗАСОБИ ПЛАТЕЖУ

Поширення у зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу - чеків та векселів.

Чек - це безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж вказаної на чекові грошової суми чекодержателеві готівкою чи шляхом перерахування грошей на рахунок власника чека у банку.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як одержить товар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. До того ж, використання чека як засобу платежу дозволяє заощаджувати обігові кошти - готівку і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються після подання.

Виписаний чекодавцем документ повинен мати покриття, тобто забезпеченість. (Законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставлення чека без покриття). Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються у межах суми, що є на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, які надійшли на ці рахунки у результаті надання банками кредиту.

Як засіб платежу у міжнародному обороті чек використовується при кінцевому розрахунку за поставлений товар і надані послуги, врегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках із неторговельних операцій.

Чек можна використовувати для одержання готівки, для безготівкового платежу та при деяких інших формах розрахунків, пов’язаних із обігом чеків як засобу платежу. Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством і нормами міжнародного права. Країни СНД як джерело чекового права користуються Постановою ЦВК і РНК СРСР “Положення про чеки” від 6 листопада 1929 р., а також нормами Женевської конвенції, що встановила “Однотипний закон про чеки”.

Країни, які не входять до системи Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-американ- ського права - нормами цього права.

Узагальнена схема механізму розрахунків чеками наведена на рис. 4.1.

]. Платіжне доручення для депонування коштів.

2. Заявка на одержання книжки.

3. Видача чекової книжки.

4. Цінності, роботи, послуги.

5. Чек.

6. Реєстр чеків для оплати.

7. Вимога на оплату.

8. Переахування.

Рис. 4.1. Механізм розрахунку чеками.

Відповідно до міжнародного права при розв’язанні суперечностей, пов’язаних із формою чеків та їх обігом, застосовується право тієї країни, де був виписаний чек.

Чек має суворо визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланкові, який видає чекодавцю банк.

Текст чека повинен містити такі основні елементи:

1. Найменування “чек” (чекова позначка), виражене тією мовою, на якій написаний чек.

2 Просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити вказану на чекові суму. Сума чека також повинна бути вказана прописом від руки.

3 Найменування банку-платника, де чекодавець зобов’язаний вказати на чекові свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську позначку на чеку, яка означає, що на поточному рахункові чекодавця є достатньо засобів для оплати чека.

4 Місце платежу, яке переважно збігається з місцем розташування банку-платника.

5 Дата та місце складання (виписки) чека. За “Положенням про чек” необхідно вписати число, місяць (указується прописом) і рік видачі чека. Якщо місце складання чека не зазначене, ним вважається місцерозташування чекодавця.

6 Підпис чекодавця.

Ніякі поправки чи виправлення на чекові не допускаються Відсутність у ньому якогось із перелічених елементів позбавляє цей документ сили чека

Наведемо зразок чека за формою “Однотипного закону про чеки”.

Фр фр 5000 Париж, 1 грудня 2001 р

Євробанк, Париж

Платіть напроти цього чека наказу фірми “Сяйво”, Київ, Україна п’ять тисяч французьких франків

Місце платежу Париж AT "Атокен”, Париж

(підписи)

Згідно з Женевською конвенцією, строк подання чека до оплати у країні його видачі рівний 8-ми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи та Середземномор’я - 20-ом дням, а в міжконтинентальному платіжному обороті - 70-ом дням.

Підприємство, що приймає чеки, мусить переконатися у тому, що:

• сума чека не перевищує граничної суми, позначеної на його зворотному боці та чековій картці;

• номер рахунку чекодавця, проставлений у чекові, відповідає позначеному у чековій картці;

• підпис чекодавця, проставлений у чекові в момент його заповнення, ідентичний підпису, проставленому в чековій

картці.Чек може передаватися однією особою іншій шляхом внесення у нього передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписується особою, котра зробила цей надпис (індосантом).

Передавальний надпис повинен бути простим і нічим не обумовленим. Він засвідчує передачу прав щодо чека іншій особі, а також передбачає відповідальність індосанта перед усіма наступними власниками чека.

Умови передачі чека від однієї особи до іншої визначають вид чека та характер його використання в обігу як засобу платежу. Розрізняють такі види чеків: Іменний, або чек на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Тут передача здійснюється цесією, шляхом передавального надпису із застереженням “Не наказу”, тобто не кому-небудь, а конкретній особі, завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права.

Фр.фр. 5000 1 грудня 2001 р.

Євробанк, Париж

Платіть проти цього чека фірмі "Сяйво", Київ, Україна і "Не наказу"

п’ять тисяч французьких франків

Місце платежу: Париж AT “Атокен”, Париж

(підписи)

Ордерний, тобто чяек, виписаний на користь певної особи чи за її наказом. Передається такий чек за допомогою індосаменту із застереженням “Наказу” чи без нього. Цей вид чека широко використовується у міжнародному платіжному обороті. Зразок такого чека вже показаний при розгляді елементів чека.

Чек на пред’явника, виписується пред’явникові і може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього.

Фр.фр. 5000 Париж, 1 грудня 2001 р.

Євробанк, Париж

Платіть пред'явникові цього чека п’ять тисяч французьких

франків

Місце платежу: Париж АТ “Атокен”, Париж

(підписи)

Чекодавець висилає його своєму партнерові за кордоном, який, одержавши чек, виставляє його своєму банку для кредитування свого розрахунку. Таким чином, за допомогою чека на пред’явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж здійснюється швидше, ніж платіж шляхом банківського переказу. Тому чеки на пред’явника також широко використовуються у міжнародному обороті.

Чеки ще поділяються на фірмові та банківські.

Банківський чек - це чек, виписаний банком на свій банк-кореспон- дент. У тексті таких чеків нема найменувань фірми-чекодавця, а чекодавцем виступає банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку у банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек - це чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються в національній чи іноземній валюті на пред’явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним проводиться за рахунок засобів чекодавця.

Тоді, коли при передачі чека не передбачається одержання готівки, використовують кросування та розрахункові чеки. Відмінна ознака кро- сованих - дві паралельні лінії (загальне перекреслювання), нанесені по діагоналі на лицьовому боці чека.

Єврочеки (Eurocheque) - це стандартизовані чеки, які випускаються банками - членами міжнародної організації єврочеків і супроводжуються спеціальною гарантійною карткою. Цей вид платіжних документів виник наприкінці 60-х років, коли ряд великих європейських банків надали своїм клієнтам право виписувати чеки під час поїздок за кордон і одержу-

вати за ними гроші у відділеннях зарубіжних банків-кореспондентів, пред’являючи гарантійну картку

Пізніше була введена єдина форма чека, яка одержала назву єврочека Його почали видавати клієнтам фінансові установи (комерційні банки, ощадні банки, поштові установи) багатьох європейських країн, які приєдналися до системи єврочеків Функції єврочекової картки розширились вона не лише гарантувала оплату чека в межах установленого ліміту, а й могла використовуватися як дебетна картка для зняття готівкових грошей у мережі банківських автоматів Особливість єврочека полягає в тому, що його можна виписувати у валюті країни перебування у Франції - у франках, в Іспанії - у песетах тощо Чек приймається для оплати за товари тисячами роздрібних торговельних установ у 40 країнах Європи і Північної Америки

Єврочек - чек у євровалюті - виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки і на більш крупні суми в рахунок банківського кредиту строком до місяця і оплачується в будь-якій країні - учасниці угоди ("Єврочек" з 1968 р ) За станом на початок 1991 року банки 21 країни виписували сврочеки Єдина форма єврочеків, оплата їх тільки за умови пред’явлення власниками гарантійних карток, контроль за обробкою єврочеків за допомої ою ЕОМ сприяють удосконаленню розрахунків з міжнародного туризму

Подорожній чек.

На сьогодні популярними є такі подорожні чеки VIZA, American Express, Thomas Cook, Citicorp Усі ці чеки - іменні, схема роботи з ними така при купівлі чека покупець ставить свій підпис у відведеному для цього місці, при одержанні ютівки за нього - в іншому У випадку, коли підписи співпадають, клієнт може одержати готівку Як правило, за обмін чеків на місцеву валюту банки стягують певний відсоток - свої комісійні

для покриття своїх витрат, розміри яких можуть значно відрізнятися в різних банках.

Подорожні чеки дуже зручні для українських клієнтів. Передусім при вивозі подорожніх чеків не потрібен спеціальний дозвіл на вивіз, як у випадку використання валюти готівкою.

Платежі пластиковыми картками - це вид платежів за дебетом у тому розумінні, що після того, як платник підпише документ або повідомить про свою згоду електронним каналом, одержувач платежу чи його банк одержить від банку платника призначену суму шляхом дебетування його рахунку. З розвитком карткових систем з’явилися різні види пласти- кових карток, які розрізняються за призначенням, функціональними і технічними характеристиками (рис. 4.2).

Банківські кредитні картки призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна особливість цієї картки - відкриття банком кредитної лінії, яка використовується автоматично кожного разу, коли проводиться купівля товару або береться кредит у грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту.

Кожний фінансовий заклад встановлює свої правила, що визначають можливість одержання кредиту.

Розрізняють індивідуальні та корпоративні картки. Індивідуальні видаються окремим клієнтам банку і можуть бути "стандартними" або "золотими". Останні призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають пільги для користувачів.

Корпоративна картка видається організації, яка на основі такої картки може видати індивідуальні картки вибраним особам (керівникам або просто цінним співробітникам). їм відкриваються персональні рахунки, "прив’язані" до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком за корпоративний рахунок несе організація, а не власники індивідуальних корпоративних карток.

Чекові гарантійні картки. Ці картки видаються власникам поточних рахунків у банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Картка базується на кредитній лінії, яка дозволяє власнику рахунку користуватися кредитом (овердрафтом). При цьому банк гарантує торговельнику одержання грошей за чеком у межах встановленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума.

Основні правила користування чековою гарантійною карткою:

• підписи на чеку і на картці повинні бути ідентичні;

• сума чека не повинна перевищувати ліміту, зазначеного на картці;

• якщо сума виплати за чеком перевищує суму коштів на рахунку, з власника знімаються комісійні за використання кредитної лінії і відсотки за овердрафт.

"Електронні гаманці”. Це картки, що призначені для оплати різноманітних товарів або послуг у багатьох підприємствах торгівлі та сфери послуг. Потенційно можуть використовуватися як у межах однієї країни, так і в міжнародних масштабах, але інколи їх використання обмежується певним регіоном. Платіжна спроможність таких карток обумовлена певною сумою, яку власник картки попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Кошти можуть вноситися безпосередньо на картку готівкою або з використанням депозитного рахунку власника картки. Надається можливість багаторазово го "завантаження електронного гаманця".

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів:

• банківські реквізити власника картки, тобто адреса, код його банку і відділення, а також номер його рахунку;

• розпізнавальний напис, що відповідає секретному персональному коду власника;

• строк дії картки;

• максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів із рахунку.

На наступному етапі було впроваджено систему платежів у реальному часі за допомогою електронних платіжних терміналів: завдяки тій самій магнітній картці клієнт може через касу магазину, обладнаного такими терміналами, безпосередньо пов’язаними з його банком, віддати розпорядження зняти гроші з його рахунку й одразу ж внести їх на рахунок продавця.

Коли картка встановлена у відповідні зчитуючі пристрої, індивідуальні дані власника передаються комунікаційними мережами для одержання дозволу на проведення операції. На картках великих міжнародних карткових асоціацій Visa і Master Card магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер (PIN - Personal Identification Number), який вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських автоматів і терміналів POS. Набрані цифри порівнюються з PIN-кодом, що записаний на смузі. У випадку, якщо вони не збігаються, власнику дається можливість зробити ще кілька спроб набору PIN-коду. Потім картка вилучається або повертається власнику (єврокартка).

Картка з мікросхемою була винайдена у Франції 1974 року й одержала широке розповсюдження у цій країні та за кордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) складається із запам’ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп’ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам’ятовуючих пристроях. Ці мікропроцесори постійно вдосконалюються для розширення функціональних можливостей картки і підвищення її надійності. Такі картки називають також "інтелектуальними" картками, або смарт-картками.

Кредитні та дебетні картки можуть існувати як на основі пластикових карток з магнітною смугою, так і па основі карток з мікросхемою, але "електронний гаманець" може бути реалізований лише у вигляді смарт- картки. Більшість емітентів замінюють існуючі картки з магнітною смугою на картки з мікросхемою, щоб усі види карткових послуг (кредитні, дебетні та "електронного гаманця") можна було надавати з використанням однієї картки. Крім того, смарт-картки забезпечують значно більший захист від шахрайства.

Вексель - це цінний папір, що оформлюється суворо відповідно до вимог закону та містить безумовне абстрактне грошове зобов’язання.

При розрахунках із зовнішньоторговельних операцій використовуються простий і переказний вексель (тратта). Частіше застосовується переказний вексель, який являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресоване трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) в установлений термін зазначену суму. При виникненні такого грошового зобов’язання трасат виступає і кредитором щодо боржника (трасата), і боржником щодо ремітента.

Проста форма грошового зобов’язання (прості векселі) при розрахунках на умовах комерційного кредиту використовується значно рідше (рис. 4.3).

1 Укладення угоди.

2. Передача товару з платежем у кредит.

3. Виставлення векселя з позначенням строку платежу.

4. Після завершення строку платежу передача векселя на інкасо.

5. Вексель передається для оплати.

6. Гроші на рахунок продавця.

7. Повідомлення про надходження.

8. Повідомлення про платіж за векселем

Рис. 4.3. Механізм розрахунків за допомогою простого векселя.

Простий вексель (соло) (додаток О) виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем Останній бере зобов’язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

Вексель складається за суворо встановленою формою Його форма і вид визначаються національним законодавством У країнах СНД форма й вид векселів, а також їх обіг регламентується «Положенням про переказний і простий вексель» (Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р )

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми національного і міжнародного права Так, у 1930 р у Женеві ряд країн прийняли «Однотипний вексельний закон» На його основі держави - учасниці угоди, у т ч колишній СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем Тому у міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачити у контрактах, який з діючих нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою

Відповідно до "Однотипного вексельного закону", вексель оформлюється у письмовому вигляді і містить визначений перелік обов’язкових реквізитів Реквізити простого векселя

• Вексельна позначка

• Просте і нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму грошей

• Вказання терміну платежу

• Місце платежу

• Найменування одержувача

• Вказані дати та місця виконання платежу

• Підпис векселедавця

Без якогось із цих реквізитів документ не має законної сили простого векселя

Ось зразок простого векселя за формою "Однотипного вексельного закону" (у дужках зазначено номер указаних елементів цього векселя)

Фр.фр. 5000 Париж, 1 грудня 2001 р.

29 березня 2001 р. ми заплатимо напроти цього простого векселя наказу фірми "Сяйво", Київ, Україна п ’ять тисяч французьких франків

Місце платежу: Париж AT "Атокен”, Париж

(підписи)

Згідно з "Однотипним вексельним законом", переказний вексель (тратта) повинен містити:

1. Найменування "вексель", включене у сам текст документа.

2. Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей.

3. Найменування трасата (боржника).

4. Вказання терміну платежу.

5. Місце платежу.

6. Найменування особи (ремітента, одержувача), якому чи за чиїм наказом має бути здійснений платіж.

7. Вказання дати та місця складання векселя.

8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), який видає вексель.

Документ без якогось із цих реквізитів не має законної сили переказ- ного векселя.

Наведемо зразок переказного векселя (додаток Н) за формою "Однотипного вексельного закону" (у дужках зазначено номер указаних елементів цього векселя).

Фр.фр. 5000 Київ, 1 грудня 2001 р.

29 березня 2002 р. платіть проти цього переказного векселя наказу фірми "Сяйво", Київ, Україна п ’ять тисяч французьких франків AT "Атокен", Париж

Місце платежу: Свробанк, Париж "Сяйво", Київ

(підписи)

Для зручності операцій із векселями, що використовуються у комерційному обороті, у багатьох країнах світу розроблені вексельні формуляри, які відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником дійсних грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов’язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за векселем в означений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт здійснюється у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.

Подаємо зразок акцепту:

"АКЦЕПТОВАНИЙ"

AT "Атокен", Париж (підпис)

Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним чи обмеженим.

Обмежений (частковий) акцепт - це письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної у тратті.

Необхідність акцепту тратти зумовлена тим, що обов’язок трасата сплатити її виникає тільки після акцепту.

Тому для належного виконання трасатом своїх зобов’язань експортер, передаючи до банку з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер указує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може одержати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру напроти акцепту виставленої на нього тратти.

У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банкові з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт використовується для дострокового обліку тратти. Облік (чи негоціація) тратти - це продаж векселя векселеутримувачем банкові до строку платежу за векселем. Але при цьому векселеутримувач одержує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після вирахування облікового відсотку та банківського збору. Після цього банк може у вказаний термін пред’явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль виступає як вексельне поручительство, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов’язання за векселем.

Аваль робиться на лицьовому боці векселя чи на додатковому аркуші. Вексельне поручительство виражається словами "як аваліст за..." чи іншим рівнозначним формулюванням та підписується авалістом, тобто особою, котра здійснила аваль (підтвердила).

Підпис, поставлений на лицьовому боці векселя трасантом чи платником, згідно з Женевським законодавством, не вважається авалем. Аваль дається банком за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає поручительство.

За аваль векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя.

У міжнародному платіжному обороті вексель виступає як оборотний фінансовий документ. Це означає, що з передачею векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризик за цим документом. Передача векселя здійснюється шляхом простого вручення чи за допомогою передавального надпису (індосаменту). Такий надпис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.

Індосаменти бувають таких видів:

1. Бланковий індосамент. Це зроблений на зворотному боці векселя передавальний надпис, в якому не вказано, за наказом якої особи треба здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта та його підпис.

2. Іменний (повний) індосамент. За допомогою його індосант передає всі права та вимоги за векселем іншій особі, чиє найменування або ім’я вказується в індосаменті.

3. Перепоручительський індосамент. Такий передавальний надпис робиться утримувачем векселя при передачі цього документа на інкасо банку з проханням одержати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

Індосамент можна здійснити у вигляді передавального надпису з умовою відмови від відповідальності, що випливає з тратти. Тоді робиться надпис "Без обороту на мене", а передавальний надпис називається безоборотным індосаментом.

СУМА ОДЕРЖАНА

Київ, 29 березня 2002 р.

Іііторгбанк

(підпис)

Борг трасанта вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням вказаної у ньому суми на банківський рахунок пред’явника чеком чи переказом. Після оплати пред’явник цього документа повинен повернути трасату вексель із поміткою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.

Ще одним засобом платежу, що використовується у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, яка полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення становить собою наказ клієнта банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму бан- кові-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержува- чу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками та підрядниками у разі передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

При розрахунку дорученнями скорочується час і документооборот операції (рис.4.4).

Українські підприємства, які розраховуються з іноземними контрагентами за куплені товари за допомогою банківського переказу, складають заяву на переказ, в якій містяться інструкції для банку щодо умов виплати грошей переказоодержувачу.

У цьому документі переказодавач указує:

- повне найменування платника;

- найменування банку платника;

- номер банківського рахунка, який дебетується;

Рис. 4.4. Розрахунок платіжними дорученнями.

- найменування банку бенефіціара та номер його рахунка;

- найменування, номер і дату документа (контракту і т.п.), за яким проводиться оплата;

- особу, що несе витрати за здійснення переказу (банківська комісія та поштові чи телеграфні витрати);

- мета і призначення переказу (найменування товару та послуг, за які відбувається оплата).

4.2.