ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ РИНКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ

Одним з найбільш важливих аспектів у встановленні реально діючого механізму іпотечного житлового кредитування є податкове стимулювання громадян, що одержують іпотечні кредити, кредиторів і інвесторів, що забезпечують рефінансування кредитів.

У Російській Федерації іпотечне кредитування розвивається по шляху дворівневої моделі. При цьому важливим елементом його розвитку є податкове стимулювання. Стаття 224 Податкового Кодексу РФ передбачає податкову ставку при одержанні матеріальної вигоди від економії на відсотках за користування іпотечними кредитами в розмірі 13% річних. У той же час відповідно до п.4 статті 224 Податкового Кодексу РФ податкова ставка відносно доходів від участі на паях у діяльності організації, отриманих у вигляді дивідендів (даний пункт стосується всіх учасників пайового будівництва, будощадкас і житлово-будівельних кооперативів), встановлюється в розмірі 9% річних, навіть у випадку реінвестування

отриманих платником податків доходів у житлове будівництво [4, с. 49].

Оптимальним при оподатковуванні операцій з іпотекою було б внесення уточнення, що стосується іпотечного житлового будівництва, у частині виключення з оподатковування доходів, реінвестованих у подальший розвиток житлового будівництва.

Згідно п. 15 ст. 396 Податкового Кодексу РФ відносно земельних ділянок, придбаних у власність на умовах здійснення на них житлового будівництва (за винятком індивідуального житлового будівництва) обчислення суми податку здійснюється з коефіцієнтом 2 протягом трирічного строку проектування й будівництва аж до державної реєстрації прав на побудований об'єкт нерухомості.

Відзначимо, що у більшості постсоціалістичних країн підприємства, які є позичальниками за іпотечними кредитами, відносять платежі щодо погашення іпотечних кредитів на загальних підставах оподаткування сплачених відсотків за борговими зобов'язаннями.

В Україні оподаткування операцій, пов’язаних з іпотечним житловим кредитуванням, у фізичних осіб здійснюється з наданням певних пільг, зокрема платник податку — резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений як основне місце проживання фізичної особи. Проте варто зауважити, що не вся сума сплачених відсотків за іпотечним кредитом, може бути віднесена до податкового кредиту, а лише її частина, розрахована за такою формулою [3, с. 124]:

К = МП/ФП,

де К — коефіцієнт; МП — мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів; ФП — фактична загальна площа житла, яке будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Оскільки оподатковування суб'єктів житлової іпотеки є найважливішим чинником, що впливає на ефективність розвитку іпотечного житлового кредитування, необхідно внести зміни в порядок розрахунку наступних податків для сфери іпотечного кредитування й житлового будівництва:

- податку на доходи фізичних осіб;

- податку на майно організацій;

- земельного податку;

Наявність податкових пільг, пов’язаних з іпотечним житловим кредитуванням, - діючий економічний фактор, що стимулює розвиток первинного іпотечного ринку. Вони дозволяють істотно збільшити доступність довгострокових іпотечних кредитів для населення.

Іпотечне кредитування сприяє підвищенню податкової дисципліни громадян, тому що одним з основних вимог банків при видачі іпотечних кредитів є офіційне документальне підтвердження платоспроможності позичальника, у тому числі й шляхом пред’явлення податкової декларації (довідки з податкових органів про сплату податків). Таким чином, широке поширення іпотечного кредитування буде сприяти підвищенню збору податків за рахунок більш повного декларування фізичними особами своїх доходів, збільшення обсягів угод, розширення оподатковуваної бази, що дозволить не тільки компенсувати втрати від податкової пільги, але й забезпечити приріст податкових зборів.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України, прийнятий Законом України №2755-VI від

02.12.2010р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL:

http://zakon2 ,rada. gov.ua/laws/show/2755-17

2. Загородній А.Г., Єлісєєв А.В. Податки та податкове планування підприємницької діяльності. — Л.: Центр Бізнес-Сервісу, 2009. — 152 с.

3. Іванов Ю.Б., Петросянц К.В. Альтернативні системи оподаткування: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Харківський національний економічний ун-т. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007. — 272.

4. Максимов В.В. Система ипотечного кредитования как инструмент государственной социальной политики: Дис. канд. экон. наук: 08.00.05. - М.: РГБ, 2003. - 227 с.

5. Офіційний Інтернет-сайт Української національної іпотечної Асоціації URL: http://www.unia.com.ua

Носова Є.А.,

к.е.н., асистент,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка