§1. Нотаріальні процесуальні правовідносини

Цивільні права, що посвідчуються в нотаріальному процесі, мають бути гарантовані державою для забезпечення їх юридичної вірогідності, але ці права мають бути визначеними на значний проміжок часу, що зумовлює необхідність тривалого збереження право-встановлюючих документів.

Тому автор вважає, що до нотаріальних правовідносин мають увійти як правовідносини, які безпосередньо стосуються вчинення нотаріального процесу — нотаріальні процесуальні правовідносини, так і нотаріально-адміністративні правовідносини, що стосуються організаційної структури нотаріату, визначають взаємовідносини між нотаріальними органами і регулюються законодавством про нотаріат. Можливість об'єднання цих правовідносин в одне поняття “нотаріальні правовідносини” обґрунтовується єдиною нормативною базою, що регулює ці правовідносини, а саме Законом України “Про нотаріат”.

В юридичній літературі існує думка про відсутність нотаріальних процесуальних правовідносин, та вчені навіть не намагаються досліджувати та розкривати їх суть. Ця теорія базується на “аксіомі”, що нотаріус не перебуває в матеріально-правових відносинах з особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Але справляючи плату за вчинення нотаріальних дій, нотаріус бере на себе відповідальність за відповідність таких дій закону та підзаконним нормативно-правовим актам. Отже є можливість вважати, що нотаріус вступає у матеріальні правовідносини з особою. Не важко довести, що приватний та державний нотаріуси при цьому мають особисту заінтересованість і несуть особисту відповідальність. Так, приватний нотаріус, особисто вчиняючи нотаріальну дію, отримує за це плату за домовленістю із стороною, а державний нотаріус — заробітну плату. На підставі цього можна вважати, що у випадку, коли особа звертається до суду за захистом права порушеного нотаріальною дією та одночасно вимагає відшкодування матеріальної та моральної шкоди від нотаріуса, ці відносини носять матеріально-правовий характер. Отже в даному випадку має місце особистий інтерес нотаріуса у вирішенні справи, наявність якого заперечують деякі автори'.

Відносячи нотаріуса до заінтересованих осіб в ч. 6 ст. 50 Закону “Про нотаріат” законодавець тим самим констатує його зацікавленість у вирішенні справи. Оскільки його інтерес прямо протилежний інтересам заявника і він повинен відповідати за порушення прав і охоронюваних законом інтересів заявника, тому більш доречно називати його відповідачем. На підтвердження цієї думки можна навести положення ст. ст. 21 та 27 Закону “Про нотаріат”, які прямо передбачають відповідальність нотаріусів за шкоду, заподіяну особі внаслідок незаконних або недбалих дій.

Значно складніше визначити характер правовідносин осіб, для яких вчинення нотаріальних дій не є основним функціональним завданням. В Законі ці правовідносини не обумовлені та відсутня норма, яка б передбачала, які вимоги повинні пред'являтися до таких осіб, їх рівень освіти та відповідальність, яку ці особи повинні нести.

Отже, нотаріальні процесуальні правовідносини, безперечно, існують і мають досліджуватись поряд з іншими інститутами нотаріального процесу.

Слід також зазначити, що нотаріальним процесуальним правом передбачена можливість виникнення правовідносин між суб'єктами нотаріального процесу. У зв'язку з цим виникає необхідність їх дослідження, теоретичного обгрунтування та законодавчого закріплення.

Розглянемо ознаки нотаріальних процесуальних правовідносин. По-перше, нотаріальне процесуальне пра-вовідношення має правовий характер, який визначається нормами як законодавства про нотаріат, так і нормами матеріального права. Нотаріальним процесуальним правовідносинам притаманні наступні ознаки:

— обов'язковим суб'єктом цих правовідносин є нотаріус або інша особа, уповноважена на вчинення нотаріальних проваджень;

— неможливість нотаріуса при здійсненні своєї діяльності виходити за межі, санкціоновані державою або міжнародним правом;

— багато суб'єктність цих відносин, коли кількість сторін нотаріально посвідчуваної угоди не обмежується законодавством (наприклад, у правовідносинах, зумовлених спадкоємством) тощо.

Та роль, яку державою відведено нотаріусу у нотаріальному процесі досить значна, і в той же час його повноваження мають визначені законом межі.

Якщо цивільним процесуальним правовідносинам притаманне здійснення правовідносин між сторонами лише через суд (суд-позивач, суд-відповідач), то в нотаріальних процесуальних правовідносинах не передбачається такої умови. Слід зауважити, що правоохоронна функція державного нотаріуса в деяких випадках вимагає аналогічного положення.

Нотаріальні процесуальні правовідносини — це суспільні відносини, які потенційно існують та забезпечуються державою, яка надає їм певного характеру (без-спірного), встановлюючи нормативними актами межі дозволеної поведінки суб'єктів нотаріального процесу.

Ці правовідносини виникають між суб'єктами нотаріального процесу з моменту звернення громадян та юридичних осіб до нотаріусів та інших уповноважених осіб, яким державою надане право вчиняти нотаріальні провадження, та мають розвиватися на протязі вчинення нотаріального провадження. В цьому випадку суспільні відносини набувають характеру нотаріальних процесуальних. Вони є складним явищем, оскільки обумовлюються множиною процесуальних зв'язків та різноманітністю прав та обов'язків, які надані особам, що вчиняють нотаріальні провадження, та особам, які звертаються за їх вчиненням. Вони можуть розпочинатись за заявою одних осіб, і при їх вчиненні до нотаріального процесу можуть вступати за власною ініціативою інші особи. Нотаріальним процесуальним правовідносинам не характерний примус щодо їх суб'єктів.

Нотаріальні процесуальні правовідносини є складовою частиною суспільних правовідносин, тому державою визначаються не лише їх внутрішні межі, дозволений характер, а й передбачаються правові наслідки у випадках, коли ці межі або характер нотаріальних процесуальних правовідносин не відповідають нормам закону. Так, з виникненням у нотаріальних процесуальних правовідносинах ознак спірності нотаріальне провадження може зупинятися. Це зумовлюється бажанням осіб звернутися до суду з метою позбавлення нотаріальних процесуальних правовідносин такої властивості як спірність.

Законом передбачено, коли нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, буде виявлено порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, вони повинні повідомити про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру (ст.

З вищевикладеного випливає, що нотаріальні процесуальні правовідносини охоплюють лише частину суспільних правовідносин, які можуть виникнути в процесі вчинення нотаріального провадження.

Таким чином, є необхідність визначити поняття межі нотаріальних процесуальних правовідносин та проаналізувати характер нотаріального процесу. Межі нотаріальних процесуальних правовідносин встановлюються кордонами дозволеної поведінки суб'єктів правовідносин, оскільки нотаріальним процесом не передбачається можливість для нотаріуса вживати заходів щодо регулювання цих правовідносин, і він не наділений для цього процесуальними заходами впливу на суб'єктів правовідносин. А характер нотаріальних процесуальних правовідносин визначаються за такими ознаками:

. 1) добровільний вступ всіх суб'єктів нотаріального процесу до участі в ньому;

2) відсутність примусу навіть до зобов'язаної нормами матеріального права щодо вчинення нотаріального провадження особи;

3) в межах нотаріального процесу не передбачено виконання зобов'язань у примусовому порядку;

4) нерозголошення таємниці вчинюваних нотаріальних дій;

5) письмова форма реєстрації нотаріальних проваджень;

6) зазначення в реєстрах відомостей даних про всіх суб'єктів правовідносин;

7) безспірність юридичних фактів і прав, що служать підставою для вчинення нотаріального провадження, які мають доводитись суб'єктами нотаріального процесу за допомогою безспірних доказів;

8) правоохоронний та правозахисний зміст діяльності нотаріальних органів.

Отже, характер провадження та його межі взаємопов'язані, оскільки межі нотаріальних процесуальних правовідносин складаються з умов вчинення нотаріального провадження, визначених законодавством про нотаріат, і при цьому враховується характер цих відносин.

За характером нотаріальних процесуальних правовідносин можна зробити висновок, що ці правовідносини повинні породжувати такі властивості нотаріаль-них документів як загальнообов'язковість та незмінність.

Правовідносини не можуть складатись лише з вище-наведених прав і обов'язків нотаріуса, оскільки для існування правовідносин необхідне співвідношення прав одного суб'єкта обов'язкам іншого та навпаки. Правова сутність нотаріальних процесуальних правовідносин по лягає також і в тому, що вони являють собою правовий зв'язок між органами, які вчиняють нотаріальні провадження, та іншими учасниками нотаріального процесу. Цей зв'язок обумовлюється необхідністю охорони і захисту безспірних прав, посвідченням юридичних фактів, вчиненням інших нотаріальних проваджень з метою надання їм юридичної вірогідності.

Для цього Законом до особи, яка має намір займатись нотаріальною практикою, передбачаються значні вимоги; крім прав та обов'язків для нотаріуса передбачається певне коло обмежень (чітко визначена компетенція; неможливість виконувати іншу оплачувану роботу тощо) для того, щоб запобігти можливості негативного впливу на його професійну діяльність. Таким чином, держава створює систему гарантійних заходів для осіб, які звертаються до нотаріального провадження, і визначає нотаріуса обов'язковим суб'єктом нотаріальних процесуальних відносин для виконання обов'язку — державного контролю за законністю. Тому нотаріальна процесуальна форма в деяких випадках законом прямо встановлюється як обов'язкова, передбачена для здійснення найважливіших прав громадян, що зумовлює набуття нотаріально посвідченим документом юридичної вірогідності.

Але обов'язок нотаріально посвідчувати найважливіші дії не позбавляє нотаріальні процесуальні правовідносини диспозитивної основи, оскільки їх виникнення та розвиток залежить від вольових дій осіб, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження. Вольовий характер нотаріальних процесуальних правовідносин можна підкреслити тим, що вони утворюють систему. Так, виникнення і розвиток одних правовідносин залежить від виникнення і розвитку інших, але вступ інших суб'єктів у вже існуючі правовідносини також має здійснюватись лише за їх згодою на це.

Під системою нотаріальних процесуальних правовідносин розуміється правовий зв'язок між правами і обов'язками всіх суб'єктів нотаріального процесу як матеріального, так і процесуального змісту, який має охоплюватись нотаріальною процесуальною формою. Так, це питання пов'язане із впливом на права осіб, їх послідовний розвиток на різних етапах та стадіях нотаріального процесу, та обумовлюється можливістю і необхідністю для окремих проваджень вступу в процес осіб, які не брали участі в його порушенні.

Автором поставлене завдання аналізу нотаріальних процесуальних правовідносин як системи. Тому системна модель нотаріальних процесуальних правовідносин є для нотаріального процесу базовою моделлю, на якій можуть грунтуватися ті чи інші параметри процесу, який являє собою складне, динамічне і в той же час цілісне утворення — систему, яка об'єднує множину суб'єктів та нотаріальних процесуальних правовідносин і розвивається стадійно, тому в цілому за своєю природою є складним правовідношен-ням.

Для виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин необхідні певні підстави. До них відносяться:

норми, які закріплені в законі про нотаріат; наявність певних юридичних фактів.

Оскільки ці суспільні відносини, що складаються між органами нотаріату та особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних проваджень, врегульовані нормами нотаріального процесуального права, тому найважливішою передумовою виникнення, зміни або припинення нотаріальних процесуальних правовідносин є саме вказані норми. При відсутності норми не можуть бути визначені права та обов'язки суб'єктів нотаріальних процесуальних відносин та їх можливі процесуальні дії. Норми нотаріального процесуального права визначають не тільки права та обов'язки суб'єктів нотаріального процесу, але й визначають шляхи та засоби правильного, швидкого, єдиного порядку вчинення нотаріальних проваджень.

До підстав виникнення нотаріальних процесуальних відносин відносяться юридичні факти, тобто обставини, з наявністю яких нотаріальний процесуальний закон пов'язує виникнення, зміну або припинення нотаріальних процесуальних правовідносин, які, як правило, виникають на підставі не одного юридичного факту, а декількох. Процесуальними юридичними фактами є дії, події або стан.

Так, юридичний факт — дія може визначати початок та розвиток нотаріальних процесуальних правовідносин на певних стадіях нотаріального процесу. За загальним правилом для виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин та порушення нотаріального процесу підставою є усна або письмова заява заінтересованої особи на вчинення нотаріальної дії. Винятком є порушення нотаріального процесу про вжиття заходів до охорони-спадкового майна за ініціативою нотаріуса, яка пов'язується з такою подією як надходження відомостей про необхідність вжиття заходів для охорони спадкового майна в разі смерті спадкодавця. Стан особи має безпосередній зв'язок з можливістю нотаріуса розпочинати нотаріальне провадження, а також можливістю особи стати суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин. Так, стан алкогольного або наркотичного сп'яніння необхідно пов'язувати з відмовою у вчиненні нотаріального провадження. Для виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин необхідна наявність правоздатності юридичних і Дієздатності фізичних осіб. А такі загальні та багатоас-пектні юридичні поняття як дієздатність та правоздатність впливають на можливість вчинення нотаріального провадження.