ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ АГРОСФЕРИ

Важливе місце у фінансовій політиці держави займає вирішення проблем розвитку аграрної сфери, метою якої є забезпечення продовольчої безпеки.В умовах здійснення економічної реформи, переходу на ринкові відносини надзвичайно важливу роль у вирішенні даних питань відіграє підвищення ефективності аграрного виробництва, зокрема фінансово-кредитний механізм його забезпечення.

Основою розвитку аграрної сфери є ефективне та розширене ведення аграрного виробництва, яке залежить від функціонування господарського механізму,складовою частиною якого є фінансово-кредитний механізм. Необхідно відзначити, що в науковій літературі, зокрема Благодатний А.В., підкреслює [1, с. 505], що фінансово-кредитний механізм по своїй природі є важливим структурним елементом господарського механізму. Основне його призначення полягає в утворенні, розподілі і використанні фінансових і кредитних ресурсів аграрного сектору. В основі фінансово-кредитного механізму лежать такі економічні категорії, як фінанси, кредит, ціни з властивими їм механізмами функціонування.

Більшість авторів у сучасній літературі дають окреме визначення фінансового механізму і кредитного механізму, не поєднуючи їх у поняття фінансово-кредитний механізм. Фінансово-кредитний механізм включає дві складові: фінансову та кредитну, які між собою взаємопов’язані і доповнюють одна одну. Узагальнивши теоретичні основи поняття фінансового та кредитного механізму можна трактувати, що фінансово-кредитний

механізмрозвитку аграрної сфери являє собою систему встановлених державою форм, видів і методів організації фінансових та кредитних відносин в агросфері між її суб’єктами, включаючи методи державної підтримки.

До елементів фінансового механізму відносяться види фінансових ресурсів, методи їхнього формування,форми організації фінансів аграрних підприємств, визначення їх доходів та витрат, система законодавчих норм і нормативів, що використовуються при розвитку аграрної сфери, організації місцевих бюджетів [3, с.485], або іншими словами фінансовий механізм - цесукупність форм і методів організації фінансових відносин, зв'язаних з використанням фінансових важелів, економічних нормативів, різного роду санкцій і стимулів, що забезпечують розвиток аграрної сфери.

Фінансовий механізм підрозділяється на директивний і регулюючий. Директивний фінансовий механізм формує фінансові відносини, у яких

безпосередньо бере участь держава. У його сферу включаються податки, бюджетне фінансування, організація бюджетного устрою і бюджетного процесу, фінансове планування.

Регулюючий фінансовий механізм формує фінансові відносини безпосередньо у конкретному сегменті фінансів - аграрній сфері. Такий різновид фінансового механізму характерний для організації фінансових відносин між аграрними підприємствами, місцевим бюджетом, соціально- культурними закладами та іншими суб’єктами функціонування аграрної сфери.

Кредитний механізм, як складова частинафінансово-кредитного механізму,включає принципи кредитування, кредитне планування і управління кредитом. Він визначається дією економічних законів, економічною політикою держави, цілями розвитку всієї інфраструктури аграрної сфери, завданнями розширеного відтворення та підвищення ефективності аграрного сектору. За допомогою кредитного механізму проводиться кредитна політика.

Необхідно відзначити, що особливості, властиві АПК, впливають на специфіку організації самого фінансово-кредитного механізму. Зокрема, сільське господарство характеризується великим розривом між часом виробництва і робочим періодом, яскраво вираженою сезонністю, значною тривалістю виробничого циклу. Це визначає особливості кругообігу засобів на сільськогосподарських підприємствах: його порівняну сповільненість,

поступове наростання витрат у процесі кругообігу, вивільнення засобів із кругообігу відразу, одноразово в період виходу і реалізації продукції і, як наслідок цього, нерівномірність, розрив у термінах витрат і виходу продукції, що вимагає залучення банківських позик та підкреслює важливість функціонування кредитної складової механізму.

Агропромисловий комплекс, зокрема сільське господарство, найбільше потребує фінансової підтримки і фінансового захисту, що зумовлюється не лише сезонністю виробництва, циклічністю, великим періодом кругообігу капіталу, а й тим, що аграрна сфера дає 90% продовольчих ресурсів.

Метою державної фінансової підтримки розвитку аграрної сфери є: забезпечення достатніх рівнів доходності та досягнення нормативної норми прибутковості виробничої діяльності аграрних підприємств усіх форм власності і господарювання, поліпшення еквівалентності обміну з промисловими галузями, а також покращення фінансової стійкості та фінансового стану підприємств і організацій АПК.

Стосовно нинішніх завдань розвитку аграрної сфери метою державного впливу є нарощування сільськогосподарського виробництва, розвиток інфраструктури аграрного ринку, підтримка соціально слабких структур на селі. Реалізація державної фінансової підтримки розвитку агросфериповинна здійснюватися в межах державних, регіональних і галузевих цільових програм. Це дасть змогу сконцентрувати ресурси для підтримки найважливіших сфер функціонування аграрного бізнесу, що відповідають державним, регіональним і галузевим інтересам.

Таким чином, цілеспрямована державна фінансова політика забезпечить розвиток аграрної сфери як високо розвинутого й ефективно працюючого сектора економіки, визначальної умови успішного функціонування народногосподарського комплексу країни. Для цього необхідне формування фінансово-кредитного механізму розвитку аграрної сфери, який включав би методи державної підтримки, адекватні умовам ринкової економіки.

Список використаних джерел

1. Благодатний А.В., Мармуль Л.О. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку підприємствав АПК України. Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. - К.: ІАЕ, 2001. - С.504-509.

2. Кравченко Т.В. Фінансово-економічне регулювання розвитку

агропромислового виробництва. Автореф. дис. к.е.н. К. ІАЕ, 2003р.

3. Фінансовий словник-довідник /М.Я. Дем’яненко, Ю.Я. Лузан, П.Т. Саблук, В.М. Скупий та ін.; За ред. М.Я. Дем’яненка. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - 555с.

Зайчикова В.В.,

к.е.н., старший науковий співробітник, докторант, Київський національний університет імені Тараса Шевченка