Ефективність пропорційної виборчої системи на місцевому рівні

Наскільки ефективною виявилася пропорційна система на місцевих рівнях? Які плюси та мінуси вона принесла?

Як завжди в таких випадках, ми в Україні звертаємо увагу на досвід інших країн.

А чим керувалися наші посадовці, запроваджуючи пропорційну систему і саме у такому вигляді? Не розхвалюючи і не критикуючи нову виборчу систему в Україні, не можна не погодитися з тим, що не було зроблено жодних економічних, суспільних та політичних досліджень з цього приводу і на жаль вже вкотре нам доводиться визначати позитивні сторони та недоліки вже на практиці.

Прихильники нового законопроекту про місцеві вибори, аргументуючи його впровадження, вказували на те, що він дасть змогу зменшити невиправдану кількість політичних партій, різницю між якими не розуміють навіть ті, хто їх реєструє, не кажучи про звичайних громадян. Це в подальшому має призвести до політичної структуризації суспільства. А головне, за нової системи зникне всеохоплююче використання адміністративного та грошового ресурсу з розподілом та купівлею цілих округів, коли громадянин вже фактично не мав вибору. Дійсно мажоритарні місцеві вибори в Україні перестали відображати волевиявлення населення. За даними територіальних комісій, все більше виборців ставило позначку навпроти клітинки «не підтримую жодного» (до 40% у великих населених пунктах). Враховуючи таку тенденцію, вибори до місцевих рад в місті Чернігів, а також Прилуках та Ніжині взагалі могли не відбутися, так як неможливо було б сформувати депутатський корпус місцевих рад.