ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ ЗРІЗ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Є.А.Нестеренко

аспірант

Національний педагогічний

університет ім. М.П.Драгоманова

Соціальне життя складається з чисельності суперечностей, які формують основу для його розвитку.

Раціональне та ірраціональне характеризують не тільки способи пізнання дійсності, а й можливості цього пізнання взагалі, пізнавальну здатність людської свідомості і підсвідомості. Так, на відміну від раціонального ірраціоналізм обґрунтовує обмеженість і ненадійність розумного, свідомого, цілеспрямованого пізнання, підносячи значення чуттєвих засобів, інтуїції, інстинкту тощо.

На відміну від інших діалектичних суперечностей, які зумовлюють розвиток соціальності (зокрема, суперечностей між соціальним і біологічним, суб’єктивним і об’єктивним, індивідуальним і колективним, внутрішнім індивідуалізованим і зовнішнім об’єктивованим), саме ця суперечність – між раціональним та ірраціональним – особливо загострюється в умовах транзитивного соціуму, його переходу від одного стану і форми до інших. В чому виражається загострення цієї суперечності? В умовах соціальної трансформації панують нестабільність, нестійкість, невизначеність, нерівноваженість, соціальна система тривалий час перебуває в стані хаосу (який не гарантовано набуде конструктивності). За таких обставин раціональні принципи і механізми втрачають свою адекватність, а отже і дієвість, що актуалізує значення ірраціональних компонентів в усіх сферах суспільної життєдіяльності.

Очевидно, що не в останню чергу актуалізація ірраціонального стосується управлінської діяльності, причому на різних її рівнях – від управління трудовим колективом – через менеджмент організацій – до державного управління.

Розглянемо основні складові ірраціонального зрізу менеджменту. На нашу думку, цей зріз слід розглядати в єдності кількох ієрархічних шарів.

Найнижчий шар – це пласт колективного несвідомого та архетипів як найбільш історично стійких культурних структур, що його виражають. Цей шар майже ніколи не усвідомлюється людиною, хоча вплив архетипів на повсякденне життя дуже сильний, особливо в умовах соціальної нестабільності. Саме архетипи є джерелом дієвості символів, міфів, легенд, героїв тощо. Їх взаємозв’язок з індивідуальною свідомістю здійснюється через індивідуальне підсвідоме.

Середній шар – проміжний між джерелами і практикою. Він є найбільш змістовним теоретичним компонентом ірраціонального зрізу. Його основними елементами є: відчуття, віра, інтуїція, воля, уява, натхнення, інсайт тощо.

Відчуття – це особлива форма відображення дійсності, яка детермінується генетично і не залежить від раціонального обґрунтування чи логічного пояснення. Для управлінців відчуття дуже важливі, особливо в ситуаціях відсутності досвіду розв’язання певних проблем. Так, спеціалісти з кадрового менеджменту можуть відчути настрій у групі навіть всупереч раціональним умовиводам.

Інтуїція – певний здогад, безпосереднє осягнення правильності чогось без логічних умовиводів чи наукового досвіду, імовірно – внаслідок зв’язку з вираженим у колективному несвідомому історичним досвідом людства. (Цим можна пояснити і передчуття та передбачення, які не мають достатньо інформації для обґрунтованого прогнозування.)

Волю можна розглядати як певну здатність до вибору мети діяльності та конкретних зусиль і засобів, необхідних для її досягнення.

Віра – визнання чого-небудь правильним без попередньої фактичної чи принаймні логічної перевірки, єдино в силу внутрішнього переконання. Віра не потребує доказів чи обґрунтування, а тому її активізація в управлінні є корисною, тому що може сприяти економії часу й зусиль на мотивацію співробітників.

Уявою називають психологічну діяльність зі створення певних мисленнєвих образів чи ситуацій, з якими в реальності індивід не зустрічався. Вона ґрунтується на оперуванні конкретними чуттєвими образами чи моделями, активно використовуючи ірраціональний багаж. Однак слід зазначити, що в уяві поєднується ірраціональні механізми з раціональними: вона тісно пов’язана з узагальненим мисленням.

Якщо описані два шари ірраціонального зрізу менеджменту сприймати в якості підґрунтя, то останній шар слід розуміти як найвищий – і це є безпосередній вихід на практику, прикладні аспекти ірраціонального в управлінні. Крім цього іншого, це ще й найбільш динамічний з усіх трьох пластів, який саме зараз активно розвивається. Ключове місце в ньому посідає експериментування, причому це також і експериментування самих методів активізації ірраціонального. Тому поки що неможливо скласти вичерпний перелік цих методів і прийомів – адже він знаходиться на початковій стадії формування. Можна лише назвати найбільш відомі і поширені з них. З одного боку, сюди відносяться евристичні методи прийняття управлінських рішень (наприклад, класична і синектична мозкова атака, метод Делфі та деякі інші експертні методи, інверсія). З іншого боку, це ірраціональні засоби управління персоналом, зокрема, нестандартні, інноваційні засоби заохочення – на кшталт програм висування пропозицій (які працюють не за схемою японських гуртків якості, а саме як позитивна мотивація для успішних працівників).