Становлення і розвиток податкової системи України

У нашій країні на даний час податкова система України включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинених країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення.

Насамперед слід наголосити, що податкова система являє собою досить складне еволюціонуюче утворення, що тісно пов'язане з розвитком держави та економіки.

Це продемонструвала трансформація податкових систем західних країн у XX сторіччі. Вона відобразила:

У розвиток корпоративних форм організації господарства з публічною звітністю банків, акціонерних товариств тощо,

У зростання добробуту суспільства та розширення сфери впливу фінансового капіталу,

У укріплення правових демократичних основ цілої низки держав.

Все не сприяло перетворенню податкових систем цих держав у частину складного та ефективного механізму регулювання господарської кон'юнктури, у гнучкий інструмент, що впливає на

рівень доходности різних видів власності, на співвідношення між нагромадженням та споживанням у виробничій та невиробничій

сферах.

90-ті роки внесли суттєві зміни в системи оподаткування розвинених країн світу, зробили більш адекватним чинне законодавство новим умовам відтворення.

Було скасовано низку недоліків в оподаткуванні доходів корпорацій. Ця система була складною та заплутаною мала велику кількість знижок та пільг, шо дозволяло великим корпораціям за допомогою консультативних фірм ухилялися від оподаткування.

Результатом численних податкових реформ, які було проведено у всіх економічно розвинених країнах, є суттєве зменшення ставок податків на прибуток промислових компаній при одночасному скороченні пільг, що застосовувались раніше.

Законодавча регламентація оподаткування в розвинених країнах дозволяє централізовано управляти податковою системою, перетворюючи її на один з основних інструментів економічної політики держави.

Разом з тим така централізація узгоджується з гнучкістю, яка забезпечується за рахунок можливості щорічно уточнювати ставки податків та приводити податкову політику у відповідність до економічної кон'юнктури, що змінюється.

Важливо підкреслити, що якщо ставки податківг "плаваючими", то правила застосування податків в основному лишаються стабільними протягом ряду років.

У нашій країні, не дивлячись на відомий історичний досвід, податкове регулювання знаходиться ще в стані далекому від досконалості.

Основними недоліками, притаманними нинішній податковій системі України, є: великий податковий тягар, численні -"лазівки" і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні нсвід- ирацьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплати податків. Наша держава, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обгрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.

Формування власної податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Наприкінці 1991 року був

прийнятий Закон "Про систему оподаткування”, до якого в подальшому (в 1994 і 1997 році) вносилися зміни й доповнення Навіть поверхова оцінка відмінностей між трьома редакціями цьої о закону свідчить про неврсгульованість податкового законодавства в Україні.

Таблиця Я. 2

Порівняльний шині і різних редакцій Закону України "Про систему оподаткування"

Питання реформування податкової системи України стали предметом активного обговорення в урядових і парламентських колах, починаючи з 1995р. 13 грудня 1995 р. була прийнята Постанова Верховної Ради України "Про основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні". Тоді ж були зроблені й перші значущі практичні кроки щодо вдосконалення податкової системи, пов'язані з переходом від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств, зі зниженням ставки податку на додану вартість.

Актуалізація питань реформування податкової системи в цей період зумовлена поглибленням економічної кризи, її затяжним характером, рекордним рівнем інфляції та високим рівнем дефіциту державного бюджету, а також причинами, ідо корінилися в особливостях податкової системи України. Вони були пов'язані з поєднанням тенденції до зростання загального рівня оподаткування в країні протягом 1992-1994 рр. з тенденцією до зменшення фізичного обсягу і зниження якості суспільних благ, які держава надавала своїм громадянам, внаслідок неефективного використання бюджетних коштів та знецінення їх в умовах гіперінфляції. У поєднанні з низьким рівнем правової культури, відсутністю дієвої системи фінансового контролю ці особливості не могли не призвести до зростання масштабів ухилення від податків, а також до виникнення такого явища, як заборгованість суб'єктів господарювання за платежами до бюджету і позабюджетних фондів, що почала з року в рік зростати. Все цс свідчило про загострення суперечностей оподаткування в Україні та необхідність його удосконалення.

Напрямки такого удосконалення, визначені Основними положеннями податкової політики в Україні, які схвалені Постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р., передбачали реформування правових норм, що визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини та порядку справляння податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів. Відповідно до цих напрямків у 1997 р. було переглянуто закони про оподаткування прибутку підприємств і про податок на додану вартість.

Протягом 1997 р. та в наступні роки податкова політика в Україні була спрямована також на зниження обов'язкових нарахувань на фонд заробітної плати до державних соціальних фондів. Так. Законом України від 26 липня 1997 р. було передбачено зменшення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 32% від

об'єкта оподаткування. Законом України від 26 червня 1997р. тбору на обов'язкове соціальне страхування до 4% та на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття до 1.5%. Законом України від 20 червня 1997р. "Про формування Фонду для здійснення заходів шодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" збір до Фонду зменшено до 10%, а Указом Президента України від 18 червня 1998р. до 5 % від об'єкта оподаткування. З 1 січня 1999 р. збір до зазначеного Фонду відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1998р. скасовано. Всі ці заходи спричинили зменшення загальної суми нарахувань на фонд заробітної плати спочатку з 51 до 47.5 %, потім до 42,5%. а з 1 січня 1999р до 37,5%.

Оцінюючи зміни, внесені до податкового законодавства України на першому етапі податкової реформи с 1995-1997рр.). можна зробити висновок: цей етап характеризувався поряд з нововведеннями. шо дали позитивний ефект, запровадженням таких норм, які не можна однозначно кваліфікувати як удосконалення податкового законодавства. їх наслідком стало загострення низки проблем (податкової заборгованості суб'єктів господарювання перед бюджетом і бюджетної заборгованості перед суб’єктами господарювання по ПДВ; розширення можливостей уникнення сплати податків шляхом використання "прогалин" у податковому законодавстві, у тому числі такої його норми, як визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит за правилом першої з подій; зниження фіскальної ефективності податків на прибуток підприємств і на додану вартість), розв'язання яких зумовило необхідність перманентного внесення змін і доповнень до законів "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість" протягом наступних років Ці зміни та доповнення було спрямовано на обмеження негативних наслідків нововведень, внесених до законодавства у 1997р.. або навіть на завуальоване повернення до окремих правил, що застосовувалися до 1997р. (так, необхідність подання експортером копій завірених банком платіжних доручень в оплату придбаних ним товарів як умова надання йому права на відшкодування ПДВ фактично означала визначення дати виникнення права на податковий кредит відповідно до касового методу). Причиною цього явища стало запровадження в 1997 р таких змін до механізмів справляння податків на прибуток підприємств і на додану вартість, які не відповідали умовам, що склалися в Україні.

Ця особливість першого етапу податкової реформи зумовила те, піо в наступні роки актуальність проблеми реформування податкової системи не лише не зменшилася, а зросла. До цього призвели, крім зазначеної, ше дві обставини. По-перше, деякі негативні тенденції в еволюції податкового законодавства після 1997р.. передусім розширення системи податкових пільг, у тому числі індивідуального характеру, та проведення широкомасштабної акції списання і реструктуризації податкової заборгованості підприємств. По-друге, однобокий характер реформування податкової системи на першому етапі реформи, а саме відсутність серйозних змін у механізмі прибуткового оподаткування громадян та деяких інших податків Як наслідок, основним завданням другого етапу податкової реформи мало стати набуття нею комплексного, системного характеру.

Реалізація цього завдання передбачала внесення узгоджених змін до всіх податкових законів, що цілком відповідало ідеї розробки та ухвалення Податкового кодексу України. Таким чином, податкове законодавства на другому етапі податкової реформи передбачалося удосконалити в процесі його кодифікації. Ця цілком конструктивна установка призвела, однак, до зволікання з проведенням другого етапу податкової реформи внаслідок гальмування процесу розробки та ухвалення Податкового кодексу.

Найбільш вагомі результати у сфері оподаткування були досягнуті у 2000 році. Для досягнення цілей програми реформ уряд з самого початку був зобов’язаний посилити бюджет ну дисципліну і поліпшити її ефективність. Зокрема, особлива увага приділялася питанням скорочення зовнішнього боргу у зв’язку з його реструктуризацією, жорсткішого контролю бюджетних витрат, заборони взаемозаліків, ліквідації податкових пільг для окремих підприємств, а також спробам поліпшення системи адміністрування та збору податків. Відносно жорстка фіскальна політика сприяла таким досягненням:

> утвердженню нульового дефіциту державного бюджету на 2000рік (вперше за період незалежності);

г виконанню консолідованого бюджету з профіцитом у розмірі 1,164 млн. гривень (перший рік. коли Україна мала бюджетний профіцит);

> прийняттю збалансованого бюджету на 2001 рік вже в грудні 2000 року;

> зменшенню державного боргу на $1,190 мли. (профіцит бюджету був витрачений переважно на погашення зовнішнього

боргу);

> подальшому зниженню частки бартерних операцій до 17,7^і. від загального обсягу розрахунків у промисловості і у 1999 році частка бартерних операцій і всіх галузях промисловості становила 32.7%. а в !99В 42,5" »/;

> реалізації соціальних витрат у розмірі 97.3% від запланованих сум.

г ліквідації заборгованості з виплати пенсій.

> збільшенню пенсій д ія більшості пенсіонерів на 11-І2" і грудні 2000 року;

> зменшенню заборгованості із заробітної плати працівникам бюджетної сфери на 52% (уряд ц іанував остаточно погасити заборгованість перед працівниками бюджетної сфери до кінця І кварталу 2001 року і взяти під контроль погашення всісі заборгованості із заробітної плати);

> переважно успішному здійсненню програми приватизації на 2000 рік (хоча фактичні доходи від приватизації становили НО. 6% від затвердженого плану );

' поліпшенню платіжної дисципліни в енергетичним) секторі

На досягнення цих результатів вплинуло, головним чином, виконання бюджету з профщитом

Доходи консолідованого бюджету на 14,5% перевищили річний план 2000 року (порівняно із4% недовиконання у 1999 році) Успішне виконання дохідної частини бюджету в 2000 році можна поясниш такими макроекономічнимн факторами:

вперше за роки незалежності Україна досягла реального економічного зростання, що спостерігалося протяго м цілого року Воно досягла 5, НУо. і це (разом з політичною стабільністю і позитивно вплинуло на виконання доходів бюджету, які ціанувалися на основі припущення про зростання ВВІ І на 2"

(що виявишся в три рази меншим від фактичного показника .

інфляція становиш 25,В"/и. Вже в період із січня по липень інфляція (1В. 7%) досягла рівня, закладеного в бюдж еті на весь рік. Такі інфляційні тенденції позитивно вплинули на збір податків, хоча це явище не можна розглядати як позитивне з погляду макроекономічної стабільності і створення довгострокових умов для стабільного економічного росту, слід зазначити поліпшення якості бюджетних доходів, а саме скорочення частки негрошових надходжень.

Однак серед факторів, що поліпшили наповиюваність бюджету, відсутні як радикальні зміни податкової системи, так і серйозні зміни у ставленні платників податків до сплати податків. Українська податкова система дотепер відзначається великою кількістю Податки та податкова система ->_к1

і

податкових пільг і звільнень від оподатковування, наданих визначеним секторам (наприклад, металургії).

З метою усунення тиску накопичених помилок і забезпечення комплексного підходу до системи оподаткування Головною державною податковою адміністрацією розроблено і представлено на обговорення проект Податкового кодексу України.

Водночас в Україні кодифікація податкового законодавства відбувається за умов:

> незавершеності процесу реформування усіх сфер господарського і суспільно-політичного життя, завершеність якого с необхідною передумовою для прийняття таких фундаментальних законодавчих актів, як Податковий. Бюджетний та інші кодекси:

> незавершеності процесу формування податкової системи, що виявляється не лише в неоднорідності її елементів, неузгодженості, суперечливості окремих законів (кодифікація сприяє розв'язанню цих проблем), а й у відсутності деяких видів податків і, відповідно, законів, що регулюють їх справляння:

> невідповідності певних елементів наявної податкової системи умовам і потребам соціально-економічного розвитку країни

За цих обставин кодифікація податкового законодавства передбачає не просто його систематизацію, а й вирішення невластивих процесу кодифікації завдань, зокрема, реформування податкової системи, доповнення її елементами, яких бракує. Однак включення до Кодексу законів або нових норм чинних законів, що не пройшли апробацію на практиці, навряд чи можна оцінити як позитивне в аспекті кодифікації явище, оскільки під час застосування їх можуть виявитися і правові прогалини, і недоречності, і невідповідність окремих положень закону погребам і можливостям української економіки, які будуть вимагати внесення змін і доповнень до Кодексу.

Враховуючи, що в попередні роки основним негативним чинником в оподаткуванні були не так вади у справлянні податків, як нестабільність податкового законодавства, слід, нарешті, реалізувати ідею мораторію на внесення змін у систему оподаткування. Водночас цс потребує глибокого аналізу, ретельного відпрацювання й обгрунтування розробленого проекту Податкового кодексу. Ми повністю поділяємо думку про необхідність його впровадження, але не згодні з тим, що це треба зробити якнайшвидше. Такий підхід буде по суті повторенням попередніх помилок.

Розробка проекту Податкового кодексу в Україні тривала кілька років. Роботу нал ним було розпочато ще у 1996 р. Однак у першому читанні Верховна Рада України розглянула Кодекс лише влітку 2000 р Зволікання з його розглядом у другому читанні та остаточним прийняттям пояснюється не стільки об'єктивними труднощами доопрацювання ухваленого в першому читанні проекту, скільки більш глибокими причинами, що потребують докладнішого аналізу.

Перша група причин лежить у теоретичній площині й пов'язана і відсутністю чіткого теоретичного уявлення про те. якою мас бути податкова система України. Зокрема, більшість українських науковців, політиків, а також широкої громадськості ше не усвідомлює податки як відносини фіскального обміну частини доходів юридичних і фізичних осіб на суспільні блага. Отже, пізнання податків ще не наблизилося до розуміння їх сутності, залишаючись на рівні описання форми прояву, яка в умовах незрілої демократії приховує, маскує їхню глибинну природу

Таке розуміння сутності податків практично означає необхіднійь насамперед визначення обсягу суспільних благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства на певному етапі його розвитку, тоді як питання оподаткування переносяться в площину забезпечення суспільної згоди на фінансування виробництва встановленого обсягу суспільних благ. Але якщо питання щодо обсягу суспільних благ, які держава повинна і може надавати за певних умов, залишаються невирішеними. важко досягти згоди стосовно конкретних обрисів податкової системи України.

Саме недостатнє усвідомлення взаємозв’язку між податками і суспільними благами стало причиною однобічних підходів до реформування податкової системи, метою яких с зниження податкових ставок за всіма основними податками.

Крім того, визнаючи, що податкова система будь-якої країни є специфічним поєднанням загального і особливого, завдяки чому забезпечується її адекватність політичній, економічній і соціальній системам певної країни, наука не дає вичерпної відповіді на питання, які особливості можуть бути притаманні податковим системам •мостсоціалістичних країн взагалі та України зокрема

Друга група причин лежить в економічній площині та пов'язана

а) з економічною зацікавленістю в недосконалому податковому законодавстві, що містить численні "податкові лазівки", використовуючи які. можна зменшувати податкові зобов'язання; б) перетворенням податків на основний інструмент конкурентної боротьби, який дат можливість виключно за рахунок податкових преференцій Податки та податкова система З,

отримувати конкурентні переваги, що робить отримувачів таких преференцій нсзанікавленими у будь-яких змінах податкового

законодавства.

Третя група причин пов'язана з політичними процесами, зокрема:

> не завершеністю структуризаціі українського суспільства, а також' такою особливістю незрілої демократії, як велика кількість політичних партій, конкуренція між якими зумовлює розмаїття альтернативних проектів Податкового кодексу і податкової реформи, що ускладнює вибір найоптимальнішого проекту;

> міцними по зиціями в парламенті сил, що представляють інтереси традиційних галузей - отримувачів пільг.

У процесі підготовки до проведення другого етапу податкової реформи в Україні виявилися різні погляди на напрямки удосконалення її податкової системи.

Концепції реформування податкової системи і Податкового кодексу України умовно можна поділити на дві групи:

0 ті. що передбачають внесення докорінних змін у структуру податкової системи, а отже, фактично означають формування нової системи;

0 ті. що спрямовані на перегляд податкових ставок, пільг і податкової бази, тобто переважно кількісних параметрів оподаткування зі збереженням системи як цілісності.

До першої групи можна віднести проекти Г. Балашова: І. Богословської. Ю. Тимошенко та О. Турчинова тощо. Незважаючи на всі відмінності цих проектів, спільним між ними є те. ІЦО вони спрямовані на скасування податків, які становлять основу податкової системи України. ПДВ і податку на прибуток підприємств як таких, що не відповідають умовам України і тому "об'єктивно не можуть бути ефективними" (І. Богословська). При цьому пропозиції Ю Тимошенко зводилися до заміни цих податків податком на кредиторську вимогу (перший варіант концепції), зі одом податком з реалізації (другий варіант), що мав справлятися за ставками 9% (базова ставка) і 5 % (для експорту та деяких інших операцій). Згідно з концепцією І. Богословської ПДВ і податок на прибуток підприємств мав замінити "обіговий податок з юридичних осіб", який би справлявся за диференційованими ставками (0; 3; 5; 7%) залежно від галузі економіки. Найбільш радикальною і водночас традиційною (оскільки ідеї єдиного податку мають глибоке історичне коріння, однак так і не були втілені в життя) виявилася

пропозиція Г. Балашова замінити більшість податків єдиним 10- відсотковнм податком на доходи.

У другій половині 2001 р. у зв’язку з падінням фіскальної ефективності ПДВ і ускладненням його відшкодування ідея скасування цього податку як неефективного в умовах трансформаційної економіки набула найбільшої популярності Відповідна пропозиція кілька разів ставилася на голосування у Верховній Раді України і хоч не здобула більшості голосів, однак отримала досить широку підтримку.

Соціальне коріння цих концепцій очевидне: скасування основних податків, що сплачують юридичні особи, відповідає інтересам національного капіталу. При цьому арі умет и на кшталт того, шо скасування ПДВ приведе до зниження всіх цін на 20%, тому передусім принесе вигоду споживачам, мають суто пропагандистський характер, оскільки автоматичне зниження цін внаслідок скасування ПДВ можливе лише в умовах адміністративного їх регулювання. За відсутності такого регулювання ефект від цього заходу може бути різним, однак практична неможливо, щоб ціни всіх товарів відреагували на нього однаково. Окрім того, заміна ПДВ багатостадійним податком з обороту унеможливлює позитивний ціповий ефект для предметів споживання взагалі, оскільки внаслідок запровадження податку з обороту за ставкою 7 чи 9 % роздрібні ціни на предмети споживання під впливом кумулятивного ефекту зростуть більшою мірою, ніж у разі справляння ПДВ за ставкою 20%. Взагалі від запровадження податку з обороту виграють лише власники підприємств базових галузей, шо суперечить довгостроковим інтересам структурної перебудови економіки України.

Скасування іншого податку - податку на прибуток - відповідає інтересам всього національного капіталу, а отже, певною мірою. її інтересам розвитку національного виробництва. Однак такий варіант реформування податкової системи практично неможливий. По-гіершс. його реалізація суттєво обмежить фінансові можливості проведення державної структурної та інвестиційної політики, що суперечить потребам трансформації економіки По-друге, формування максимально ліберально: податкової системи супроводжується, як правило, масштабним обмеженням соціальних функцій держави. Останнє водночас суперечить ідеї побудови сучасної демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Крім того, у країнах з міцними багаторічними традиціями функціонування розвиненої системи

соціального забезпечення результатом такого обмеження може бути зростання соціальної напруженості, а також руйнація всього того позитивного, то вже створено (високий рівень розвитку освіти, науки, культури, мистецтва і т. ж.), замість його розвитку і примноження. Тим часом лише наступність, спадкоємність розвитку є запорукою прогресу, руйнація ж веде до регресу, у кращому випадку до тупцювання на місці.

Друга група концепцій реформування податкової системи України спрямована на удосконалення чинної податкової системи, а не на створення нової. До цієї групи можна віднести проекти Податкового кодексу, розроблені народними депутатами В. Губським.В.. О Сергієнкомі. Ю. Кармазіним. а також урядовий проект Податкового кодексу, ухвалений у першому і другому читаннях, інші проекти законів Розглянемо принципові підходи до визначення в названих проектах напрямів удосконалення основних видів податків ПДВ, податку на прибуток, прибуткового податку з громадян.

Пропозиції щодо реформування ПДВ включають зниження його ставки (до 17 чи 15%) та запровадження диференційованих ставок податку.

Об'єктом гострих дискусій стало реформування прибуткового податку » громадян Обговорювалися такі напрямки його

удосконалення:

•* підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або запровадження соціальної податкової пільги:

■*" запровадж ення пропорційного або малопрогресивного податку, що стягується за двома - трьома ставками замість п'яти.

"ро зтягування " податкової шкали і зниження максимальної ставки податку:

запровадження індексації податкової шкали.

Необхідність підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (у разі його збереження) с питанням, яке ні в кого не викликає сумнівів, суперечки ведуться лише з приводу його конкретної величини 3 позицій теорії оподаткування така величина має визначатися величиною прожиткового мінімуму (фізіоло- і ічного, а в країнах з високим рівнем розвитку соціального). Практично вона визначається з урахуванням й інших факторів, зокрема рівня доходів держави і бюджетних обмежень. Ідеться передусім про те, що проблематично встановити неоподатковуваний мінімум на рівні прожиткового, якщо мінімальна заробітна плата є нижчою за останній.

У проектах Податкового кодексу України, стверджених Верховною Радою України в першому і другому читаннях, неоподатковуваний мінімум пропонувалося замінити соціальною пільгою На думку розробників цих проектів, відмінність між неоподатковуваним мінімумом і соціальною пільгою поляї ас у тому, що на величину першого зменшується дохід, що підлягає оподаткуванню. а на величину другого сума нарахованого податку. Крім того, відповідно до проекту Податкового кодексу, затвердженого в першому читанні, соціальна пільга мала надаватися не всім, а лише певним категоріям громадян. Зокрема,її передбачалося встановити у відсотках до мінімальної заробітної плати і надавати громадянам, місячний дохід яких не перевищує 540 грн, а також деяким іншим категоріям громадян. Згідно з проектом Кодексу, затвердженим у другому читанні, соціальну пільгу в обсязі 2%величини граничного доходу, до якого застосовується перша (мінімальна) ставка податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року, пропонувалося надавати всім категоріям платників.

Вибір між запровадженням податкових вирахувань для всіх платників чи для окремих їх категорій залежить від ступеня прогресивності податкової шкали. У разі застосування помірно прогресивного податку доцільно використовувати неоподатковуваний мінімум або соціальну пільгу для всіх платників. У разі запровадження малопрогрссивного податку з двома ставками, де гранична ставка не перевищує 20-25%. доцільніше застосовувати соціальну пільгу для окремих категорій платників, яка може дещо зменшити несправедливість, викликану зниженням рівня податкової прогресії.

Проблема визначення рівня податкової прогресії є найбільш дискусійною. Загострення зазначеної дискусії в Україні пов'язано передусім із зовнішніми чинниками, зокрема із запровадженням у Росії пропорційного податку зі ставкою 13%.

Активне обговорення ідеї пропорційного податку має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Серед об'єктивних причин називають, як правило, дві:

О територіальна близькість України до Росії, яка змушує враховувати такий чинник, як можливість від/ииву трудових ресурсів;

О сприяння легалізації доходів.

Суб'єктивною причиною є надзвичайна привабливість пропорційного податку для громадян з високим рівнем доходів, які

0 і римують найбільшу вигоду від його запровадження Податки та податкова система

1

—

Запровадження названого податку необхідно розглядати переважно як вимушений захід, спричинений тим, шо в специфічних умовах певних постсоціалістичних країн прогресивний податок виявився нездатним чинити коригуючий вплив на соціальне розшарування населення. Внаслідок трансформації частини заробітної плати у процентні доходи, її виплати неврахованою готівкою та застосування інших методів приховування доходів заможні верстви населення мають можливість суттєво зменшувати свої податкові зобов'язання, тому основними платниками податку стають громадяни з низькими та середніми доходами.

За цих умов пропорційний податок на доходи громадян покликаний сприяти розв'язанню таких завдань: виявити доходи, що приховувалися; поступово змінити модель поведінки платників, сприяти формуванню нових податкових традицій і культури; зменшити податковий тягар на законослухняних платників.

Поряд з ідеєю пропорційного податку чимало прихильників отримала ідея малопрогресивного податку, що справляється за двома-трьома ставками. Саме такий податок пропонується в проекті Податкового кодексу, прийнятому і в першому, і в другому читаннях. Якщо в проекті, ухваленому в першому читанні, було передбачено двоступеневу податкову шкалу зі ставками 10% (обкладаються доходи до 6480 грн. за рік включно) і 20% (понад 6480 грн за рік), то в проекті, ухваленому в другому читанні, - триступеневу податкову шкалу зі ставками 10% (обкладаються доходи до 7200грн. за рік включно). 15% (від 7200 до 72000 грн. за рік включно) і 25% (понад 72000 грн. за рік).

Щодо податку на прибуток підприємств, то дискутувались як альтернативні передусім такі напрямки його реформування зниження ставки податку для всіх суб’єктів господарювання та підвищення норм амортизаційних відрахувань.

Прихильниками першого напрямку реформування податку на прибуток висувалися такі аргументи на захист своєї позиції:

> щодо необхідності паралельного реформування податку на доходи фізичних осіб і нарахувань на фонд заробітної плати до соціальних фондів (единого соціального податку) як необхідної умови успішного проведення реформи;

> щодо зростання внаслідок реформи надходжень від податку па доходи фізичних осіб і єдиного соціального податку (з 2,4% від ВВП у 2000 р. до 3.3% від ВВП у 2002 р і з 7.4 до 7.5% від ВВП відповідно) Таке зростання, на думку окремих експертів.

Зумовлене не лише виведенням частини заробітної плати з "тіні". а и іншими чинниками, зокрема. використанням частини виграш) від зниження податкового навантаження на працю, на підвищення заробітної плати, а також зростанням вартості робочої сили внаслідок зміни кон'юнктури на ринку пращ Цс свідчить про те. що результатом реформи стало не лише зниження податкового тягаря, а й зростання до ходів населення, г щодо комплексного характеру причин ухилення від податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального податку, подолання яких вимагає комплексних заходів, а не лише зниж ення ставок цих податків.

Прихильниками першого напрямку реформування податку на прибуток висувалися такі аргументи на захист своєї позиції:

О Зниження ставки податку ставить всіх суб'єктів господарювання в рівні економічні умови, отже, відповіла* принципу нейтральності податку, який сучасна фінансова наука розглядає як фундаментальний принцип, що слугує орієнтиром удосконалення справляння корпоративного податку в усіх країнах. Натомість підвищення амортизаційних відрахувань створює пільгові умови для великих фондомістких підприємств і несприятливі умови для малих і середніх підприємств.

0 Підвищення норм амортизації може призвести до перетворення частини прибуткових підприємств з низьким рівнем рентабельності на збиткові. Враховуючи право переносити балансові збитки підприємств на наступні податкові періоди, це зумовить значне зменшення надходжень до бюджету від податку на прибуток не лише у короткостроковому періоді, а й у довгостроковій перспективі.

Основним аргументом прихильників ідеї підвищення норм амортизації є тс. що воно створює кращі умови для підприємств, які нарощують основні фонди, отже, є своєрідним стимулом до оновлення їх і розширеного відтворення Цей аргумент, однак, викликає сумніви, оскільки збільшення сум нарахованої аморіизації не с гарантією використання їх виключно на інвестиційні цілі Зокрема, за даними Міністерства економіки України, у 2000 р. 45% нарахованої амортизації використано не за призначенням

Наведені аргументи можна доповнити ще одним Підвищення норм амортизаційних відрахувань може призвести до погіршення становища збиткових і низькорентабельних підприємств. Внаслідок зростання витрат виробництва або збільшення їх збитків, або ці

підприємства будуть змушені підвищити ціни, то вплине на конкурентоспроможність їх продукції й може погіршити умови її реалізації. Ці теоретичні викладки підтверджуються даними вибіркового обстеження підприємств України, проведеного у 1999р. низкою уповноважених установ. Воно засвідчило, що 61% обстежених підприємств постраждали від суттєвого зростання собівартості продукції, зумовленого віднесенням прискореної амортизації на витрати виробництва. Лише 13,5% підприємств виявили зацікавленість у застосуванні прискореної амортизації.

Розвиток процесів реформування податку на прибуток підприємств, однак, пішов іншим шляхом - поєднання знижки з 1 січня 2004 р. ставки податку до 25% з одночасним підвищенням норм амортизаційних відрахувань і розширенням валових витрат, отже, звуженням податкової бази.

Численні концепції реформування податкової системи України суттєво ускладнили вибір найпрнйнятнішої з них. Цей вибір можливий лише в разі визначення критерію, відповідно до якого він мас здійснюватись. Таким критерієм може бути забезпечення адекватності податкової системи моделі правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Розглянемо напрями вдосконалення податкової системи, що відповідають цьому критерію.

Реформування податкової системи України передбачає розв'язання двох груп проблем:

0 вдосконалення інституціонапьних умов оподаткування;

® вдосконалення власне податкової системи: її складу, структури та окремих елементів.

Але існує серйозна загроза, що затяжний процес прийняття податкового законодавства ще більше погіршить суть нової податкової системи та призведе до розладу бюджетної політики країни.

На завершення аналізу напрямків удосконалення податкової системи України варто зупинитися на особливостях цієї системи реформування на сучасному етапі, оскільки особливості проведення реформи в перспективі позначаться на її соціально-економічних наслідках. Розглянемо ці особливості.

О Основні напрямки податкової реформи в Україні визначаються відповідно до свідомого вибору моделі її соціально- економічного розвит ку та державного регулювання. Це означає стихійне формування певної моделі державною регулювання, масштаби якого будуть визначатися можливостями фінансового

забезпечення державної діяльності, що складуться внаслідок проведення податкової реформи і можуть не відповідати проголошеним намірам побудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

© Концепції реформування та кодифікації податкової системи України не мають належного теоретичного обгрунт ування, що стало серйозною перешкодою на шляху вибору найпрнйнят пішої концепції.

© Напрями реформування податкової системи, визначені в проектах Податкового кодексу, розглянутих > першому і другому читаннях, не відповідають тим. що втілені в ухвалених наприкінці 2002 р першій половині 2003 р. законах. Останніми передбачено більш радикальні зміни в системі оподаткування, особливо щодо оподаткування доходів громадян. Зазначене свідчить про недоцільність подальшого розгляду проекту Податкового кодексу, що пройшов друге читання, оскільки зафіксована в ньому модель податкової системи втілює концепції вчорашнього дня і потребує оновлення.

О Успішне проведення податкової реформи в Україні ускладнюється внаслідок орієнтації на одночасний перегляд ставок всіх основних податків без пошуку адекватних шляхів компенсації можливого зменшення надходжень до бюджету держави, оскільки окремі заходи, спрямовані на розширення податкової бази, поєднуються із заходами, шо призведуть до її звуження.

0 Здійснені кроки на шляху реформування податкової системи України спрямовані переважно на зменшення податкового тягаря, а також на удосконалення механізму справляння основних податків. У більшості випадків, однак, зміни до механізму утримання податків вносилися без урахування особливостей інституціонального і макро- економічного середовища, в якому складаються податкові відносини, внаслідок чого вони призвели не до удосконалення, а до зниження ефективності адміністрування податків Таким чином, реформування податкової системи України набуло суперечливого характеру і матиме неоднозначні наслідки.

2ЯІ

0 Завдання реформування податкової системи України не пов’язуються з формуванням концепції узгодженої податкової і бюджетної політики, недостатньо враховують загальнонаціональні інтереси, передусім інтереси задоволення суспільних потреб у виробництві достатньої КІЛЬКОСТІ ЯКІСНИХ Податки та податкова система

суспільних благ, що мас фінансуватися за рахунок податкових надходжень до державного бюджету.

Все не свідчить про необхідність подальших пошуків шляхів удосконалення податкової системи України, формування системи, адекватної особливостям і потребам розвитку української економіки, держави, суспільства, а отже, про необхідність нових наукових досліджень.