<<
>>

Елементи нотаріальних процесуальних правовідносин

До елементів нотаріальних процесуальних правовідносин належать суб'єкти, зміст та об'єкт.

Всі учасники нотаріального процесу є суб'єктами нотаріальних процесуальних правовідносин.

За певними ознаками, характером заінтересованості, за своїм процесуальним станом, за роллю в процесі суб'єкти нотаріального процесу виконують різні функції, переслідують певну мету. Всі ці ознаки створюють передумови для їх класифікації, яка має велике наукове, практичне та пра-вотворче значення. Доцільною є така класифікація суб'єктів нотаріальних процесуальних правовідносин:

1) до першої групи відносяться особи, які вчиняють нотаріальні провадження:

— державні нотаріуси;

— приватні нотаріуси;

— уповноважені на вчинення нотаріальних проваджень посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів;

— посадові особи, вказані у ст. 40 Закону;

— посадові особи консульських установ та дипломатичних представництв України за кордоном;

2) до другої групи відносяться особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні. У даній групі необхідно виділити дві підгрупи. До першої підгрупи слід віднести осіб, які звернулись за вчиненням нотаріального провадження з метою охорони своїх власних прав та інтересів або вступають у вже розпочате провадження, а саме:

заявники (фізичні та юридичні особи) та заінтересовані особи, які можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою. До другої підгрупи слід віднести осіб, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав та інтересів інших осіб:

процесуальні представники фізичних та юридичних осіб;

3) до третьої групи слід віднести осіб, які сприяють здійсненню нотаріального процесу: перекладачі, експерти, свідки, поняті та інші.

Обов'язковим суб'єктом в цих відношеннях є особа, яка вчиняє нотаріальне провадження. Особи, які вчиняють нотаріальні дії, входять до структури нотаріальних органів, тому більш детально це питання буде розглянуто при викладенні структури нотаріальних

органів.

До другої групи суб'єктів нотаріальних правовідносин входять особи, що беруть участь у нотаріальному провадженні.

В законодавстві про нотаріат відсутні норми, які б спеціально це питання регулювали. Висновки про участь в нотаріальному провадженні осіб, що звернулись за вчиненням нотаріального провадження можна зробити, лише переглядаючи Закон та Інструкцію. Навіть питання про представництво інтересів заявників або юридичних осіб не знайшло свого відображення в Законі. Зрозуміло, що воно базується на нормах Цивільного кодексу, але, на думку автора, має бути відповідним чином узгоджене з характером нотаріального процесу і знайти своє місце в законі. Оскільки існуюча нотаріальна практика свідчить про суттєві теоретичні помилки та недостатність правової регламентації інституту представництва, автором це питання винесено до окремої глави, в якій знайшли місце не тільки підстави для представництва довірчого, а й інших видів представництва.

Отже, до цієї групи віднесено всіх осіб, що мають особистий інтерес до вчинення нотаріального провадження і безпосередньо беруть участь у його здійсненні. Це мають бути крім вище перерахованих треті особи угод або кредитори, спадкоємці за законом або заповітом та інші особи, на права яких може вплинути нотаріальне провадження. Але ці особи обов'язково мають брати участь у нотаріальному провадженні особисто або через представника, оскільки в противному разі вони не будуть вважатись учасниками нотаріального процесу, що в наступному позбавляє їх права на оскарження нотаріальних дій або навіть матеріального права, яке визначає їх потенційну можливість стати суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин. Так, спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть продовжити строк для прийняття спадщини на підставі рішення суду або за згодою всіх інших спадкоємців, в противному разі вони втрачають право спадкоємства. На сьогоднішній день особи, які не брали участі в нотаріальному провадженні, практично не можуть вважатись учасниками нотаріального процесу та суб'єктами нотаріальних процесуальних правовідносин.

В нотаріальному процесуальному законодавстві не наведений перелік прав осіб, що звертаються за вчиненням нотаріального провадження або можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою, але слід визначити серед них такі:

— в будь-який момент нотаріального процесу до його закінчення особа може відмовитись від вчинення нотаріального провадження;

— на будь-якій стадії нотаріального процесу відкласти вчинення нотаріальних дій, якщо у особи виникли сумніви у доцільності цього нотаріального провадження;

— впливати на порядок посвідчення або засвідчення нотаріальних актів, якщо ці вимоги особи не порушують законодавче закріплених норм;

— вимагати від нотаріуса додаткових пояснень, якщо його роз'яснення (передбачені ст.

5 Закону) не були достатніми для особи;

— вимагати від нотаріуса чи іншої особи, що вчиняє нотаріальні дії, викласти причини відмови у вчиненні нотаріальної дії у письмовій формі (за аналогією із ст. 49 Закону).

Вищезазначені права — це загальні права суб'єктів другої групи, які, на думку автора, мають увійти окремою нормою до Закону для того, щоб конкретизувати нотаріальні процесуальні правовідносини. Хоча для суб'єктів окремих нотаріальних проваджень передбачаються їх додаткові та специфічні права в нотаріальному процесі.

Так, положення про те, що в будь-який момент нотаріального процесу до його закінчення особа може відмовитись від вчинення нотаріального провадження, є про-яовженням принципу диспозитивності нотаріальних процесуальних правовідносин, оскільки також є виявом волі особи, що звернулась за вчиненням нотаріального провадження. Зрозуміло, що таке волевиявлення не може завдавати шкоди державним та приватним нотаріусам, але щодо оплати за вчинення нотаріального провадження то вона повинна здійснюватися пропорційно виконаній нотаріусом роботі. Тобто в цьому випадку є можливість говорити про повернення особі лише частини сплаченого державного мита або оплати праці приватного нотаріуса, оскільки ними була проведена відповідна робота, мали місце витрати робочого часу та бланків нотаріальних документів.

Продовженням положення щодо волевиявлення особи буде відкладення вчинення нотаріального провадження, якщо у особи виникли сумніви у доцільності вчинення цього провадження і їй потребується час для роздумів або додаткових консультацій.

Так, під впливом на порядок вчинення нотаріального провадження слід розуміти прохання особи, звернене до нотаріуса, щодо конкретних особливостей нотаріального процесу. Тут мається на увазі прохання про передачу заяви іншій особі не через поштове відправлення, а через помічників або кур'єрів; про прийняття в депозит грошових сум або цінних паперів на визначений строк з поверненням заявнику особисто в разі невиконання вимог угоди іншою стороною, тобто коли ця нотаріальна дія є гарантією щодо виконання сторонами угоди своїх обов'язків тощо.

Вимога щодо додаткових пояснень, якщо роз'яснення нотаріуса (передбачені ст.

5 Закону) не були достатніми для особи, може зумовлюватись юридичною необізнаністю особи. Тому це положення встановлює необхідність правового регулювання питання, які саме правові моменти потребують роз'яснень нотаріуса. У зв'язку з цим в Інструкції необхідно передбачити перелік норм матеріального права для кожного нотаріального провадження, в якому повинні зазначатися ті норми права, які безпосередньо стосуються порядку вчинення нотаріального провадження, а також прав та обов'язків осіб, що виникають після вчинення нотаріального провадження, та юридичні наслідки. Саме ці роз'яснення повинен буде давати нотаріус особі, а інші правові положення, які вимагатиме роз'яснити особа, слід вважати юридичною консультацією. На сьогодні практично на будь-яке питання, що стосується норм матеріального, сімейного, фінансового, цивільного процесуального та інших норм права, які в тій чи іншій мірі стосуються вчинюваного провадження, нотаріус зобов'язаний надавати роз'яснення-консультації, отже особа має на це право.

На підставі аналізу нотаріальної практики можна зробити наступну пропозицію; нотаріус вже сьогодні може розробити власну “Пам'ятку” щодо вчинення кожного нотаріального провадження, яку пропонувати заявнику для попереднього ознайомлення. В цю Пам'ятку мають увійти відомості про документи, які особа повинна надати нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, про розмір державного мита або розмір оплати праці приватного нотаріуса, процесуальний порядок вчинення нотаріального провадження, про процесуальні права та обов'язки громадян тощо. Така Пам'ятка дозволить скоротити час консультацій та роз'яснень нотаріусом, оскільки з такою Пам'яткою громадяни зможуть ознайомлюватись самостійно, а у разі, якщо деякі положення Пам'ятки потребують додаткових пояснень, звернутися до нотаріуса.

Суттєвим процесуальним моментом, який має бути досліджений в нотаріальному процесі, є інститут представництва. Так, в Законі України “Про нотаріат” зроблена суттєва помилка, яка характеризує рівень сприйняття інституту представництва в нотаріальному процесі.

Пропонується замість довіреності посвідчувати доручення, прирівнені до нотаріально посвідчених (ст. 40 Закону та інші), хоча в Цивільному кодексі з поняттям доручення пов'язуються зовсім інші — договірні правовідносини. Таке невірне застосування поняття свідчить про невідповідне його значенню сприйняття важливості поняття довірчих правовідносин. Автором відокремлені процесуальне представництво фізичної особи або кількох фізичних осіб від представництва юридичних осіб, оскільки за змістом правовідносин вони мають суттєво відрізнятись і тому мати відповідно цьому положенню різні документи, що визначатимуть передачу повноважень. Більш детально це питання висвітлено в главі VI.

Свідки в нотаріальному процесі мають відігравати значну роль, оскільки практично при виникненні негативних наслідків у результаті вчинення нотаріального провадження довести положення, про виконання нотаріусом обов'язку щодо роз'яснення особі її прав та обов'язків, а також наслідків вчинюваних нотаріальних дій, не можливо. Цей аспект досить важливий, оскільки зміст таких роз'яснень до цього часу не визначений. За чинним законодавством не передбачається обмежень щодо участі в нотаріальному процесі свідків, а в деяких випадках прямо передбачається можливість їх участі — посвідчення шлюбного контракту. Отже в процесі посвідчення угод за згодою обох сторін можуть брати участь і свідки. Таким чином, автором пропонується віднести до прав осіб, які укладають угоди, право на залучення до нотаріального процесу свідків. Але згода на посвідчення угоди з участю свідків має бути двосторонньою, оскільки цього вимагає принцип рівності прав сторін угоди, принцип дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій та загальний характер нотаріальних процесуальних правовідносин. Однак не слід вважати, що ці положення змушують обидві сторони обов'язково зберігати умови угоди в таємниці, оскільки це загальне правило в основному носить зобов'язальний характер для нотаріусів та інших посадових осіб, що вчиняють нотаріальні дії.

Таким чином, питання щодо участі свідків у нотаріальному процесі потребує додаткового регламентування.

Їх участь в нотаріальному процесі може знаходитись під умовою дотримання ними таємниці вчинюваних нотаріальних дій, бажанням обох сторін угоди на участь в процесі свідків, навіть особовий склад свідків повинен узгоджуватись сторонами, а також покладенням на них обов'язку дотримуватись таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Такий обов'язок необхідно узгоджувати з відповідальністю цих осіб за розголошення таємниці вчинюваних нотаріальних дій та, безумовно, з можливістю цих осіб відповідати на запитання офіційних осіб: слідчих, суддів, прокурорів, адвокатів та інших осіб. Таким чином, участь свідків в нотаріальному процесі може зумовлюватись не лише урочистими випадками — посвідченням шлюбного контракту, а її необхідно узгоджувати з правовими функціями їх участі.

Додаткової регламентації потребує й питання про участь в нотаріальному процесі понятих, які мають залучатися до провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна.

До ознак участі цих осіб в нотаріальному процесі має увійти незаінтересованість цих осіб у наслідках вчинюваного провадження, що зумовлюється створенням необхідних умов для правильної і повної фіксації перебігу та результатів певних дій суб'єктів нотаріального провадження. Свідки та поняті в нотаріальному процесі повинні бути наділені комплексом процесуальних прав та обов'язків, які мають бути законодавче закріплені. Тому нотаріус при вчиненні нотаріальних проваджень буде зобов'язаний роз'яснювати їх процесуальні права та обов'язки в процесі та можливу відповідальність. Одним із наслідків участі цих осіб в нотаріальному процесі буде можливість суду залучити 'їх до розгляду справи в суді, де вони будуть допитані в якості свідків про відомі їм обставини вчиненого нотаріального провадження.

Остання група осіб, які сприяють вчиненню нотаріального процесу, — перекладачі, експерти, органи опіки та піклування беруть участь в нотаріальному процесі на підставі не нотаріальних процесуальних правовідносин а в силу договірних або адміністративних повноважень тому однозначно говорити про їх участь у вчиненні нотаріальних проваджень важко. Так, органи опіки та піклування в силу їх повноважень надають дозвіл на вчинення тих чи інших нотаріальних проваджень, в яких беруть неповнолітні або недієздатні особи, але вони не замінюють цих осіб, не можуть діяти їм на шкоду, діяти у власних інтересах або інтересах їх близьких родичів тощо. Їх повноваження визначаються законодавством про ці органи. Перекладачі здійснюють участь в нотаріальному процесі з одного боку відповідно до вимог ст. 15 Закону, а з іншого — на підставі цивільної угоди про надання послуг.

Правовідносини нотаріусів з органами, що здійснюють експертизу документів також потребують регламентації.

Органи БТІ, РАГСу, банки та інші органи, які утримують письмові та речові докази — відомості, документи, речі, що передавались на зберігання, на вимогу нотаріуса на підставі норм нотаріального законодавства (п. 1 ст. 4, ст. 46 Закону) повинні надавати наявні в них відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріального провадження, але законом про нотаріат не передбачається відповідальність цих осіб за несвоєчасне виконання вимог нотаріуса або невиконання взагалі. Отже зміст цих правовідносин також виходить за межі нотаріально-процесуальних.

Таким чином, зміст нотаріальних процесуальних правовідносин — це сукупність процесуальних прав та обов'язків суб'єктів, що визначені у законі. Традиційно об'єктом правовідносин визначають предмет, на який спрямована діяльність учасників право-відношення, яка здійснюється в процесі реалізації ними своїх юридичних прав та обов'язків. Отже таким об'єктом для нотаріальних процесуальних правовідносин є посвідчення прав та фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних проваджень, передбачених законодавством про нотаріат. Кожне окреме нотаріальне правовідношення має своїм об'єктом як окрему нотаріальну дію, так і певну умову угоди або певне право, або обов'язок, а також обставину, що підлягає посвідченню або засвідченню. Крім того, будь-яка обставина, що підлягає встановленню на підготовчій стадії нотаріального провадження, може викликати правові наслідки — відмову у вчиненні нотаріального провадження, тобто зміни у правовідносинах. Отже, об'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин є процесуальні дії, але на підставі того, що нотаріальні дії можуть бути спрямовані на аналіз певної інформації — про відповідність умов угоди вимогам законодавства, то найпоширенішим об'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин є також інформація, з якою пов'язується можливість вчинення нотаріального провадження. Так, з наявністю в документі відомостей, що порочать честь та гідність людини, пов'язується можливість вчинення нотаріальної дії щодо засвідчення справжності підпису на документах (ст. 78 Закону).

Значення нотаріальних процесуальних правовідносин полягає в тому, що вони є добровільною формою охорони та захисту безспірних прав та реалізації норм права при здійсненні нотаріального процесу.

Нотаріальні процесуальні правовідносини виступають у якості процесуальної гарантії всебічної охорони та захисту прав і інтересів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальних проваджень. Важливість їх зумовлюється тим, що в них реалвно втілюється процесуальна форма — єдиний порядок ведення нотаріального процесу та діловодства. Через нотаріальні процесуальні правовідносини правильно визначається коло заінтересованих у вчиненні нотаріального провадження осіб, сфера належної поведінки суб'єктів цих правовідносин та забезпечення

звитку нотаріального процесу шляхом здійснення цими суб'єтами своїх прав та обов'язків.

Нотаріальні процесуальні правовідносини пов'язані із матеріально-правовими відносинами, що зумовлює можливість захисту їх суб'єктами своїх прав та охоро-нюваних законом інтересів в нотаріальному порядку.

<< | >>
Источник: Фурса С. Я., Фурса Е. І.. Нотаріат в Україні. Вентурі. Київ1999.. 1999

Еще по теме Елементи нотаріальних процесуальних правовідносин:

  1. 3.3. Елементи цивільно-процесуальних правовідносин
  2. 14. Елементи цивільно процесуальних правовідносин
  3. §3. Нотаріально-адміністративні правовідносини
  4. §4. Спірні нотаріальні правовідносини у нотаріальному процесі та процесуальні наслідки їх встановлення
  5. 3.2. Передумови виникнення цивільно-процесуальних правовідносин
  6. Цивільні правовідносини та їх елементи
  7. § 4. Об’єкт і зміст цивільних процесуальних правовідносин
  8. § 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
  9. § 4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
  10. 3.1. Поняття цивільно-процесуальних правовідносин
  11. § 2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
  12. § 3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
  13. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
  14. § 1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин
  15. § 2. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин