ЕФЕКТИВНІСТЬ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

В другій половині минулого десятиліття українська податкова система не лише втратила динамізм якісного розвитку, а й продукувала ризики для макроекономічної стабільності. Влада практично не приділяла уваги модернізації податкової системи, через що остання характеризувалася низькою фіскальною ефективністю та не була сприятливою для ведення бізнесу.

Дослідженням питань реформування податкової системи України присвячена низка робіт сучасних вітчизняних науковців. Особливу увагу привертають роботи В.М. Федосова, Т.І. Єфименко, І.О. Луніної,

А.М. Соколовської, Ю.Б. Іванова, А.І. Крисоватого, В.М. Мельника та інших [1]. Однак поряд з існуючими науковими дослідженнями практика використання податкових новацій не демонструє очікуваних результатів. Проблема її вдосконалення вимагає здійснення ґрунтовного аналізу перших результатів модернізації податкової системи, і має вирішуватися з урахуванням динамічних змін соціально-економічних умов в країні та досвіду інших держав.

2) зміцнення позиції вітчизняного бізнесу в міжнародній конкурентній боротьбі

за рахунок зменшення частки податків у витратах підприємств і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків; 3) підвищення ефективності адміністрування податків; 4) встановлення податкової

справедливості для відновлення рівних умов конкуренції в економіці України;5) зменшення глибини соціальної нерівності [2]. Ключовим серед названих заходів було прийняття Податкового кодексу, який покликаний був надати механізми реалізації двох ключових завдань, які стоять перед податковою реформою: збільшення податкових надходжень та стимулювання економічної активності. Власне, це ті ключові завдання, які неможливо було вирішити в рамках колишнього заплутаного податкового законодавства, і на виконання яких спрямована податкова реформа.

Аналізуючи показники наповнення бюджету, можемо констатувати, що вперше завдання формально було виконано успішно. Податкові надходження до Державного бюджету України за 2011рік збільшились на 56,8% від надходжень за 2010 рік. Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень-червень 2012 року становила на 13,9% більше за аналогічний період 2011 року. Найбільші надходження у січні-червні 2012 року становили (збільшились): акцизний податок (на 54,7%); ввізне мито (на 29,2%); податок на прибуток підприємств(на 29,1%); ПДФО (на 15,3%); ПДВ (на 4,8%); рентна плата (на 3,1%). Порівняно з січнем-червнем 2011 року відшкодування ПДВ збільшилось на 22,9%. Підвищення фіскальної ефективності вдалося досягти по усіх ключових податках [3].

Досягти такого результату вдалося, передусім, за рахунок наведення порядку в сфері відшкодування ПДВ, перекриття схем звуження бази оподаткування податку на прибуток, активізації боротьби з ухилянням від сплати податків. Разом з тим, існує низка зауважень, які дещо знижують результативність цих досягнень. По-перше, значний внесок в зростання доходів бюджету внесло підвищення податкового навантаження на економіку, зокрема звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання зерна, скасування податкових пільг для технопарків, навантаження на платників єдиного податку з метою «стимулювання» їх до переходу на загальну систему оподаткування. По-друге, фактичні доходи бюджету відчутно завищені за рахунок маніпулювання обсягами відшкодування ПДВ та надмірно сплаченими податками. Така політика викривлює досягнення в питанні підвищення фіскальної ефективності податкової системи та формує загрози для економічної активності корпоративного сектору.

У реалізації завдання стимулювання інвестиційної активності та формування сприятливого фіскального простору загалом досягнуто незначного прогресу. Фіскальні стимули на практиці мають досить обмежену дію. Разом з тим, можемо назвати низку причин, які послаблюють інвестиційний потенціал названих стимулів: 1) пільги по ПДВ та податку прибуток можуть

застосовувати підприємства дуже обмеженого переліку галузей (авіабудування, суднобудування, альтернативна енергетика, переробними

сільськогосподарської продукції, готельний бізнес та низка інших); 2) зниження ставки податку на прибуток з 23 % до 21 % не означає, що вивільнений фінансовий ресурс автоматично буде спрямований в інвестиції чи поповнення оборотних коштів - при несприятливій макроекономічній чи політичний ситуації він буде просто виведений з економіки; 3) застосування потенційно ефективних фіскальних стимулів - механізм прискореної амортизації виробничого обладнання, «податкові канікули» та низка інших - є суттєво обмеженим, як наслідок вивільняється занадто незначний обсяг фінансових ресурсів.

Отже, Податковим кодексом стимулюючий потенціал податкової системи практично не реалізований. Зокрема, в межах завдання підвищення фіскальної ефективності податкової системи необхідно запровадити додаткові заходи щодо збільшення доходів бюджету, уникнувши при цьому посилення фіскального навантаження на високотехнологічні галузі економіки. На наш погляд, додаткові бюджетні ресурси можна отримати за рахунок: 1) підвищення фіскальної ефективності оподаткування господарської діяльності, пов’язаної з експлуатацією природних ресурсів; 2) поглиблення прогресії податку на доходи фізичних осіб; 3) підвищення ставок податку на нерухомість та предмети розкоші для багатих громадян. Податковими стимулами пожвавлення інвестиційної діяльності можуть бути: 1) стимулююча модель податку на прибуток. Більш доцільним є не зниження ставки податку, а запровадження податкової «вилки»; 2) вдосконалення функціонування спеціальних правових режимів економічної діяльності (СПРЕД), передусім технопарків та індустріальних парків; 3) застосування комплексу податкових стимулів.

Список використаних джерел

1. Реформування податкової системи України: теорія, методологія, практика: монографія / Ярошенко Ф.О., Мельник П.В та ін.; за заг. ред. М.Я. Азарова.

- К.: Міністерство фінансів України, 2011. - 656 с.

2. Модернізація України - наш стратегічний вибір: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. - К.: НІСД, 2011. - 432 с.

- (Електронна версія: www.niss.gov.ua).

3. Інформація про стан виконання Зведеного та Державного бюджетів України за 2011 рік, за січень-червень 2012 року (відповідно до звіту Державної казначейської служби України від 16.02.2012 та 25.07.2012). - (Електронна версія: www.minfin.gov.ua).

Кваша Т.К.,

науковий співробітник, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України“