Експортне кредитування
Експортне кредитування може мати форму:
субсидійованих кредитів національним експортерам — кредитів, що видаються державними банками під ставку відсотка нижчу за ринкову;
державних кредитів іноземним імпортерам за обов'язкової умови закупівлі товарів тільки у підприємств країни, що на-дала такий кредит, так званий зобов'язаний кредит;
страхування експортних ризиків національних експортерів, що охоплює комерційні ризики (неспроможність імпортера оплатити постачання) та політичні ризики (неочі- кувані дії уряду, що не дозволять імпортеру виконати свої зобов'язання перед експортером).
Експортні кредити бувають:
короткостроковими — на термін до 1 року, використову-
ються для кредитування експорту споживчих товарів і сировини;
середньостроковими — на термін від 1 до 5 років, використовуються для кредитування експорту машин та обладнання;
довгостроковими — на термін понад 5 років, використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів та великих проектів.
Експортні кредити інколи розглядають як різновид зовнішньої допомоги іншим державам.
Наприклад, по оцінках МВФ, у 1988—1993 рр. обсяг експортних кредитів потроївся і досяг на 1994 р. близько 400 млрд дол. На експортні кредити припадає п'ята частина усього зовнішнього боргу країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються. Експортне кредитування сконцентроване у невеликій групі країн: 10 країн одержують 63 % всіх експортних кредитів. Австрія, ФРН та Нідерланди, здійснюють експортне кредитування через приватні компанії. У США в середині 30-х років був спеціально створений Експортно-імпортний банк з метою надання пільгових кредитів американським експортерам і кредитів зарубіжним імпортерам під умову споживання ними американських товарів. Пільгове кредитування забезпечує приблизно 10 % американського експорту і 45 % експорту Японії, Франції і Великобританії. Значною мірою своїм успіхом на міжнародних ринках корпорація "Боїнг" зобов'язана пільговим кредитам Ексім- банку, за рахунок яких іноземні держави купували її літаки. У 1993 р. країни колишнього СРСР стали в сукупності найбільшим одержувачем експортних кредитів у світі — близько 48 % від загального обсягу кредитування, за ними йшли Китай (32 %), Бразилія (22 %), Мексика (21 %). Практично усі двосторонні міжурядові кредити, одержувані Росією від іноземних держав, мають зобов'язаний характер, тобто обумовлені закупівлею певних товарів у країні, що надала їх, і тому можуть розглядатися як форма торгової політики стимулювання експорту. Так, практично усі кредити, отримані від США і Канади у 1970—1980 рр., були пов'язані із закупівлею зерна в цих країнах. Розміри субсидіювання через пільгове кредитування розраховують як різницю між процентною ставкою по пільговому кредиту і поточною ринковою процентною ставкою.У банківській практиці процентні ставки за експортними кредитами зазвичай істотно нижчі за ставки по інших видах кредитів і нерідко є предметом погодження між країнами у рамках картельних угод. Крім того, існують численні засоби стимулювання експорту через експортні кредити, які не підпадають під кількісну оцінку, такі як: перенесення термінів платежів за кредитами на більш пізній період, оплата кредитів у валюті покупця або у формі товарних постачань, державне пільгове страхування експортних кредитів тощо.
РОЗДІЛ 6