Екостан земельних угідь

Сільськогосподарське землекористування є домінуючим видом природокористування області, оскільки с/г землі займають 83,5% території. Із 1382,4 тис. га загальної площі рілля становить 846,7 тис.

Структура земельного фонду області є розбалансованою через невідповідності між земельними угіддями і природною та агрокультурною рослинністю. Вона не зазнала принципових змін з 70-х років XX ст., незважаючи на ряд об’єктивних передумов:

- високий відсоток (26,9%) орних земель на схилах крутизною більше 3°;

- низький відсоток (14,4%) вкритих лісом площ;

- низький відсоток (12,2%) земель, зайнятих луками і пасовищами;

- поява нової категорії земель - перелогів (близько2,0 %) у структурі земельного фонду;

- наявність значної частини (19,7%) малопродуктивних та деградованих земель;

- наявність перезволожених і заболочених земель (13,9%) у структурі сільськогосподарських угідь.

Таблиця 9.1

Структура використання земельних ресурсів [207]

Значного поширення на території Тернопільської області на-була ерозія.

Найменш розчленованими є межиріччя річок Серету і Стрипи, Серету і Збруча, а також Малополіська низовина. Значна кількість сільськогосподарських угідь області займає схили крутизною понад 5°, що стимулює розвиток ерозії і значно утруднює обробіток землі сільськогосподарською технікою. Близько 2% сільськогосподарських угідь - це схили крутизною понад 10°, а тому негайно слід припинити їх використання для сільськогосподарських потреб.

Обмежуючим чинником використання сільськогосподарських угідь, який знижує їх продуктивність, утруднює обробіток, є кам’янистість, яка визначається наявністю валунно- кам’яного матеріалу у ґрунтовому шарі до 50 см углибину. Загальна площа кам’янистих сільськогосподарських угідь у межах області становить 19 тис. га, у тому числі ріллі - 15 тис. га.

Несприятливою природною властивістю ґрунтів є їх кислотність. Загальна площа кислих ґрунтів області - 485 тис. га.

Найкращі для сільськогосподарського використання землі розташовані в центральних і південно-східних районах області (Гусятинському, Тернопільському, Теребовлянському, Чортківському). Найбільша частка малорентабельних земель - у Бережанському та Монастир иському районах.

Загальний коефіцієнт антропогенного навантаження на земельні угіддя в Тернопільській області становить 3,6.

За умови сильної ерозії з ґрунтової поверхні щороку змивається шар (2-5 мм) ґрунту: за 10 років товщина зруйнованого шару ґрунту становить 20-50 мм, за 100 років - 200-500 мм (20-50 см). У той час, як за століття в природних умовах формується лише 2-5 см ґрунтового покриву. Таким чином, процеси деградації, руйнування ґрунтів на території області в десятки разів інтенсивніші за процеси ґрунтоутворення. Така тенденція є загрозливою для одного із найцінніших природних ресурсів області.

Унаслідок площинного змиву ґрунти найбільше втрачають тонкі частинки, збагачені гумусом та елементами мінерального живлення рослин, і стають легшими, менш родючими, збідніли-ми на частини з великою поглинаючою здатністю, змінюють структуру. За період з 1991 до 2008 року вміст гумусу в орному шарі ґрунту зменшився від 3,27% до 3,01%.

До процесів руйнації ґрунтів належать: хімічне забруднення внесенням мінеральних добрив і отрутохімікатів, закислення ґрунтів кислотними опадами, виснаження ґрунтів за рахунок зменшення вмісту поживних речовин, порушення механічної структури ґрунту за рахунок обробітку полів важкою, великогабаритною технікою.

У 1998-2003 рр. в області у середньому на 1 га посіву вносилось до 36 кг мінеральних добрив. Сьогодні обсяги використання мінеральних добрив у рільництві зростають. Внесення за-собів хімічного захисту рослин залишилось у межах 2,0-3,0 кг/га.

Забруднення ґрунтів важкими металами, органічними і мінеральними добривами, отрутохімікатами, радіонуклідами, нафто-продуктами призводить до зміни їх хімічного складу, росту концентрації забруднювачів, деградації ґрунтової мікрофлори та мікрофауни, зміни характеру ґрунтотворних процесів.

Занепокоєність викликають ґрунти, забруднені радіонукліда-ми цезію та стронцію, які активно поглинаються і накопичують-ся в ґрунтових профілях, а з них поступають до рослин.

Якісний стан земель постійно погіршується за рахунок безгосподарного ставлення до землі, помилкової стратегії максимального залучення земель до обробітку, недосконалої техніки і технології обробітку землі, незбалансованої цінової політики, невиконання природоохоронних заходів.

Складною соціальною проблемою сільського господарства є поглиблення деградації земель через загострення суперечностей між використанням та відновленням продуктивного потенціалу ґрунтів та їх екологічних функцій. Результати агрохімічного обстеження сільськогосподарських земель показали відчутне скорочення в ґрунтах поживних речовин унаслідок зменшення обсягів внесення органічних та мінеральних добрив, меліорантів та відчуження з урожаєм поживних речовин. У структурі внесених за 2007-2009 роки мінеральних і органічних добрив спостерігається тенденція до переважання внесення мінеральних речовин, провідне місце серед яких належить азотним добривам (рис. 8.2).

Істотне обмеження розвитку тваринництва, призвело до по-дальшого скорочення кількості органіки на землях більшості адміністративних районів за винятком Теребовлянського, Підволочиського, Лановецького, Збаразького і Тернопільського. Якщо 1991 року на 1 га ріллі вносилося 8,2 т органічних добрив, 1996 року - 3,8 т, у 2009 року - менше однієї тони (0,5 т), у 2012 - 0,4 тони.

У 8 разів за той же період зменшилося використання в землеробстві вапнякових та гіпсових матеріалів, що неминуче посилить процеси подальшого підкислення і засолення ґрунтів. Кислу реакцію ґрунтового розчину має близько 50% ріллі.

Територіально деградація ґрунтово-земельного покриву най-більш інтенсивно простежується в горбогірних районах області, вододільних надмірно розораних ділянках, у долинах річок, око-лицях населених пунктів. У розрізі адміністративних районів найінтенсивніша деградація ґрунтового покриву спостерігається в Козівському, Зборівському, Лановецькому, Підволочиському, Збаразькому, Тернопільському і Теребовлянському районах.

У південних районах області (Чортківському, Бучацькому, Борщівському та Заліщицькому) деградованість ґрунтового покриву посилена за рахунок їх радіаційного забруднення.

Відповідно до наявних відомостей та моніторингу стану використання земель в області обробляється понад 220 тис. га еродованих та ерозійно-небезпечних земель, значна частина яких приурочена до схилових місцевостей, з них, на схилах від 3° до 5° розміщено - 91,0 тис. га, від 5° до 7° - 42,0 тис. га, більше 7° - 14,5 тис. га [52].

Згідно з проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в області виведено з активного використання і залужено чи переведено в природні кормові угіддя 28,4 тис. га малопродуктивної і деградованої ріллі. З 2003 до 2007 роки проведено робіт з відновлення (рекультивації) порушених земель на площі 25,05 га на суму 834,6 тис. грн., однак за 2009 рік рекультивовано лише 3 га земель. Водночас упродовж 2005-2009 років виведено з інтенсивного використання деградованих земель, які потребують проведення рекультиваційних та ренатуралізаційних заходів, площею понад 8310,0 га.

За останні роки в регіональному землекористуванні все помітнішими стають позитивні тенденції, які призводять до покращення екостану земельних ресурсів, а саме: стабілізація площ орних земель, зростання часток залужених і заліснених земель, обмеження обсягів

Прикладна екологія внесення мінеральних добрив і отрутохімікатів, зростання контурності полів, збільшення площ обробітку малогабаритною технікою, відродження традицій землекористування, поява реальних власників землі.

Рис. 9.2. Обсяги внесення мінеральних і органічних добрив 2012року (за адміністративними районами Тернопільської області, т)

Вагомий вплив на екологічний стан ґрунтово-земельної поверхні має надрокористування. Станом на 1 січня 2012 р. в об-ласті експлуатувалося 242 кар’єри та проводяться виробки корисних копалин, які займають 1 096,4 га площі. Упродовж останніх років спостерігається розширення видобутку пісковику будівельного, вапняку будівельного, піску, і скорочення видобутку травертину, суглинку, торфу.

Значна частина кар’єрів, за даними Держуправління з охорони навколишнього природного середовища, експлуатується без належного оформлення права користування, з порушенням по-рядку проведення робіт, у тому числі розкривних. Гірничо-видобувні кар’єри та виробки є найбільш небезпечними для унікальних природних комплексів Товтрового пасма, долини Дністра, Кременецьких гір, Опільського горбогір’я. Видобуток доломіту, Геоекологічна ситуація ( на матеріалах Тернопільської області) вапняку, гіпсу, піску призводить до руйнації природних ландшафтів, втрати їх унікальних особливостей, естетичності, при-вабливості.

Розробка родовищ корисних копалин залежить від матеріально-технічної забезпеченості надрокористувачів, що призводить до непланомірного видобутку мінеральної сировини і не­своєчасного проведення всіх інших видів робіт.

На багатьох родовищах корисних копалин неякісно проводяться розкривні роботи. Родючий шар ґрунту не знімається або знімається частково, переміщується у відвали разом з підстилаючими породами, а на родовищах цегельної сировини йде у виробництво цегли.

Незадовільно проводять роботу надрокористувачі щодо повернення відпрацьованих земель. Мають місце відхилення від існуючого порядку відведення й обліку земельних ділянок для розробки надр (У багатьох випадках просування фронту робіт стало неможливим, оскільки в межах затверджених гірничих відводів розпайовано землі та видано державні акти на право постійного користування землею). В області 2 523 га порушених земель, з них 1 125,2 га - відпрацьованих, що підлягають ре-культивацїї. 2007 року рекультивовано всього 3,4 га, 2009 - 3 га проти 76 га рекультивованих 1978 року. Зовсім не відновлюють порушених земель сільгосппідприємства. Отож сучасні темпи рекультиваційних робіт є незадовільними, навіть простежується тенденція до призупинення обсягів рекультивації.

Надрокористування призводить до посиленої антропогенізації ландшафтів, деградації всіх природних компонентів, кардинальної зміни ландшафтотворчих процесів. Однак вказані зміни і перетворення характерні для незначних територій, на яких відбуваються гірничо- видобувні процеси (0,07% загальної площі).

Гірничовидобувна промисловість - це провідне промислове виробництво в межах Товтрової гряди. Тільки за матеріалами топографічної карти, у межах тернопільської частини кряжу роз-ташовано близько 49 кар’єрів з видобутку каменю, піску, глини і десятки запроектовано відкрити у найближчий час. Глибина кар’єрів коливається від 2 до 70 метрів (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

Кількість кар’єрів Товтрового кряжу (за глибиною)

Оскільки відносна висота товтрових горбів сягає 40-60 метрів, то кар’єри здатні "нівелювати" Товтрове пасмо, зрівняти його з поверхнею Подільського плато. Кар’єрними розробками руйнуються г. Хоми, г. Крайній Камінь, г. Старий Збараж, г. Монастир, г. Назарова, що мають висоти більше 400 метрів. Це знакові горби, оскільки вони репрезентують окремі ландшафти Товтрового пасма.

Якщо середній радіус кар’єру з відвалами і під’їзними шляхами становить близько 150 м, то площа гірничорудних розробок - 760 га. Порівняно з площею Товтрового пасма це незначна територія (2,0%). Однак видобувні роботи, пов’язані з діяльністю екскаваторної техніки і транспортних засобів, гірничопереробних підприємств, спричиняють істотні забруднення території. Гірничорудні розробки призводять до глибоких змін природних процесів і природних компонентів, зокрема деградації рослинного і тваринного світу, ґрунту, літогенної основи ландшафту. Змінюється водний і тепловий баланс терторії, геохімічна ситуація. Відбувається процес антропогенної модифікації природного ландшафту в ландшафт антропогенний. Гірничорудні ландшафти стають основним джерелом змін геохімічних параметрів навколишніх ґрунтів, вод, атмосфери. Концентрація забруднювачів на певній території сприяє формуванню геохімічних аномалій, які є причиною істотних змін навколишнього ландшафту, першопричиною не передбачуваних змін живих організмів, у тому числі організму людини. У межах трьох ландшафтних округів Товтр зосереджено від 4

Прикладна екологія до 17 кар’єрів, у середньому 1 кар’єр на чотирьохкілометровому відтинку.

9.1.2