Елементи нотаріальних процесуальних правовідносин

До елементів нотаріальних процесуальних правовідносин належать суб'єкти, зміст та об'єкт.

Всі учасники нотаріального процесу є суб'єктами нотаріальних процесуальних правовідносин.

1) до першої групи відносяться особи, які вчиняють нотаріальні провадження:

— державні нотаріуси;

— приватні нотаріуси;

— уповноважені на вчинення нотаріальних проваджень посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів;

— посадові особи, вказані у ст. 40 Закону;

— посадові особи консульських установ та дипломатичних представництв України за кордоном;

2) до другої групи відносяться особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні. У даній групі необхідно виділити дві підгрупи. До першої підгрупи слід віднести осіб, які звернулись за вчиненням нотаріального провадження з метою охорони своїх власних прав та інтересів або вступають у вже розпочате провадження, а саме:

заявники (фізичні та юридичні особи) та заінтересовані особи, які можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою. До другої підгрупи слід віднести осіб, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав та інтересів інших осіб:

процесуальні представники фізичних та юридичних осіб;

3) до третьої групи слід віднести осіб, які сприяють здійсненню нотаріального процесу: перекладачі, експерти, свідки, поняті та інші.

Обов'язковим суб'єктом в цих відношеннях є особа, яка вчиняє нотаріальне провадження. Особи, які вчиняють нотаріальні дії, входять до структури нотаріальних органів, тому більш детально це питання буде розглянуто при викладенні структури нотаріальних

органів.

До другої групи суб'єктів нотаріальних правовідносин входять особи, що беруть участь у нотаріальному провадженні.

Отже, до цієї групи віднесено всіх осіб, що мають особистий інтерес до вчинення нотаріального провадження і безпосередньо беруть участь у його здійсненні. Це мають бути крім вище перерахованих треті особи угод або кредитори, спадкоємці за законом або заповітом та інші особи, на права яких може вплинути нотаріальне провадження. Але ці особи обов'язково мають брати участь у нотаріальному провадженні особисто або через представника, оскільки в противному разі вони не будуть вважатись учасниками нотаріального процесу, що в наступному позбавляє їх права на оскарження нотаріальних дій або навіть матеріального права, яке визначає їх потенційну можливість стати суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин. Так, спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть продовжити строк для прийняття спадщини на підставі рішення суду або за згодою всіх інших спадкоємців, в противному разі вони втрачають право спадкоємства. На сьогоднішній день особи, які не брали участі в нотаріальному провадженні, практично не можуть вважатись учасниками нотаріального процесу та суб'єктами нотаріальних процесуальних правовідносин.

В нотаріальному процесуальному законодавстві не наведений перелік прав осіб, що звертаються за вчиненням нотаріального провадження або можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою, але слід визначити серед них такі:

— в будь-який момент нотаріального процесу до його закінчення особа може відмовитись від вчинення нотаріального провадження;

— на будь-якій стадії нотаріального процесу відкласти вчинення нотаріальних дій, якщо у особи виникли сумніви у доцільності цього нотаріального провадження;

— впливати на порядок посвідчення або засвідчення нотаріальних актів, якщо ці вимоги особи не порушують законодавче закріплених норм;

— вимагати від нотаріуса додаткових пояснень, якщо його роз'яснення (передбачені ст.

— вимагати від нотаріуса чи іншої особи, що вчиняє нотаріальні дії, викласти причини відмови у вчиненні нотаріальної дії у письмовій формі (за аналогією із ст. 49 Закону).

Вищезазначені права — це загальні права суб'єктів другої групи, які, на думку автора, мають увійти окремою нормою до Закону для того, щоб конкретизувати нотаріальні процесуальні правовідносини. Хоча для суб'єктів окремих нотаріальних проваджень передбачаються їх додаткові та специфічні права в нотаріальному процесі.

Так, положення про те, що в будь-який момент нотаріального процесу до його закінчення особа може відмовитись від вчинення нотаріального провадження, є про-яовженням принципу диспозитивності нотаріальних процесуальних правовідносин, оскільки також є виявом волі особи, що звернулась за вчиненням нотаріального провадження. Зрозуміло, що таке волевиявлення не може завдавати шкоди державним та приватним нотаріусам, але щодо оплати за вчинення нотаріального провадження то вона повинна здійснюватися пропорційно виконаній нотаріусом роботі. Тобто в цьому випадку є можливість говорити про повернення особі лише частини сплаченого державного мита або оплати праці приватного нотаріуса, оскільки ними була проведена відповідна робота, мали місце витрати робочого часу та бланків нотаріальних документів.

Продовженням положення щодо волевиявлення особи буде відкладення вчинення нотаріального провадження, якщо у особи виникли сумніви у доцільності вчинення цього провадження і їй потребується час для роздумів або додаткових консультацій.

Так, під впливом на порядок вчинення нотаріального провадження слід розуміти прохання особи, звернене до нотаріуса, щодо конкретних особливостей нотаріального процесу. Тут мається на увазі прохання про передачу заяви іншій особі не через поштове відправлення, а через помічників або кур'єрів; про прийняття в депозит грошових сум або цінних паперів на визначений строк з поверненням заявнику особисто в разі невиконання вимог угоди іншою стороною, тобто коли ця нотаріальна дія є гарантією щодо виконання сторонами угоди своїх обов'язків тощо.

Вимога щодо додаткових пояснень, якщо роз'яснення нотаріуса (передбачені ст.

На підставі аналізу нотаріальної практики можна зробити наступну пропозицію; нотаріус вже сьогодні може розробити власну “Пам'ятку” щодо вчинення кожного нотаріального провадження, яку пропонувати заявнику для попереднього ознайомлення. В цю Пам'ятку мають увійти відомості про документи, які особа повинна надати нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, про розмір державного мита або розмір оплати праці приватного нотаріуса, процесуальний порядок вчинення нотаріального провадження, про процесуальні права та обов'язки громадян тощо. Така Пам'ятка дозволить скоротити час консультацій та роз'яснень нотаріусом, оскільки з такою Пам'яткою громадяни зможуть ознайомлюватись самостійно, а у разі, якщо деякі положення Пам'ятки потребують додаткових пояснень, звернутися до нотаріуса.

Суттєвим процесуальним моментом, який має бути досліджений в нотаріальному процесі, є інститут представництва. Так, в Законі України “Про нотаріат” зроблена суттєва помилка, яка характеризує рівень сприйняття інституту представництва в нотаріальному процесі.

Свідки в нотаріальному процесі мають відігравати значну роль, оскільки практично при виникненні негативних наслідків у результаті вчинення нотаріального провадження довести положення, про виконання нотаріусом обов'язку щодо роз'яснення особі її прав та обов'язків, а також наслідків вчинюваних нотаріальних дій, не можливо. Цей аспект досить важливий, оскільки зміст таких роз'яснень до цього часу не визначений. За чинним законодавством не передбачається обмежень щодо участі в нотаріальному процесі свідків, а в деяких випадках прямо передбачається можливість їх участі — посвідчення шлюбного контракту. Отже в процесі посвідчення угод за згодою обох сторін можуть брати участь і свідки. Таким чином, автором пропонується віднести до прав осіб, які укладають угоди, право на залучення до нотаріального процесу свідків. Але згода на посвідчення угоди з участю свідків має бути двосторонньою, оскільки цього вимагає принцип рівності прав сторін угоди, принцип дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій та загальний характер нотаріальних процесуальних правовідносин. Однак не слід вважати, що ці положення змушують обидві сторони обов'язково зберігати умови угоди в таємниці, оскільки це загальне правило в основному носить зобов'язальний характер для нотаріусів та інших посадових осіб, що вчиняють нотаріальні дії.

Таким чином, питання щодо участі свідків у нотаріальному процесі потребує додаткового регламентування.

Додаткової регламентації потребує й питання про участь в нотаріальному процесі понятих, які мають залучатися до провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна.

До ознак участі цих осіб в нотаріальному процесі має увійти незаінтересованість цих осіб у наслідках вчинюваного провадження, що зумовлюється створенням необхідних умов для правильної і повної фіксації перебігу та результатів певних дій суб'єктів нотаріального провадження. Свідки та поняті в нотаріальному процесі повинні бути наділені комплексом процесуальних прав та обов'язків, які мають бути законодавче закріплені. Тому нотаріус при вчиненні нотаріальних проваджень буде зобов'язаний роз'яснювати їх процесуальні права та обов'язки в процесі та можливу відповідальність. Одним із наслідків участі цих осіб в нотаріальному процесі буде можливість суду залучити 'їх до розгляду справи в суді, де вони будуть допитані в якості свідків про відомі їм обставини вчиненого нотаріального провадження.

Остання група осіб, які сприяють вчиненню нотаріального процесу, — перекладачі, експерти, органи опіки та піклування беруть участь в нотаріальному процесі на підставі не нотаріальних процесуальних правовідносин а в силу договірних або адміністративних повноважень тому однозначно говорити про їх участь у вчиненні нотаріальних проваджень важко. Так, органи опіки та піклування в силу їх повноважень надають дозвіл на вчинення тих чи інших нотаріальних проваджень, в яких беруть неповнолітні або недієздатні особи, але вони не замінюють цих осіб, не можуть діяти їм на шкоду, діяти у власних інтересах або інтересах їх близьких родичів тощо. Їх повноваження визначаються законодавством про ці органи. Перекладачі здійснюють участь в нотаріальному процесі з одного боку відповідно до вимог ст. 15 Закону, а з іншого — на підставі цивільної угоди про надання послуг.

Правовідносини нотаріусів з органами, що здійснюють експертизу документів також потребують регламентації.

Органи БТІ, РАГСу, банки та інші органи, які утримують письмові та речові докази — відомості, документи, речі, що передавались на зберігання, на вимогу нотаріуса на підставі норм нотаріального законодавства (п. 1 ст. 4, ст. 46 Закону) повинні надавати наявні в них відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріального провадження, але законом про нотаріат не передбачається відповідальність цих осіб за несвоєчасне виконання вимог нотаріуса або невиконання взагалі. Отже зміст цих правовідносин також виходить за межі нотаріально-процесуальних.

Таким чином, зміст нотаріальних процесуальних правовідносин — це сукупність процесуальних прав та обов'язків суб'єктів, що визначені у законі. Традиційно об'єктом правовідносин визначають предмет, на який спрямована діяльність учасників право-відношення, яка здійснюється в процесі реалізації ними своїх юридичних прав та обов'язків. Отже таким об'єктом для нотаріальних процесуальних правовідносин є посвідчення прав та фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних проваджень, передбачених законодавством про нотаріат. Кожне окреме нотаріальне правовідношення має своїм об'єктом як окрему нотаріальну дію, так і певну умову угоди або певне право, або обов'язок, а також обставину, що підлягає посвідченню або засвідченню. Крім того, будь-яка обставина, що підлягає встановленню на підготовчій стадії нотаріального провадження, може викликати правові наслідки — відмову у вчиненні нотаріального провадження, тобто зміни у правовідносинах. Отже, об'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин є процесуальні дії, але на підставі того, що нотаріальні дії можуть бути спрямовані на аналіз певної інформації — про відповідність умов угоди вимогам законодавства, то найпоширенішим об'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин є також інформація, з якою пов'язується можливість вчинення нотаріального провадження. Так, з наявністю в документі відомостей, що порочать честь та гідність людини, пов'язується можливість вчинення нотаріальної дії щодо засвідчення справжності підпису на документах (ст. 78 Закону).

Значення нотаріальних процесуальних правовідносин полягає в тому, що вони є добровільною формою охорони та захисту безспірних прав та реалізації норм права при здійсненні нотаріального процесу.

Нотаріальні процесуальні правовідносини виступають у якості процесуальної гарантії всебічної охорони та захисту прав і інтересів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальних проваджень. Важливість їх зумовлюється тим, що в них реалвно втілюється процесуальна форма — єдиний порядок ведення нотаріального процесу та діловодства. Через нотаріальні процесуальні правовідносини правильно визначається коло заінтересованих у вчиненні нотаріального провадження осіб, сфера належної поведінки суб'єктів цих правовідносин та забезпечення

звитку нотаріального процесу шляхом здійснення цими суб'єтами своїх прав та обов'язків.

Нотаріальні процесуальні правовідносини пов'язані із матеріально-правовими відносинами, що зумовлює можливість захисту їх суб'єктами своїх прав та охоро-нюваних законом інтересів в нотаріальному порядку.