МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПРІОРИТЕТИ СВІТУ ТА УКРАЇНИ В ПОШУКАХ НОВОГО ФІНАНСОВОГО КОНСЕНСУСУ

В контексті сучасних макроекономічних дисбалансів, сформулювалось одне з ключових питань порядку денного провідних регулюючих установ світу - ефективна стратегія переходу від таргетування інфляції до більш збалансованого державного управління і зміщення акцентів на користь реального сектору.

Демонструючи певне квазінаукове сум’яття, автори докладу МВФ «Переосмислена макроекономічна політика» [1] від лютого 2010р. задаються питанням, чи справедливо вважати, що значне зменшення коливань валового випуску і рівня інфляції в період “Great moderation” 1985 - 2007 рр. (досл. - «Велика помірність», [1, Р.7]) є саме результатом «вдалої» монетарної політики, або причина у тимчасовому скороченні кількості економічних шоків і структурних змін?

Так чи інакше, але варто констатувати, що стабільність інфляції та різниці фактичного і потенційного випусків (output gap) можуть спостерігатись при неприйнятній динаміці цін активів, кредитних агрегатів і структурі виробництва [2] (наприклад, при переінвестуванні у нерухомість,

переспоживанні, високому дефіциті поточного рахунку). Крім того, низька інфляція і її прив’язаність до інструменту процентних ставок сильно зменшують маневреність монетарної політики. Згадаємо, що в докладі Дж.Йеллен [3] широко обговорювалась проблема «невиконання» правила Тейлора^[3] на ряду з питанням про допустимість політики нульової відсоткової ставки (Zero interest rate policy, ZIRP))^[4].

Так, на офіційному сайті Федерального Резервного Банку Нью-Йорка 29 Серпня 2012 р. була розміщена стаття від редактора Liberty Street Economics K. Garbade и J. McAndrews під назвою “If Interest Rates Go Negative . . . Or, Be Careful What You Wish For” («Якщо процентна ставка буде негативною... Або, обережніше з вашими бажаннями»), вилучена пізніше. Зокрема, в тексті наведено кілька припущень відносно того, як виглядатиме «опортуністична» поведінка економічних суб’єктів в ситуації з від’ємними відсотковими ставками.

Оцінки, зроблені на основі правила Тейлора, показали, що в США ставка могла б бути знижена ще на 3-5%, опинившись номінально нижче нульової відмітки (і ще більш від’ємною у реальному вимірі). Однак, проблема моделі Тейлора полягає в тому, що вона ніяк не описує нетрадиційні інструменти ФРС, такі як політика кількісного пом’якшення (QE). Відповідно, проблема подальшого зниження відсоткових ставок (і пастка ліквідності) починаючи з 2009 р. нерозривно пов’язана з державною програмою викупу активів: на 1,7 трлн. дол., 600 млрд. дол. і на 40 млрд. дол. щомісячно (за попредніми оцінками тримаючи ставку на нульовому рівні до 2015 р., не відміняючи програму Твіст), що, до речі, девальвує доларову валюту і знецінює борг країни, хоч і загрожує інфляційними стрибками. Аналогічну політику проводять ЕЦБ разом з ЕСМ (Европейським Стабілізаційним механізмом), а також Японія і Китай.

Однак, визнаючи неактуальність правила Тейлора в нових монетарних умовах практично необмеженого розширення грошової маси в США, тим не менш, уряд США (в силу переважно політичних мотивів), не вдався до широкого впровадження бюджетної політики і скорочення бюджетного дефіциту (8-10% ВВП за даними ФРС), і неохоче декларує біля нульові відсоткові ставки.

Більше того, згідно даних офіційного сайту Ради управляючих ФРС, індексований показник відсоткових ставок або, іншими словами, реальні відсоткові ставки вже є від’ємними.

Однак, варто відмітити, що подібна, на перший погляд, доволі революційна практика вже застосовувалась, наприклад у Японії в кінці 1990-х рр., коли ставки по короткостроковим державним зобов’язанням були від’ємними (номінальні) і кілька іноземних банків проводили з ними операції п депозитам, номінованим у єнах [4].

З точки зору української економіки світова проблема ліквідності деформується під тиском всієї гамми наслідків Вашингтонського консенсусу, відтак економічної незахищеності. Так, не дивлячись на самобутність вітчизняних економічних проблем, рішення, оголошене у квітні 2011 головою МВФ Домініком Стросс-Каном, тим не менш, є вельми актуальним. Зокрема, «хірургічне втручання» у фінансовий сектор головних валютних емітентів світу неодмінно впливатиме на динаміку структури економіки України, оскільки вона у високій мірі залежна від поточної кон’юнктури ззовні. Крім того, варто оцінити наміри «конструювання навої макроекономічної системи», де «маятник хитнеться від ринку до держави і від порівняно простих речей до більш складних». [5] Тим не менш, Україна не в змозі рухатися паралельно світовому тренду макроекономічного регулювання через економічну незрілість і периферійну економічну роль.

Список використаних джерел

1. O. Blanchard, G. Dell’Ariccia, P. Mauro. “Rethinking Macroeconomic Policy”, IMF Staff Position Note, February 2010, SPN/10/03, pp. 2-19, URL: http://www.imf.org/external/pubs/ft/spn/2010/spn1003 .pdf

2. М.Хазин. Кризис современных экономических концепций как отражение общественно-исторических проблем. http://worldcrisis.ru/crisis/146471

3. Janet L.Yellen. Perspectives on Monetary Policy / Boston Economic Club Diner. Boston. Massachusetts: Federal Reserve Bank of Boston. June 6, 2012. 38 p.

4. Era Dabla-Norris and Holger Floerkemeier. Transmission Mechanisms of Monetary Policy in Armenia: Evidence from VAR Analysis // IMF Working Paper, Middle East and Central Asia Department: November 2006. - 27р.

5. А. Ваджра. Стратегические идеи МВФ: от «Вашингтонского консенсуса» до «Мирового правительства» // Однако, - апрель 2011

http://www.odnako. org/blogs/show_10071/

Катренко Я.А.,

старший викладач, Інститут управління та економіки освіти, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова