Сутність, мета і завдання фінансового менеджменту
Більшість наукових і навчальних видань визначають фінансовий менеджмент як систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обороту його коштів [16, 41].
Відомо також визначення фінансового менеджменту як системи взаємин між різними суб'єктами з приводу залучення і використання фінансових ресурсів [22].
Управлінське рішення будь-якого типу прямо чи побічно впливає на формування грошових потоків та результати фінансової діяльності. Тому фінансовий менеджмент тісно пов'язаний з іншими видами функціонального менеджменту - виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу. Це визначає необхідність включення фінансового менеджменту в загальну систему управління підприємством. Фінансовий менеджмент як підсистема загальної системи управління складається з двох підсистем - управляючої (суб'єкт управління фінансами) і той якою управляють (об'єкт управління).
Суб'єктом управління є фінансова дирекція та її відділи (департаменти), що приймають рішення про склад і структуру залучених фінансових ресурсів, їхньому оптимальному напрямку на фінансування короткострокової (поточної операційний) і довгострокової діяльності.
До короткострокового відносяться рішення по керуванню поточними активами і пасивами (короткостроковими зобов'язаннями). Прийняття інвестиційних і фінансових рішень, які орієнтовано на довгостроковий період.
Як відомо, інвестування являє собою відмовлення від споживання благ зараз з метою одержання доходу в майбутньому. А це переважно вкладення засобів у формі капітальних вкладень, необхідних для проектування, будівництва будинку, придбання устаткування і виконання монтажно-налагоджувальних робіт. Саме головне для фінансового менеджменту тут - оцінити інвестиційні можливості і здатність інвестиційного проекту приносити доход при визначеному рівні ризику здійснення проекту.
Фінансове рішення - рішення про те, де знайти кошти при найменшій ціні джерела фінансування поточної й інвестиційної діяльності, що приносить доход.
Основним об'єктом управління в короткостроковому (миттєвому) періоді варто вважати грошовий обіг підприємства, розглянутий як безупинний потік грошових виплат і надходжень, що проходять через поточні рахунки підприємства. У довгостроковому періоді як об'єкт управління виступає рух капіталу підприємства, зміни його складу і структури.
Характерною властивістю фінансових ресурсів є їхня дефіцитність, і обмеженість у кожен момент часу. Тому реалізація управлінських фінансових рішень може носити суперечливий характер. Так, наприклад, здійснення високоприбуткових фінансових інвестицій може викликати дефіцит у фінансуванні поточної операційної діяльності і, як наслідок, істотно зменшити розмір операційного прибутку (тобто знизити потенціал формування власних фінансових ресурсів). Тому фінансовий менеджмент повинний розглядатися як комплексна керуюча система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свій внесок у загальну результативність фінансової діяльності підприємства.
Головною метою фінансового менеджменту є максимізація добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді. Традиційно вважається, що цієї мети відповідає максимізація прибутку підприємства. Дійсно, чим більше прибуток, тим більше потенційний розмір дивідендних виплат власникам інвестованого капіталу. Однак, значний по абсолютній і відносній величині прибуток може бути цілком спожитим. У результаті підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку, якщо такі пропорції розподілу прибутку будуть зберігатися тривалий час. Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при відповідно високому рівні фінансового ризику і погрозі банкрутства в наступному періоді. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його ціль.
Ця мета одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства, що зв'язує чистий грошовий потік із середньозваженою вартістю приваблюваного капіталу. Тому навіть при меншій масі чистого прибутку, але і меншій ціні залучених капітальних ресурсів ринкова вартість підприємства може бути значної, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників і обумовлює інвестиційну привабливість підприємства.Розрізняють стратегічні і тактичні цілі фінансового менеджменту. Стратегічні цілі управління фінансами можна розподілити у такий спосіб [31]:
- поліпшення фінансового положення, запобігання кризового стану і банкрутства;
- ріст обсягів виробництва і реалізації;
-забезпечення високої конкурентноздатності, відбиваної високим (у порівнянні з конкурентами) показником рентабельності капіталу, тобто прибутку на одиницю капіталу;
- максимізація ринкової вартості компанії.
Тактичними цілями, досягнення яких повинне забезпечувати керування фінансами, є:
- збалансованість сум і термінів надходження і витрати коштів;
- достатність обсягів грошових надходжень;
- висока рентабельність продажів (конкурентноздатність на оперативному рівні).
Головною метою оперативного управління фінансами підприємства є забезпечення його ліквідності і платоспроможності. Поточна хронічна неплатоспроможність завжди загрожує оголошенням підприємства банкрутом. Тому фінансові менеджери повинні ретельно відслідковувати припливи і відтоки коштів, підтримувати оптимальне співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю, обсягом власних і позикових джерел фінансування.
Для реалізації перерахованих цілей фінансовий менеджмент підприємства повинний постійно вирішувати наступні основні задачі [22]:
- забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді;
- забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства;
- оптимізація грошового обігу з метою мінімізації середнього залишку вільних грошових активів і максимізації їхнього високоприбуткового використання;
- максимізація прибутку підприємства при заданому рівні фінансового ризику і зв'язана з цієї задача мінімізації рівня фінансового ризику при заданому рівні прибутку;
- забезпечення постійного рівня фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку.
Усі розглянуті задачі фінансового менеджменту взаємозалежні, але деякі з них носять різноспрямований характер і відносяться до класу задач багатокрите- ріальної оптимізації. Наприклад, максимізація прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику чи забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів при постійному рівні фінансової стійкості.
1.3.