Екостан водного середовища

Річкова мережа області - це 1 400 річок загальною довжиною близько 6 064 км. Основу складають маловодні річки, струмки і потічки. Середня довжина пересічної річки області - 3,6 км.

Серед особливостей малих річок Тернопільщини, які доцільно враховувати при веденні господарської діяльності, відзначають:

- необхідність заліснення або залуження місць витоку річок та взяття їх під охорону;

- наявність більших водозбірних площ у верхів’ях річкових басейнів, які потребують строгої регламентації землекористування;

- домінуючий характер живлення за рахунок атмосферних опадів (50-80%), що передбачає певні особливості підстилаючої поверхні для кращого засвоєння та акумуляції води, зменшення ерозійних процесів;

- істотні коливання обсягів стоку відповідно до пір року, що передбачає регулювання сезонних обсягів водозаборів;

- відносна маловодність річок, яка вимагає дієвої регуляції змиву і скидів забруднювачів з метою збалансування часток чистої води та забруднювачів у співвідношенні не менше 30:1;

- наявність відведених на місцевості у долинах річок водоохоронних зон для запобігання безпосередніх змивів і стоків у річище.

Водні ресурси області представлені поверхневими та підземними водами. Загальний обсяг річкового стоку становить 7,26 км³. У маловодні роки сумарні водні ресурси зменшуються в 1,8 рази. Основним джерелом водопостачання є місцеві водні ресурси (поверхневий стік річок) та запаси підземних вод.

Забезпечення водою галузей господарського комплексу області та населення здійснюється з поверхневих та підземних джерел. За даними державної статистичної звітності за 2012 рік, загалом по області забрано 87,3 млн. м³ води, у тому числі з поверхневих джерел - 59,9 млн. м³, підземних - 26,4 млн. м³. У порівнянні з 2009 р. забір води збільшився на 18,1 млн. м³, а у порівнянні з 2000 р. - збільшився на 15,2 млн. м³.

Це обумовлено зменшенням використання води у промисловості, сільському, житлово- комунальному, рибному господарствах за рахунок зменшення обсягів виробництва і зростання вартості води. Так, використання води на побутово-питні потреби (з розрахунку на одну особу) скоротилося з 29 м³ 2000 року до 14 м³ 2009 року. Іншою причиною зменшення водоспоживання у житлово-комунальному господарстві, за офіційною статистикою, є необлікованість індивідуальних водозаборів громадян.

Непродуктивні втрати води при транспортуванні її до споживача складають 7,7 млн. м³, або 11,5% від загального водоспоживання. Це є наслідком високої зношеності водопровідних мереж, несправності запірної арматури, що супроводжується численними проривами трубопроводів.

Найбільше води споживає суспільно-господарський комплекс м. Тернополя, Зборівського, Козівського, Лановецького і Гусятинського адміністративних районів (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Співвідношення забору води для використання з поверхневих водних об’єктів

У структурі водозабору для використання з підземних джерел 72% припадає на потреби м. Тернополя, решта 28% - на потреби інших міст і містечок, сільських населених пунктів області (рис.

На потреби різних галузей господарства використано 87,3 мли. м³ води, у т. ч. на потреби промисловості - 26,4 мли. м³, сільського господарства - 2,4 млн. м³, житлово-комунального господарства - 15,3 млн. м³, ставково-рибного господарства - 30,2 млн. м³ (рис. 9.5).

? м. Тернопіль ? Решта території

Рис. 9.4. Співвідношення забору води для використання з підземних джерел

Споживання води із основних басейнів річок області характеризується нерівномірністю. Найбільше використано води із басейнів річок Серет, Стрипа, Нічлава, Горинь. Менше забирається води із басейнів річок Збруч, Коропець, Іква.

Основними споживачами води в басейнах річок області є рибництво, комунальне господарство, промисловість, сільське господарство (рис. 9.6).

Найбільшими споживачами води в області є комунальне підприємство "Тернопільводоканал", BAT "Текстерно", Чортківський ВУВКГ, BAT "Тернопільський м’ясокомбінат", BAT "Ватра", BAT "ТРЗ "Оріон", BAT "ТеКЗ", КБ "Промінь", підприємства спиртової і цукрової галузей, підприємства рибного господарства - обласний рибокомбінат та міжгосподарські підприємства з вирощування риби.

У поверхневі водні джерела за 2012 рік відведено 75,1 мли. м³ зворотних вод, у тому числі неочищених - 0,7 мли. м³, недостатньо-очищених - 1,6 мли. м³, нормативно очищених - 19,7 мли. м³, нормативно-чистих без очистки - 50,2

Рис. 9.5. Кількісні показники споживання свіжої води галузями господарства, мли. м³

Ck 3%

Рис. 9.6. Співвідношення видів потреб використання води за 2012рік, %

мли.

Найбільші обсяги скидання зворотних вод у поверхневі водойми спостерігаються на підприємствах житлово-комунально-го господарства (відведено 24,0 млн. м³). Ці підприємства є основними забруднювачами поверхневих вод: у річки відводиться 100% від загального обсягу забруднених зворотних вод [52]. Сільськогосподарські підприємства відводять у поверхневі водні об’єкти 50,4 млн. м³ зворотних вод без урахування забруднених.

І Скинуто стічних вод ‘ Нормативно очищених І

І____ Забруднених_____________________________________________________________________ |

Рис. 9.7. Кількісні показники (зароками) скидання зворотних воду поверхневі водні об’єкти

Ускладнює екостан водного середовища області незадовільний рівень розвитку екологічної інфраструктури: не функціонують очисні споруди в Борщові, Хоросткові, Зборові, Ланівцях, Підволочиську. Неналежний технічний рівень експлуатації очисних споруд у Кременці, Почаєві, Шумську, Теребовлі, Козові, Чорткові, Монастириську та ряді інших населених пунктів. Не забезпечена належна очистка стічних вод на Тернопільському м’ясокомбінаті, Бучацькому, Монастириському, Бережанському, Вишнівецькому та Лановецькому молокопереробних під-приємствах. На картосхемі (рис. 9.8) показано просторові відмінності скиду у поверхневі водні об’єкти забруднених вод та водовідведення у адміністративних районах. Найбільші обсяги неочищених стічних вод потрапляють у басейн р. Серет (м. Чортків, м. Теребовля, м. Збараж), р. Золота Липа (м. Бережани, м. Підгайці), р. Ікви (м. Кременець), р. Горинь (м. Ланівці), р. Нічлава (м.

Упродовж останніх років уведено в експлуатацію очисні споруди на Борщівському спиртзаводі, молокопереробному підприємстві "Альма - ВІТА" с. Золотники Теребовлянського району, проводилися роботи з будівництва очисних споруд на ЗАТ "Агропродукт", у монастирі і житловому кварталі м. Бучача, каналізаційної насосної станції у м. Копичинці тощо. Однак на даному етапі проблема очистки стічних вод залишається найактуальнішою. Відбуваються масштабні стоки забруднених вод з сільськогосподарських угідь. До 30% внесених на поля органічних та мінеральних добрив змивається у водойми, бо у межах річкових долин немає водоохоронних зон, смуг природної рослинності, що виконували б роль природних бар’єрів на шляху стоку дощових і талих снігових вод. Упродовж багатьох років русла річок замулилися, заросли вищою водною рослинністю, втратили виражені береги, відбулося поступове заболочення заплав, заростання їх болотною рослинністю. Спрямлення русел деяких річок, їх зарегулювання, порушення правил господарювання у водоохоронних зонах призводить до змін гідрологічного режиму, порушення гідравлічного зв’язку з підземними водами, втрати стоку, деградації гідробіоценозів.

Висока розораність та еродованість земель у басейнах річок призводять до виносу значних обсягів продуктів ерозії у весняно-осінній період (рис.9.9).

Рівень екологічної інфраструктури на промислових підприємствах, у сільському господарстві та комунально-побутовій сфері явно не достатній для того, щоб нейтралізувати

Прикладна екологія ріст шкідливого антропогенного впливу в період збільшення обсягів водокористування. Як результат зазначених вище явищ - загострення ряду екологічних проблем, серед яких - критичний стан багатьох каналі-заційних мереж у міських населених пунктах області. Близько 82% стоків підприємств житлово-комунального господарства скидають неочищену або недостатньо очищену воду через відсутність очисних споруд або їх малоефективну роботу.

Рис.9.8. Водовідведення і скидання забруднених та нормативно чистих воду поверхневі водні об’єкти станом на 2012рік

На Тернопіллі існує проблема щодо забезпечення населення якісною питною водою. Упродовж останніх років збільшується кількість водопроводів, які не відповідають санітарним нормам. Частка досліджених проб води, що не відповідають державним стандартам, 2012 року становила: за санітарно-хімічними показниками - 7,2% (250 проб з

З 487 відібраних); за мікробіологічними показниками - 8,2% (556 проб з 6 772).

Не вирішеною сьогодні є проблема Верхньоівачівського водозабору, з якого питна вода потрапляє у житлові мікрорайони м. Тернополя. Водозабір знаходиться за 3-й кілометри від місь-кого сміттєзвалища (с. Малишівці Зборівського району), експлуатація якого триває близько п’яти десятків років. Фахівці екологи доводять, що саме близькість цих двох об’єктів є причиною погіршення якості питної води. Завершення офіційного терміну експлуатації Малишівського сміттєзвалища ще 2009 року не зняло проблеми забруднення в його межах підземних водоносних горизонтів.

Рис. 9.9. Екостан річкових мереж

Загальний екологічний стан поверхневих вод незадовільний і в околицях міських та сільських поселень, промислових, сільськогосподарських, комунальних підприємств, на окремих відтинках річок Золота Липа, Коропець, Стрипа, Серет, Гнізна, Нічлава, Тайна, Збруч, Вілія (рис. 9.9). Часткова стабілізація водно-екологічного стану - це результат істотного зменшення скидів відпрацьованих стічних вод (порівняно з першою поло-виною 90-х років), а також відсутності за останні роки аварійних скидів у відкриті водойми,

Прикладна екологія відчутного зменшення внесених мінеральних та органічних добрив на сільськогосподарські угіддя.

Більшість малих річок області за межами населених пунктів мають сприятливу водогосподарську ситуацію. Вони виконують свою водозабірну функцію у паводкові періоди. У межах населених пунктів річки зазнають негативного впливу від суб’єктів господарювання. Значної шкоди (засмічення прилеглої території виробничими та побутовими відходами, скид забруднювачів безпосередньо в русла) зазнають річки від діяльності деяких підприємств промислового та сільськогосподарського призначення, господарств громадян.

Упродовж 2008-2010 років на річках області спостерігалися масштабні паводки, спричинені інтенсивними і тривалими дощами в Карпатах і на Поділлі. Різке підняття рівня води на 8-10 метрів в Дністрі значно ускладнило еколого-географічну ситуацію у Подністер’ї, сприяло підняттю рівня води у його подільських допливів. В результаті у зону затоплення потрапили населені пункти, сільськогосподарські угіддя, транспортні комунікації тощо.

Істотного покращення водно-екологічного стану можна досягти за рахунок розробки і впровадження протипаводкових за-ходів проектного, гідротехнічного, лісомеліоративного характеру, запровадження водозберігальних технологічних систем, відмови від надмірного водоспоживання, відродження кращих народних традицій водокористування, залучення річкових долин до регіональної екомережі, підвищення ролі екологічного просвітництва освітніх, релігійних закладів, владних структур, засобів масової інформації, дирекцій заповідників і національних природних парків.

Експедиційні дослідження автора (2007, 2008 роки) дали можливість оцінити їх гідро- екологічний стан, з’ясувати екологічні проблеми різних відтинків річок, зокрема розбалансованого землекористування, а також виявити і оцінити природозаповідний потенціал. Деякі із запропонованих заповідних об’єктів створено за останні роки, що вплинуло на зростання частки заповідних земель у межах річкових басейнів.

9.1.3.